Україні потрібні тачки: як волонтери ставлять армію на колеса попри квести на кордоні
«Це страшно, але з особисто пригнаних нами машин, дві цього тижня вже втрачені. Одна з них пішла до медиків, ми дуже довго шукали її, бо там були особливі вимоги і вона була дорожча. Нею навіть не встигли покористуватись – потрапила під «Град». З другою машиною ще гірше вона теж попала під обстріл, постраждали люди і вона відновленню не підлягає», – розповідає київська волонтерка Ольга Володарська.
Волонтери проходять не одне коло пекла, щоб пригнати машину на передову. А їх потрібно багато, адже авто для війська фактично розхідний матеріал.
Конкуренти стали «співучасниками» волонтерства
До війни Валерій Кондратенок був директором з інвестицій однієї з компаній у Києві.
«Оскільки по роботі я слідкував за новинами і ми постійно оцінювали шанси війни, то чим ближче було 24 лютого, тим більше було зрозуміло, що війна швидше за все буде», – згадує він.
У перший же день повномасштабного вторгнення виїхали з родиною зі столиці в область. У гурті тих, з ким поселились виявився волонтер, що з 2014 року допомагав війську і серед найбільших потреб він називав авто.
«Він просто на пальцях перераховував скільки коштують автозапчастини, які треба міняти після одного виїзду в тил ворога», – згадує Валерій.
Тому згуртувавши колег, однодумців і навіть конкурентів по бізнесу створили ініціативу Ukraine need wheels.
Почалось все з індивідуальних запитів, адже у кожного є знайомі, які зараз служать в ЗСУ чи добробатах. Купували авто за власний кошт. Розшукували авто через українців, які працюють в Європі, потім шукали тих, то може пригнати авто.
«Вирішили спробувати хоч частково закрити потребу у більших масштабах оскільки маємо певний бізнесовий бекграунд, а також коло іноземних партнерів із США, Європи, Великої Британії, які потенційно могли долучитися до цього», – каже чоловік.
Інформацію поширюють через Facebook і Linkedin. Каже, збирати гроші в іноземців на ці потреби не дуже просто, адже якщо є вибір жертвувати на військо чи на гуманітарну допомогу населенню, обирають друге. Проте, все одно за останні два місяці поповнили армійський автопарк на 51 машинку.
Валерій каже, що сильно в їх роботі допомогло те, що 8 березня оперативно ввели режим ввезення автомобілів як гуманітарної допомоги, відповідно процедура перетину кордону максимально спростилася. Необхідний лише запит від військової частини з підписом, печаткою та заповнена декларація на перетині кордону і все.
Але потім, з 5 квітня, скасували мита на ввезені в Україну автомобілі для власних потреб і через це на кордонах виникли страшенні затори, через які постачання авто для війська тепер затримується.
Наші «котики» з машинкою на передовій
«Боженька допоміг»: пройти кордон без трьох днів черги
«Думаю, через те, що зробили добре діло для ЗСУ нам просто Боженька допоміг», – каже Валентина.
Ганяють авто для армії як великі організації, досвідчені волонтери, так і люди, для яких це вперше.
Днями вона з подругою вперше вирушили в подорож довжиною в 1400 кілометрів, щоб пригнати автомобіль для армії. І зробили це швидко і без листа з військової частини.
Гроші на авто, яке шукали на передову прицільно для знайомого-артилериста, збирав її брат. Коли подзвонив і спитав чи може вона пригнати машину, то не вагалась.
«Як казала наша мама: “Хто як не ми”», – каже дівчина.
Досвіду автомандрів закордоном чи тим паче перегону авто не мала. Видзвонила подругу, яка добре їздить на механіці. Все почалось із дороги з Кропивницького на Одесу, далі автобус на Кишинів, потім – до Бухаресту. Спали годину на добу.
Брокер, який допомагав з пошуком і оформленням документів сказав одразу, щоб приготувались жити кілька днів на кордоні.
Ситуація ускладнювалась ще й тому, що авто мало румунські номери, тому через кордон її треба було б перевозити на лафеті – своєрідному «причепі» для авто.
«Купили кілька паків води, їжу і готувались кілька днів жити в машині і спати по черзі», – каже дівчина.
Кажуть, навіть не мріяли, що на пункті пропуску все пройде так швидко – менш як за добу.
На кордоні було майже пусто: лише фури і люди, які переходили пішки.
О 4.00 приїхали на кордон. О 6.00 сказали, що ми таки зможемо тут розмитнити машину, але до 15.00 не знайшли ні де каву попити, ні де в туалет сходити.
«Ходили в кущі. А що робити? Там є один біотуалет, але він закритий. Був чай-кава для біженців, а крім того протягом 10-15 кілометрів не було нічого», – розповіла дівчина.
Кажуть, просто пощастило і їм повірили.
«Думаю, універсальних історій не знайти. Все іде через дупу, але індивідуально», – каже Валентина.
Пошук «перегонщика» і життя на кордоні
Історія Валентини швидше виняток, та і самі такі дівчата на вагу золота. Волонтерка Ольга Володарська, яка з чоловіком з 2014 року допомагає війську з авто включились у волонтерство з новою силою із лютого. Каже, не так важко знайти гроші на авто, як тих, хто готовий перегнати його простоявши в чергах.
«Оскільки всі наші чоловіки невиїзні, то головна проблема була знайти людину, яка може забрати їх і перетнути кордон з Україною. Тобто ми шукали виїзних чоловіків чи когось із дівчат і кожного разу це була проблема. Часто ми перетинали кордон по кілька разів: завезла одну машину, перейшла кордон – завезла іншу», – розповіла Ольга.
Каже не всі дівчата, які їм допомагали навіть машину вміли водити на механіці, а авто для війська зазвичай великі і тяжкі в керуванні. Тим паче ніхто не хоче днями стояти на кордоні.
Останні часом Ольга помітила зміну настрою польських митників після введення в дію закону про нульове розмитнення авто для власних потреб.
Якщо раніше не було жодних проблем, вони допомагали всім чим могли, не ставилися прискіпливо до пакету документів, то як тільки люди почали вести машини собі, настрій дуже змінився. У нас зразу завернули чотири машини, бо були просто роздратовані. Чекали 7 годин іншої зміни на посту і стали пробувати заїжджати знову.
«Їх теж можна зрозуміти. Вони відкрили кордони, кинулись нам допомагати і тут, коли вони бачать кілометрові черги з бажаючих завезти машини, бачать різні типажі, то звичайно важко сприймати когось іншого інакше, – зауважує волонтерка. – Отак ми кажемо: «У нас є лист на військову частину, а він каже: «Всі так кажуть»».
До того ж авто як гуманітарка, та авто під нульове розмитнення потрапляють в загальну чергу.
«Коли почались багатокілометрові черги, де люди деруться, влаштовують безлад, бо здають нерви, у когось закінчується бензин, то польська поліція перестала розбиратися. І заганяє всіх в загальну чергу. Я думаю вони бояться конфліктів на кордоні, їм це не потрібно», – каже Ольга.
«Наші партнери в Польщі, Словаччині та Румунії злегка здивовані таким активним оновленням автопарку країни, для якої весь світ збирає кошти на гуманітарну допомогу. Їх, наприклад, шокують промислові масштаби імпорту «для потреб ЗСУ» автомобілів класу «люкс». Для розуміння, за вісім днів після скасування мит до країни було імпортовано 14 300 легкових автомобілів. У тому числі, десятки BMW X5, Mercedes-Benz S-Class, Audi Q7 2022 випуску і навіть Cadillac Escalade за 3,1 млн грн», – писав 23 квітня у своєму телеграм-каналі заступник міністра інфраструктури України Мустафа Наєм.
Щоб розділити потоки, з 25 квітня безмитне оформлення залишили лише на низці непопулярних пунктів пропуску. Але це не дуже допомогло.
На тому пропускному пункті, де змогли організувати певний колектив, який нам допомагав завозити, хоча цей пункт не призначений для перевезення авто без мит, але черги безмитних авто все одно бувають.
«На цьому пункті пропуску наразі немає нульового розмитнення, але там було 150 машин, які намагались прорватися і вимагали у наших митників, щоб їх розмитнили безкоштовно», – каже вона.
Як відповіла у запиті пресслужба Держмитслужба, у них немає інформації скільки саме авто ввезли як гуманітарку для війська.
Проте станом на 14 травня, за інформацією першого заступника голови Державної митної служби Олександра Щуцького, яку він озвучив у телемарафоні, в Україну завезли 80 тисяч автомобілів у межах закону про безкоштовне розмитнення авто з ЄС. Митник визнає, що це заважає перетину кордону товарів для армії та гуманітарки, а також впливає на паливну кризу. Законопроєкт, який скасував би нульове розмитнення вже готовий, але три тижні чекає на розгляд парламентом.
Анастасія Дзюбак
