Статті

Як у Кропивницькому знімають міське реаліті-шоу «Хочу тут жити»

. 3637

Молода компанія GОробці production studio знімає реаліті про Кропивницький і його мешканців. Проєкт створюється спонсорським коштом і виходить на місцевому приватному каналі. Як виникла та втілилась ідея, розповіла Анастасії Дзюбак для "Детектор медіа" продюсерка Олена Горобець і її однодумці.

 zjomka4

У Кропивницькому в жовтні розпочали зйомки реаліті-шоу «Хочу тут жити», де пари учасників змагаються за квартиру. Зйомки триватимуть до середини грудня. Автори ідеї — GОробці production studio. Кажуть, головним завданням було подолати неприємні стереотипи про місто, де небагато перспектив для молоді.

Учасники шоу — вісім пар молодих людей, які свідомо обирають Кропивницький як місто свого майбутнього і докладають зусиль, щоби зробити його кращим, проте не мають тут свого житла. У межах реаліті-шоу вони проходять квести, вивчають історію й міські легенди, щоб отримати шанс виграти смарт-квартиру.

Із 5 листопада шоу виходить по п’ятницях і неділях в ефірі телеканалу «Вітер» та щочетверга на ютуб-каналі Krop Reality. Шоу знімається повністю за спонсорські кошти. Договір на трансляцію заключили із «Вітром» як найрейтинговішим приватним місцевим телеканалом. Ні канал продакшену, ні продакшен каналу нічого не платять.

Ідейною натхненницею та продюсеркою проєкту стала Олена Горобець, продюсерка GОробці production studio. Раніше вона працювала журналісткою на суспільному каналі «UA: Кропивницький» і вже мала досвід створення телешоу. Зокрема, вона працювала в команді тревел-шоу Кіровоградщиною «Недалечко», що успішно пройшло пітчинг і зараз виходить в ефірі Суспільного для глядачів всієї країни.

Як народилась ідея

Навесні Суспільне мало оголосити черговий конкурс ідей телепроєктів. Там серед тем було висвітлення краси та архітектури міста, історії.

«Тоді я ще працювала на Суспільному і для працівників провели тренінг від Акіма Галімова — розробника проектів для “1+1”. Він нам вивернув мозок навиворіт. Розказав, як можна красиво упакувати ідею в різних форматах. От після навчання пазл у моїй голові склався», — розповідає Олена Горобець.

 IMG 5027

Ідея була в тому, щоби поєднати молодь із темою міської історії. «Разом із тим хотілося трохи змінити настрій у місті. Бо ми всі знаємо про стереотип: “А що тут ловити? А чого ти досі тут і не виїхав у Київ чи закордон?”. Ніби тут лишаються самі лузери, а ті, хто може, — ті втікають звідси, бо немає тут нічого хорошого», — каже продюсерка.

Пітчинг на Суспільному відклали через коронакризу. Та Олена вирішила не чекати, а втілювати проєкт в інший спосіб. Вона презентувала ідею громадській активістці й волонтерці Катерині Колтуновій, яка згодом стала ведучою шоу й партнеркою-співзасновницею проєкту.

Про команду

«Найсильніше у проєкті — це команда, і я дуже пишаюся тим, що ідея об'єднала всіх цих неймовірних людей», — каже авторка «Хочу тут жити».

Ведучим реаліті став досвідчений Євген Жердій, який вів програму «Ранкова кава», тревел-шоу «Недалечко» на місцевому Суспільному, а також відомий у місті як ведучий свят. «Максимально професійна людина. Я одразу його запросила як ведучого, але він став для нас повноцінним членом команди та партнером. Працює з нами над змістовою частиною, над організацією багатьох моментів», — зауважує Олена.

zjomka5

На партнерських засадах членом команди проєкту став Дмитро Максименко — людина з міжнародним досвідом управління проєктами. Його сфера відповідальності — переговори з партнерами та спонсорами. Дмитро навчався в Об’єднаних Арабських Еміратах та Франції, де отримав ступінь МВА, 9 років провів у Шанхаї, де очолював представництво української промислової групи. Й ось уже два роки, як повернувся у Кропивницький та працює у сфері міжнародного бізнесу та інвестицій. «Він повернувся в наше місто свідомо. Обрав його для життя. Але для місцевих це настільки дивовижно. Як так можна?! Настільки в нас депресивне сприйняття свого міста», — розповідає Олена.

Маркетинг-директоркою проєкту стала Алла Зленко, яка раніше працювала на аналогічній посаді у великій мережі супермаркетів. У проєкті взяла на себе всю комунікацію, роботу над стратегією бренду.
На знімальному майданчику щоразу перебувають не більше 15 людей. «Ідея з’явилася навесні, коли вже був карантин. Тому я розуміла, що проєкт треба прописувати таким чином, щоб за будь-яких карантинних обмежень ми могли його реалізовувати. Тому в нас мінімальна кількість знімальної команди, мінімальна кількість людей у кадрі», — пояснює продюсерка.

komanda1

За її словами, знімальну групу для проєкту довелося пошукати. Адже важливим був і досвід у подібних зйомках, і готовність працювати в умовах напруженого графіка. «Вели переговори з кількома знімальними групами не лише з Кропивницького, а й із Черкас, Вінниці. І та команда, з якою ми зрештою домовилися про співпрацю, ідеально підходить для цього проєкту. Вони настільки в це вкладаються, піклуються про результат», — каже Олена.

Обрана знімальна група із Кропивницького (Катерина Мурована, Микола Головко, Юрій Коропалов) дуже відповідально ставиться до того, щоби шоу пройшло максимально чесно. З усіма членами знімальної групи й учасниками проєкту підписані контакти про нерозголошення. «Штрафи більші, ніж вартість квартири», — каже Катерина Мурована.

Як обирали учасників

Коли оголосили кастинг на реаліті, отримали понад сотню заявок.

«У нас в анкеті одразу була умова, що учасники не мають бути власниками житла. Бо ця історія — для тих, хто зараз приймає для себе стратегічне рішення, кар’єрне чи життєве. На початку я уявляла, що це молода пара, яка влаштувалась на свою першу роботу, не має тут житла й думає над тим, чи облаштовуватись тут, чи вже зараз їхати на Київ, адже ні тут, ні там нічого втрачати, але там нібито є перспектива», — розповідає Олена.

Також ці пари мали показати, що вони є громадсько активними, вже роблять багато чого для міста.

З них відібрали 25 команд претендентів на участь у шоу. «Їх було легко відібрати. Це були ті, хто найбільш витримав правила анкети, записав гарну відеозаявку. А от далі, для того, щоб визначитися з вісімкою команд-учасниць, ми влаштували СМС-голосування. І слава Богу, цей вибір робили не ми, бо пересварились би», — зауважує продюсерка.

СМС-голосування майбутніх глядачів допомогло зробити відбір максимально прозорим і незаангажованим. «Але були свої зауваження. Мовляв, як пройшла пара із Запорізької області, її тут ніхто не знає, а за неї проголосували. Так за неї й голосували люди із Запорізької області», — пояснює Олена.

Обрані учасники готувалися до шоу: обходили музеї, взяли собі консультантів-краєзнавців для підготовки.

Перед оголошенням списку учасників, які безпосередньо візьмуть участь у шоу, провели окреме «шоу перед шоу»: підняли в небо повітряну кулю, провели автопробіг і вишикували з машин напис «Хочу тут жити».

Як готують завдання для квестів

Окреме завдання — поєднати історичну складову й цікаві випробування, адже боротьба команд не за абищо, а за серйозний приз — квартиру. «Ми розуміємо, що завдання мають бути складними, але реальними до виконання за один день, щоб ніхто не вмер по дорозі. Вони бігають, стрибають, плавають на каяках. І це досить складно навіть емоційно», — розповідає авторка проєкту.

zjomka2

Спершу до розробки квестів долучали квестмейкерів. Зараз випробування для учасників придумують самі й командою влаштовують їм краш-тест. «Я сама маю історичну освіту, багато спілкувалась із краєзнавцями, працюючи на Суспільному. Ми вели консультації з краєзнавцями, багато пошукової роботи в інтернеті, спілкуємося з директором архіву, щоб узгодити деталі й не було різночитань», — каже Олена.

Наприклад, довго радились, як правильно назвати скульптури на одному зі старовинних міських будинків, — химери чи горгулії.

При виконанні завдань учасникам дозволяють користуватись інтернетом, проте це далеко не завжди їм полегшує життя. «Одна з команд не могла пройти завдання, бо неправильно гуглила слово “каріатиди”. Але нічого, взяли підказку», — згадує Олена.

У перших кількох випусках робили максимально уніфіковані завдання: різні за змістом, але однакові за структурою, та далі обіцяють сюрпризи. Наприклад, зараз стартував етап, коли учасники (навіть ті, хто вибув у відбіркових іграх, але сподівається повернутись у фінал шляхом СМС-голосування) мають 22 дні на виконання переліку завдань від низки громадських організацій міста.

Як шукали спонсорів

Творці «Хочу тут жити» розповідають, що спочатку багато хто ставився до проєкту з недовірою, мовляв, хто за вами стоїть, хто подав ідею й чиї гроші.

«Ми своєю невеличкою командою зібралися зробити велику справу, десь до кінця не усвідомлюючи, наскільки це насправді складно», — каже Катерина Колтунова.

Фактично активна робота почалася з кінця серпня, і вже за місяць був кістяк фінансової підтримки. «Ми розуміли: щоби шоу викликало ажіотаж, головний приз має бути цінним. Якщо ми говоримо про бажання тут жити, про те, щоб мотивувати людей залишитися, то має бути такий приз, як квартира, — пояснює Олена Горобець. — Хотіли, щоб це був новобуд, яких у місті небагато. Не хотілося дарувати ту квартиру, яка стане тягарем для учасників, у якій вони ще довго не зможуть зробити ремонт. Тому орієнтувалися на смарт-квартиру. І щасливі тим, що забудовник, ЖК “Сузір'я”, розділив нашу ідею і став квартирним партнером проєкту».

Підтримку проєкту надав також міський голова Кропивницького Андрій Райкович. Але одразу було узгоджено, що реліз шоу відбудеться лише після виборів, і навіть на підготовчих етапах творці проєкту не вдаватимуться до комунікації, що могла б розцінюватись як передвиборна агітація чи підкуп виборців. Почали заявляти його як спонсора вперше вже після завершення виборів.

«І тільки тому, що ми максимально відмежувалися від політики, нам вдалося зібрати пул спонсорів — комерційних компаній, серед яких відомі місцеві бренди “Ласка”, “Корпорація ХХІ століття”. Автомобільним партнером шоу став “Фольксваген центр Кропивницький. Порт-Олві”», — розповідає Олена.

«Оскільки у проєкту є ідеологія, приєднатися будь-хто не міг. Ми дуже раді, що генеральним партнером проекту став “Файно Маркет” — місцева мережа супермаркетів, яка має спільну з проєктом ідеологію добросусідства», — додає Катерина.

 nagorody

Окрім спонсорів, які долучилися фінансово, тобто за їхньої підтримки змогли найняти знімальну групу та режисера, є спонсори, які надають подарунки для команд, одяг, друкують афіші, надають локації для випробувань. Наприклад, швейне виробництво «Мрія-Є» пошили костюми, а місцевий бренд одягу Charwish вишили на них символіку шоу. «У кожному випуску придумуємо, як подякувати спонсорам, щоб це був гармонійний продакт-плейсмент, а не “ось вам, наші спонсори такі-то”», — зауважує Катерина.

 Що далі?

Хоча зараз реаліті-шоу в процесі зйомок, GOробці production studio на цьому спинятися не планують. Якщо шоу знайде відгук у серцях глядачів, готові взятися за другий сезон. Попрацювала команда й над тим, щоб захистити авторські права на формат такого реаліті-шоу.

«Далі ми продовжимо творити легенду міста, і не лише міста. Вже провели стратегічну сесію і спланували, що робитимемо далі протягом року», — каже продюсерка студії.

GOробці production studio бачать себе у створенні історій у регіоні, але не провінційного рівня, без «кіровоградського лоску». «Я розумію різницю сприйняття, коли даєш якісний продукт і даєш провінційний продукт. І хочеться робити якісне», — додає Катерина Колтунова.

Фото надані GOробці production studio

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама