«Хіба це не зручний час, щоб переглянути своє життя»: Різдвяне послання Єпископа Марка

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Кропивницької єпархії Православної Церкви України

Христос народився!

Улюблені в Господі, прийміть найщиріші вітання з Різдвом Христовим!

Це величне свято повертає нас до надзвичайної події, що стала осердям історії людства, новою сторінкою відносин людини і Бога, – до чуда втілення Сина Божого. «Безтілесний втілюється, – пише святитель Григорій Богослов, – Слово стає досяжним, Невидимий стає видимим, до Недоторканного можна торкнутися, Позачасовий увійшов у час, Син Божий став сином людським» (Слово 38. На Богоявлення, або на Різдво Спасителя).

Яке незбагненне дійство, хіба може осягнути його людський розум? Усе це здійснює Всевишній, щоб підняти впалу людину, прийняти заблудлого додому, прихистити подорожнього, повернути вигнанця на батьківщину!

Саме у народженні Христовім звершується велика таїна, де пастир іде на пошуки загубленого ягняти, самарянин підходить до зраненого подорожнього, господар виноградника приходить у своє володіння, батько біжить назустріч заблудлому синові. Таїна, де Бог стає людиною, щоб людину обожити. «Обманувся в давнину Адам i, бажаючи бути богом, не став; Бог стає людиною, щоб зробити Адама богом» (Постова тріодь, 5-й тиждень посту, субота, вечірня, стихира на «Господи, взиваю…»).

Яку ж відповідь дамо втіленому й народженому Творцеві? Як відкликнемось на Його поклик? Як відреагуємо на прихід у наше життя Творця вселенної, Судді праведного, Милосердного і Благого? Він же прийшов, щоб нагадати нам про походження людини, її гідність та високе покликання, а головне – проявити Свою любов, засвідчити вірність Своїм обітницям.

Невже лиш у радощах та застіллях проведемо Різдво? Чи тільки на колядки і віншування вистачить нас? Хіба це не зручний час, щоб переглянути своє життя, визначитися з головним, зосередитись на важливому, вічному, «цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:16)?

Як багато серед нас тих, хто в гонитві за багатством, владою та славою загубили себе, втратили людську гідність, потрапили в полон власних пристрастей, зосередились на служінні собі, закопали свій талант у землю. Як багато – опанованих гордістю та гнівом, зранених недовірою та сумнівами, уражених страхом та безнадією. Ми такі різні за зовнішніми ознаками, проте рівні у своїй недосконалості. Всі ми потребуємо якісної зміни й онови.

Сьогодні Господь власним прикладом вказує шлях до спасіння Своїм дітям. «Він [Христос], маючи Божу природу, […] понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини…» (Флп. 2:6–7), щоб послужити Своєму творінню.

Отже, цей шлях – жертовне служіння, безкорисливі добрі справи, милосердя й небайдужість. Цей шлях потребує і молитовного спілкування та євхаристичного єднання людини зі Всевишнім, і співдії у цій місії преображення творіння, і стриманості та зосередженості.

Однак у цьому служінні – ближньому та створеному світові, його збереженні – проявляється подібність людини до свого Небесного Отця, розкривається її високе призначення, звершується поклоніння Богу та досягається спасіння. Своєю славою і чеснотою утверджує цей шлях Господь, через які «даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи» (2 Пт. 1:4). І чим більша подібність людини до свого Творця, тим більша потреба служити, тим щиріша любов, тим певніша надія, тим міцніша віра.

Яка ж чудова нагода в ці різдвяні дні оновити свої обітниці, продовжити розпочату дорогу до довершеності, прославити Новонародженого добрими справами та принести подяку Всевишньому за дорогоцінний дар життя, за таланти, даровані Ним, особливо ж за тих найрідніших, які дані нам Господом у супутники в цій земній подорожі! У цей прекрасний святковий час скажімо їм хоч декілька слів любові та дяки, звернімось у молитвах за них до Бога.

Помолімось і за воїнів України, котрі в холодних окопах під прицілом чужинців стоять на сторожі миру, захищають від знищення наш народ. Молімось і за волонтерів, добродійників, котрі присвятили своє життя служінню іншим, вділяючи потребуючим від своїх талантів. Згадаймо і лікарів, котрі, ризикуючи своїм здоров’ям, у час пандемії полегшують наші страждання та повертають до повноцінного життя. Звернімось до Господа і за рятувальників та поліцейських, за всіх правоохоронців, які повсякчас несуть чергування, зберігаючи наші зручності та спокій.

Подякуймо Богові за всіх людей, які звершують свою професію у страхові Божому, із чистим сумлінням та відповідальністю. Дякуймо за всіх, хто несе безкорисливе та жертовне служіння, є окрасою цього світу, робить його затишним, справедливішим, світлішим та милосерднішим, сприяє нашому спасінню й оновленню, являє через своє служіння й життя Божественну любов до людини і всього творіння. Долучімось і самі до цих апостолів Божественної любові, ангелів Божих, і своїми щоденними добрими справами слугуймо Творцеві та Його світу.

Миру, злагоди, єдності зичу всім нам. А ще міцного душевного та тілесного здоров’я. А ще радості, щастя та добробуту. Найбільше ж – Божої присутності у нашому житті й служінні, дарів Духа Святого, які змінюють нас, а через нас і цей світ, оновлюють його, роблять кращим.
Христос народився! Славімо Його!