Сини служать – батьки годують: як “Вірменія” безкоштовно пригощає захисників (ФОТО)

Двоє стомлених чоловіків у військовій формі заходять до кафе, просять кави й тягнуться за гаманцем, щоби розрахуватись. 

“Хлопчики, може пообідаєте? Є свіжий, щойно зварений борщик. Ви ж, напевно голодні?” – каже енергійна жінка у фартусі, яка працює у кафе волонтеркою. 

Знітившись, вони погоджуються, але питають чи є термінал для оплати, бо в них недостатньо готівки. В оплаті їм відмовляють і говорять, що для них обіди безкоштовні. 

“Ми із захисників гроші не беремо. Так в нас заведено”.

“Та як так? Ми так не можемо”, – зніяковіли ті.

“Зможете. Ми всіх наших захисників годуємо безкоштовно. З початку повномасштабного вторгнення, – доєднується до розмови співвласниця кафе Сільва Бесалян.

Бійцям на таці виносять гарячий обід: борщ, картоплю, сало і вінегрет.

Відвідувачі кафе

У придорожньому кафе “Вірменія”, поблизу Смолінської громади, ще з 2014 року подружжя Бесалян, які вже понад 30 років живуть в громаді, годували безплатно військових гарячими обідами. 

Особливо активізувались на початку повномасштабного вторгнення: подружжя і волонтери, які долучились допомагати, готували і навіть зупиняли машини військових, щоби передати їм пакунки з “гостинцями”. Згодом військові, без реклами, почали зупинятись у придорожньому кафе. 

Наразі протягом дня, за словами власника кафе Артака Бесаляна, буває близько тисячі військових. 

“Буває до кафе приходять 500 військових, буває 1500. Щодня по-різному, ніколи не вгадаєш точну кількість бійців. Ми працюємо зранку і до 23:00, але по дзвінку готові відкрити свої двері й вночі. В багатьох є мій номер телефону, коли захисники дзвонять і просять зупинитись, ми навіть посеред ночі відкриваємо кафе і годуємо. Ми не вважаємо себе волонтерами, ми просто допомагаємо ЗСУ, як можемо”, – говорить Артак.

^{Фото Артака Бесаляна}

При цьому він зазначає, що самостійно не впорався б, йому на допомогу прийшли місцеві мешканці, які згуртувались і щодня по своїх домівках смажать котлети, відбивні, печуть пиріжки і солодку випічку і передають до кафе.

За словами Артака Бесаляна, в лютому 2022 року був великий потік військового транспорту автодорогою і колони не зупинялись. Місцеві мешканці почали до кафе зносити продукти і їжу, яку готували по домівках, щоб передавати захисникам, які проїжджали повз. 

“Добрі люди почали приносити в кого що було: пекли, смажили і виносили на вулицю, щоби передавати військовим в автобуси. Ми їм закидали пакети з випічкою, ящики з водою, компотом, а вони гуртом кричали нам “Дякую”. Через пів року від початку повномасштабного вторгнення почали годувати безплатними обідами тут, на місці, в кафе. Досі годуємо і будемо годувати аж до самої нашої перемоги”, – стверджує Артак.

За його словами, приблизно в липні-серпні був день, коли військові рухались цілою колоною, втомлені й голодні. Того дня з 19:00 вечора і до 4 ранку власники кафе нагодували військових з 18 автобусів. 

“Думали не впораємось, не встигали зовсім і місця не вистачало: зал вміщує близько 30 людей, тому годували людей по черзі. Є навіть спільне фото. Зараз багато дзвінків від бійців, що прямують до нас на обід, наприклад, 2-4 автобуси, ми готуємось, розраховуємо на відповідну кількість людей, аби всім порційно вистачило їжі, чекаємо”, – зазначає власник кафе. 

Два “батальйони”

Артак Басалян зазначає, що допомагати почали продуктами волонтери з різних куточків країни.

“Чесно кажучи, допомагає потроху вся Україна, волонтери з Вінниці долучились, нещодавно відео зі мною розмістили в TikTok. Там був мій рахунок, тому люди і фінансово підтримували і поштою продукти передавали: каву, цукор, чай, борошно. І просто на кафе привозили багато, на постійній основі допомагають два місцеві фермери. Тому запасів трішки є, щоби годувати бійців”, – підкреслив власник кафе. 

Він зазначає, що на обід для військових завжди подають дві страви: на перше – борщ або суп, на друге бувають вареники, плов, картопля. Всі, хто обідають, говорять, що смачно, ніби вдома побували. А влітку він своїх гостей пригощав кавунами. 

“Так, ситно і смачно, як мама вдома готує”, – додають бійці, які похапцем пообідавши, вже виходять з кафе. Вони прямують на бойові завдання, а їм з собою дають пакет, з якого смачно пахне пиріжками.

Першими волонтерками були вчительки, а з початком навчального року в школі, доєднались і інші місцеві жительки.

Допомагають так звані “батальйони”, які щодня готують і передають готову продукцію – це сусідні селища. Один “батальйон”, гуртом пече солодку випічку, пиріжки, булочки, інший – забезпечує  пловом, картоплею, варениками. 

До прикладу, також ліплять і передають замороженими вареники з різними начинками. Їх зручно зварити тоді, коли гості приїздять не заплановано. Також сусідня громада раз на тиждень готує голубці, картоплю, салати, компоти, випічку.

“Вони кажуть, що це затягує, вже не можуть зупинитись і допомагають на постійній основі. Щовечора дзвонять і питають, що потрібно, самі й привозять”, – говорить Сільва Бесалян.

А в самому кафе щодня варять борщ. Волонтерки працюють у дві зміни: зранку до обіду і з обіду до вечора. 

“Сьогодні ввечері, наприклад, ми заготовляємо капусту, чистимо картоплю, моркву, цибулю. А завтра зранку зміна варитиме борщ у великій 50-літровій каструлі. Трапляється так, що до обіду каструля порожніє, тому варити його потрібно двічі-тричі на день”, – уточнює Сільва.

Також звечора вона зідзвонюється з волонтерами і вони уточнюють меню на завтра: що хто готує і коли привезуть.

Знак памʼяті й подяки

Обидва сини подружжя з початку повномасштабного вторгнення долучились до лав Збройних сил України. Один з них брав участь у бойових діях, зокрема і на Херсонському і Бахмутському напрямках.

Артак Бесалян наголошує, що всі захисники для нього важливі, адже кожен із них наближає нашу перемогу. На знак своєї вдячності захисники й захисниці, які бувають у кафе, лишають свої шеврони й стяги зі своїми підписами та побажаннями. Також від командування передають грамоти й подяки. Для прикладу, ще і до повномасштабного вторгнення з нагоди 30-річчя Незалежності України йому передали знак народної пошани від бригади.

Артак зазначає, що  подарованих воїнами шевронів стільки, що не перерахувати. 

У своєму кафе він готує додатковий зал, в якому наразі триває ремонт. Як тільки його завершать, там буде можливість розмістити усі подаровані бійцями шеврони.

“Багатьох бійців, яких я дуже добре знав, уже немає серед живих. Вони були моїми близькими друзями, ми часто зідзвонювалися, а потім вони перестали відповідати на дзвінки. Тому кожен подарований ними шеврон для мене надважливий, це пам’ять про людину, яка його подарувала і вона лишається тут”, – підкреслив Артак. 

Він не запитує, куди їдуть бійці. Не хоче зайвий раз їх травмувати, бо знає: або на поле бою або під час ротації додому.

За словами захисників, подібного кафе, де б військових годували обідами безплатно, немає. З їх слів, є лишень кав’ярня на Донеччинні, але там виключно чай, кава і печиво. 

Захисники говорять, що обов’язково тут святкуватимуть нашу перемогу. І Артак з ними погоджується: “Тут буде гарна гулянка!”

Для того, щоб підтримати фінансово роботу кафе і допомогти закупити продукти, можна донатити на рахунок: 

• 5168745163476614 (Артак Бесалян)