Бізнес Кіровоградщини: де є російський слід?

Але чи весь? На Кіровоградщині в липні офіційно продовжували працювати 83 компанії, які мають зв’язки з окупантами, ще 9 нині в стані припинення. Ми проаналізували цей бізнес, виділивши найцікавіші кейси.

Корисні копалини для окупантів

ПрАТ “Кіровоградське рудоуправління” є одним з найбільших в Європі підприємств, що спеціалізується на видобутку вторинних каолінів. Корисної копалини, що використовується при виготовленні паперової, керамічної, текстильної та навіть парфюмерної продукції. Бенефіціарами компанії значилися росіяни Людмила Соловйова та Сергій Кабаргін, які, через російський “Трест”, володіють найбільшою часткою акцій товариства – трохи більш як 28%. 

У травні Кіровоградська обласна прокуратура повідомила про проведення обшуків на території двох підприємств, які підозрюють у виконанні замовлень Міністерства оборони російської федерації. Під час обшуків знайшли документи, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з країною-окупантом – контракти про поставку продукції та сировини. На наданих прокуратурою фотографіях можна впізнати головний офіс  “Кіровоградського рудоуправління”. 

Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції України після цього трохи деталізував інформацію. Тут заявили – росіяни нібито реалізовували видобуті корисні копалини фірмам з невизнаної ПМР та Росії.  Відтак, за клопотаннями прокурорів на корпоративні права та майно рудоуправління, загальною вартістю близько 30 мільйонів гривень, накладено арешт.

Місцеве видання “Без купюр” зв’язалося з керівником підприємства Володимиром Кухтою, який підтвердив, що правоохоронці “працюють” саме по “Кіровоградському рудоуправлінню”, але всі звинувачення при цьому відкинув. Кухта каже – діяли в межах закону, всі вантажі проходили через митницю, яка й давала остаточне “добро” кожній партії каолінів. Тут також важливо згадати, що дружина Кухти – Тетяна – володіє 18% акцій підприємства, тобто, по суті, родина керівника рудоуправління працювала з росіянами в партнерстві.

Вищезгадана Людмила Соловйова, за даними з сервісу YouControl, з числа бенефіціарів зникла 13 липня, але росіянин Сергій Кабаргін лишився. Хто він? Виявилося, що в Росії це доволі впізнавана особа. Тут в нього одразу кілька образів – мільярдер, відеоблогер та дрифт-гонщик. Кабаргін володіє десятком підприємств, а “Трест”, через який росіяни і контролюють рудоуправління, ще й входить до числа акціонерів “Концерну “Титан-2”, частину акцій якого, за даними ЗМІ, у 2017-му придбав “Росенергоатом”. Останній входить в структуру російського державного “Росатому” – без “очей” з Кремля бізнес у Росії, схоже, не обходиться. Зараз Кабаргін володіє спільним бізнесом із заступницею гендиректора, а заодно донькою гендиректора “Концерну “Титан-2” Єлєной Нагінской.

Кабаргін також автор YouTube-каналу “ddKaba”, де для 390 тисяч підписників викладає контент про дрифтінг та все що з ним пов’язано. Власне як дрифтер, що виступає на змаганнях на автомобілі власної розробки – “Фланкер”, підприємець відомий серед росіян-автолюбителів. 

ОНОВЛЕНО. Після публікації матеріалу до редакції, звернувся представник АТ «Кіровоградське рудоуправління», адвокат Стахєєв О.О. Враховуючи законодавчо закріплене право на відповідь публікуємо позицію товариства без виправлень та коментарів:

“У свій час, у відповідності до положень національного законодавства України, наша держава уможливила придбання акцій АТ «Кіровоградське рудоуправління» двом громадянам РФ, котрі на даний час є опосередкованими членами товариства, а тому особисто вони, ні Тетяні Кухті, ні членам її родини, як і 730 акціонерам товариства, не могли бути відомі що виключає можливість будь-якого так званого «партнерства» з ними, а тим більше на шкоду власній країні.

З цього приводу не справедливим було б не зазначити, що Тетяна Кухта, як громадянка України свій пожиттєвий трудовий шлях пов’язала з Кіровоградським рудоуправлінням. Відповідно до Конституції України, порядку встановленого ЗУ «Про господарські товариства», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів, стала участником вказаного товариства, володіючи 18% його акцій.
За її неформальної участі в управлінні справами товариства запроваджено щорічне виділення, в середньому 1,5-2,0 млн. гривень за рахунок розподілу прибутку товариства на розвиток регіону, в тому числі на суспільно-корисні потреби Катеринівської територіальної громади Кропивницького району, облаштування місцевих дошкільних та шкільних закладів шкіл, тощо.

У відповідності до власної громадянської позиції, на територіальної громади , разом з членами своєї родини Тетяна Кухта послідовно підтримує побудову національної державності започаткованої на засадах помаранчевої революції 2014 р., а з настанням діючої агресії щодо України, приймає участь в наданні посильної допомоги воякам ЗСУ в різноманітних формах що є загально відомим серед населення територіальної громади.
За таких умов, розповсюджена за вказаною публікацією інформація щодо Кухти в даний час сприймається як протиправна співпраця з представниками країни агресора, є не коректною та може зашкодити патріотичним натхненням».

Бєлгородський слід олександрійського паперу

Друге підприємство зі світлин прокуратури з обшуків – ПрАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”. Керує підприємством Віктор Ковальчук, батько бенефіціарного власника з бєлгородською пропискою Дениса Ковальчука, який контролює 91% акцій підприємства через російську “Фабрику диаграммных бумаг”. Вона викупила олександрійців у вже досить далекому 2013-му році. 

Фірма-власниця, зареєстрована в російському Бєлгороді, є активним учасником державних закупівель у РФ. Серед замовників продукції “діаграмників” є і підприємства Міністерства оборони РФ, концерну “Росэнергоатом”, комунальники Бєлгородської області та інші. 

Керує бєлгородським підприємством Лариса Ковальчук – дружина керівника української “дочки” і матір бенефіціарного власника. Спільно з сином, Лариса також володіє російськими “Индустриальной бумагой”, “Фабрикой флексопечати”, “ТД БФДБ” та “Диаюрсервис”. Всі вони, за виключенням останньої, яка спеціалізується на торгівлі фармпродукцією, займаються виготовленням та продажем поліграфії.

“Олександрійська фабрика діаграмних паперів” не єдиний український актив бізнес-родини. Тут Ковальчуки також володіють дочірнім підприємством “Друкарня “Діа-Плюс” (все тої ж ПрАТки), “Олександрійською фабрикою діаграмних носіїв  технічної інформації” і ТОВ “Лада” які є активними учасниками вітчизняних публічних закупівель.  Відомо й про ще одну фірму – ТОВ “Інерспортсервіс”, у засновниках якої вже згадана “Лада”, а також група доволі відомих олександрійців – нині покійний багаторазовий чемпіон України з автокросу Валерій Марченко, співзасновники місцевого осередку Автомобільної федерації України в Кіровоградській області Автомобільного клубу “Інгул” Сергій Мульченко та Сергій Борщ, а також чинний депутат Олександрійської міської ради Дмитро Скічко. 

Цікаво, що і Лариса, і Віктор Ковальчуки свою “російськість” не афішували і при реєстрації компанії вказували Олександрію як місце проживання. Зв’язатися з Ковальчуками або ж з контактною особою фабрики діаграмних паперів нам не вдалося – наявні в нас номери телефонів просто не працюють. 

Російські іграшки в українському тилу

Росіяни роками намагалися максимально “інтегруватися” у всі сфери українського життя. Відтак, заробляли і на українських дитячих іграшках. Так, російське коріння ми знайшли у ТОВ “Спілка виробників іграшок” з Долинської. Зареєстрована компанія на росіянина Олексія Серебрякова з пропискою у Москві. Її продукція не надто відома серед жителів регіону, але активно продавалася і в області, і за її межами. 

Зокрема, іграшки ТОВки потрапили до програми “Купуй Кіровоградське”, яку в області свого часу активно просував тодішній голова ОДА, “регіонал” Сергій Ларін. Товар, що випускався на потужностях долинського підприємства, реалізовувався в магазинах під брендом “Штучки, к которым тянутся ручки”. Він активно розкручувався і в Україні, і в Росії. 

Підприємство ніколи не особливо не приховувало своє російське походження, просуваючи власну продукцію в основному російською мовою. Іграшки продавались як через невеличкі інтернет-магазини, так і через таких “важковаговиків” як “Епіцентр”. 

Покопавшись в росреєстрах, ми знайшли й материнську компанію  – ООО “Союз  производителей игрушек”. Вона записана на все того ж Олексія Серебрякова. Судячи з наявних даних, фірма доволі успішна – прозвітувала про чистий дохід за минулий рік у розмірі 10,9 мільйонів рублів.

Зареєстрований “Союз” у місті Іваново, у тому ж будинку, де прописана й друга фірма Серебрякова – ООО “Ивановская игрушка”. Виготовляють ту ж продукцію, що й в Україні – мʼякі іграшки-антистрес.

Керує ТОВ “Спілка виробників іграшок” місцевий підприємець Микола Копай-Гора, який спільно з дружиною Ольгою також входить до числа засновників столичного ТОВ “Цацкі-Пецкі”. Телефони, вказані долинською “Спілкою виробників іграшок” як контактні, неактивні, а місцеві мешканці повідомили нам про те, що фірма наразі продає наявну в Долинській нерухомість. 

Кропивницька медицина родом з Уфи

Ще один представник російського бізнесу з українською пропискою – ТОВ “Дентал Імплант Плюс”. Підприємство зареєстроване у Кропивницькому, своєю спеціалізацією воно вказало роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами.  Однак, попри те, що офіційно фірма працює на Кіровоградщині вже 11 років, особливої впізнаваності вона не набула.

Власником виступає компанія з міста Уфа з назвою “Научно-производственное объединение “Витадент”, яку зараз ліквідовують. Тут теж є свої засновники – Діля Хасанова, Олександр Потапов і “Научно-исследовательский институт пересадки зубов “Витадент” Лілії Хасанової.

“Витадент” як бренд є доволі відомою мережею стоматологій в Башкортостані і керує нею вже згадана Лілія Хасанова. Вона ж, разом з батьком – Радміром Анваровичем Хасановим, входить до “Асоціації стоматологів Республіки Башкортостан” (президент та віцепрезидент Асоціації відповідно). Крім цього, Радмір Хасанов є депутатом народного зібрання – Курултаю Республіки Башкортостан.

Керівницею ТОВ “Дентал Імплант Плюс” (до слова, з пропискою у звичайній квартирі в Кропивницькому) вказана Вікторія Каленчук, яка в 2011 році спільно з Сергієм Шевченком і заснувала фірму. У 2015-му обох співвласників замінили росіяни. 

За інформацією з сервісу YouControl, підприємиця також зареєстрована як ФОП з основним видом діяльності – “Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах”. Поговорити з Вікторією, як не дивно, не вдалось, оскільки контактний номер телефону фірми виявився відключеним. 

Підсумовуючи скажемо. Далеко не всі компанії, що мають серед своїх засновників росіян є апріорі проросійськими та готовими до співпраці з ворогом. Тим не менш їхня підприємницька діяльність, контакти з постачальниками та покупцями за кордоном, а також внутрішня і зовнішня комунікації мали б зацікавити представників правоохоронних органів. Адже як було згадано вище – чимало бенефіціарів мають у власності й російські активи, які використовують для торгівлі, в тому числі з представниками бюджетних структур країни-окупанта.  

Павло Лісниченко 

Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.