«Хворі на перемогу»: як бажання допомогти армії об’єднало всю Чечеліївку (ФОТО)
Сухі супи і борщі, маскувальні сітки, теплі шкарпетки, в’язані килимки – і це не вичерпний перелік того, що роблять чоловіки і жінки Чечеліївської волонтерської команди. Координаторка команди Інна Філіпенко зізнається, що на початку доводилося вчитися багато чому у досвідченіших колег, проте зараз волонтери з Чечеліївки Петрівської громади співпрацюють з організаціями не тільки Кіровоградщини, а й інших областей.
Скільки маскувальних сіток довелося переплітати у березні, звідки брали рецепти сухих супів і як вдалося об’єднати людей декількох сіл навколо спільної допомоги військовим – волонтери з Чечеліївки розповіли «Гречці».
Чечеліївські волонтери на ярмарку «Волонтерський крафт» у Кропивницькому
Гектар маскувальних сіток
Інна Філіпенко працює вчителькою у школі в селі Чечеліївка. Каже, що в перші ж дні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну місцеві жителі згрупувалися у бажанні долучитися до допомоги, зробити свій вклад у спільну справу. Спочатку всі масово зносили продукти до сільського клубу – на допомогу армії та вимушеним переселенцям, яких російські загарбники лишили домівок.
Та звичайні пакети не витримували вагу продуктових наборів, які надавали вимушеним переселенцям та відправляли до інших міст і сіл, і рвалися. Та кмітливі чечеліївці і тут знайшлися: шили тканинні сумки, які могли б витримувати по 20 кг.
Ініціативні чечеліївці готові були ще допомагати, та вирішили, що цей процес має бути організованим – за цим і звернулися до Інни Філіпенко.
«Зателефонували мені і кажуть – Інно, ми хочемо якось допомагати нашим захисникам. Давай щось організуємо, а ти координуватимеш», – згадує вона.
На початку вирішили плести маскувальні сітки для армії: в громаді протікає річка Інгулець і є багато ставків, тож проблем з тим, щоб дістати рибацькі сітки, не було. Місцем для плетіння обрали спортивний зал місцевої школи, туди позносили тканину.
«Бувало, за раз збиралося по 60-80 людей: всі хотіли своїми руками наблизити перемогу, хоч якось», – пояснює вона.
Та коли першу партію маскувальних сіток відвезли волонтерській організації, то там пояснили, що сітки сплетені неправильно і, на жаль, не підходять.
«А що робити – розпускали все, перероблювати. Нам пояснили, як робити правильно, то потім ми вже виготовляли такі сітки, які підходять для військових: і гармати накривати, і танки. Сплели їх більше гектара», – додає Інна Філіпенко.
Так утворилася волонтерська команда у Чечеліївці – група ініціативних і небайдужих людей, які залучають мешканців свого і сусідніх сіл у Петрівській громаді до спільної допомоги захисникам і захисницям.
Координувати роботу із запитами військових чечеліївцям допомагають інші волонтерські організації, а також знайомі чоловіки і жінки, які доєдналися до лав української армії, підказують ідеї. Так, наприклад, чечеліївці за підказкою почали робити фартухи, сушені супи з сухариками і енергетичні солодкі батончики.
«От військові поскаржилися, що від роботи з технікою форма брудниться мастилом, яке важко відіпрати. Тож ми придумали шити спеціальні фартухи для них – мабуть всі старі джинси у селі на це зібрали», – розповідає волонтерка.
А якось волонтери групи «Ельф» з Олександрії підказали, що захисникам потрібні килимки, щоб накривати каремати, підстеляти під спальники. Тож чечеліївці вигадали плести їх з залишків, яких було багато на місцевому виробництві шкарпеток. Спочатку пробували плести крючками, але вони виявилися незручними для цього.
«У нас є місцевий майстер по дереву – то він запропонував свою допомогу. Ми пояснили, які крючки нам потрібні, і він виготовив їх для нас», – пригадує Інна Філіпенко.
Згодом мешканці села приловчилися плести не просто строкаті килимки, а з різними написами і візерунками, вигадали декілька різних технік плетіння. Окрім килимків, в’яжуть теплі шкарпетки: при цьому часто в них підкладають записки зі словами вдячності і підтримки для воїнів
Смаколики для армії: від батончиків до борщів
У залежності від сезону, мешканці Чечеліївки вигадують все нові варіанти, як зробити службу для українських армійців комфортнішою, передати підтримку. До спільної справи доєдналися і працівники навчальних закладів сусідніх сіл, та інші небайдужі жителі у Малинівці, Балахівці, Олександрівці, Старого Новодуба.
«Якось мій знайомий військовий розповів, що коли йде заступати на пост, то так при цьому чогось солоденького погризти хочеться! А нам напередодні мед пасічники принесли, травневий. То ми і вигадали батончики робити», – пояснила координаторка.
Для батончиків у селі перекручують горіхи, сухофрукти і змішують з медом: всі продукти від місцевих мешканців.
«Ось восени у багатьох овочі дозріли: думали, що з ними робити. То придумали заквасити помідори, капусту, огірки. Закупили для цього зручні відерця, по 3 і 5 літрів. Це дуже приємно розуміти, що ось часточка твого тепла і вдячності гріє наших захисників там, смакує їм», – пояснила волонтерка.
Та незалежно від сезону, в Чечеліївці постійно виготовляють сухі супи і борщі: люди сушать овочі та хліб по домівках, а раз на тиждень збираються разом, щоб се розфасувати і запакувати.
«Ті ж сухарики для супів: в день по 100 хлібин закупали і щодня сушили, в тиждень 700 хлібин виходило. Вже такий темп напрацювали, що сушарок не вистачає: всього шість наразі. Які самі купували, які за фінансову допомогу, ось керівництво школи одну нам передало», – уточнює пані Інна.
Завдяки вебінарам від волонтерів «Добромир» удосконалили виробництво сушених страв, і навіть розробили свій унікальний рецепт сухого капустянка. Ці супи вони передають волонтерським організаціям не тільки Кіровоградщини,а й інших областей – наприклад, до Вінниці. Там волонтери вже напряму їх передають військовим на різних напрямках.
Інна Філіпенко пояснює, що місцеві мешканці долучаються хто як може: хтось приносить свою городину, інші вдома сушать продукти, хтось шиє чи плете, хто фінансово підтримує, адже час від часу потрібно докупляти деякі продукти, сушарки. До волонтерства активно долучаються і вимушені переселенці, які знайшли прихисток у Петрівській громаді.
Та «кістяк» групи складають разом з Іною ще чотири жінки: Світлана Ткаченко, Галина Лихошерст, Світлана Руднєва, Лариса Крицька і Яна Кисельова.
«Це мої дівчата: кожен день вони сушать, готують, шиють, придумують щось нове. Деякі скептики навіть закидали їм, що буцімто за це платять по 100 гривень в день. У відповідь я надсилала статтю з поясненням значення слова волонтер», – ділиться координатора.
Окремим яскравим епізодом для Чечеліївської команди була участь у ярмарку «Волонтерський крафт» у Кропивницькому – це змога і показати, що вони роблять, і познайомитися з іншими волонтерами з усієї області.
«Це я ковток свіжого повітря – так надихнув мене і дівчат цей ярмарок! Ми побачили, що не одні такі «хворі на перемогу», що і інші горять бажанням допомагати армії і переселенцям. Це підтримує, надихає не зупинятися», – поділилася Інна Філіпенко.
Підтримати Чечеліївську волонтерську групу можна, переказавши кошти на катку 4731 2191 2347 3310 (отримувачка Філіпенко І. В.). За ці гроші волонтерки купують матеріали для фасування супів, необхідні продукти – все на підтримку української армії.
Ірина Требунських.
Фотографії з фейсбук-сторінки Інни Філіпенко.
