Вроки та нестрижена голівонька: спростовуємо забобони, якими «годують» молодих мам (ЧАСТИНА 2)

Отож “Гречка” продовжує розповідати про забобони та стереотипи, з якими доводиться зіштовхуватися молодим мамам.

У першій частині  ми вже розповіли про кумедні, дивні і небезпечні забобни, якими “годують”  вагітних. Сьогодні ж познайомимо із “мудрими настановами” для молодих батьків після народження дитини.

Нагадаємо, своїми історія материнства із різницею у 10 років з Вами ділюся я – журналістка “Гречки” Таміла, мама двох доньок.

Так-от, скажу я вам, якщо потік забобонів під час вагітності чималий, то коли вже народила – він просто переростає у неосяжний океан.

Коли у 20 років я вперше стала мамою, то нашій молодій ще не забезпеченій родині довелося пожити біля батьків у селі, звісно ж у приватному будинку. Виявилося, що мені з дитиною не можна виходити поза межі двору протягом 40 днів. Так-так, 40 днів дитину ні ногою за межі двору, бо там сплошні “вроки” і “нечиста” вчепиться.

На секундочку я тоді навіть не задумалася – а як же живуть бідні матусі, які у багатоповерхівках у місті? Чи ж може до них у “нечистої” свої поблажки?

І що ви думаєте: сиділа я так покірно з малечею у дворі, сама лише раз вирвалася  постригти волосся і все.

І нарешті! На 41-й день вийшла я з візочком задвір на лавочку. В цей час саме звідкись взялася компанія ровесниць моєї мами і трішки старших, які проходили повз нас  вулицею. На вечір мені стало зле, голова боліла, нудило  і температура підвищилася. Малеча теж плакала безперебійно. Висновок був єдиний – зурочили обох. Згідно з версією старших, сусідки дивилися на візочок з дитиною (всі вроки певно малися припасти саме малечі),  я його прикрила собою і таким чином перейняла все на себе, а донечці незначна частинка того дісталася, тому вона тільки плаче, а мене вивертає навиворіт.

Панацеєю звісно ж стала освячена вода, якою нас обох пообпльовували з ніг до голови. Поправді, я вже не памʼятаю чим ця історія скінчилася, ну не лікарнею точно. Здається, до ранку я окликагала, певно вроки за ніч вивітрилися, чи ж свячена вода змила – хто його зна.

Найпоширеніші забобони у перший рік життя малечі

А скільки ще всього цікавого мене тоді чекало попереду. Ось кілька міфів, які намагались нав’язати мені:

• 40 днів не можна, щоб хтось чужий (йдеться про всіх, крім бабусь-дідусів) приходив до дитини, бо чужі очі врочать
• Не можна залишати на ніч вивішені надворі пелюшки, бо вберуть  у себе негативну енергію ночі і нечистої сили і будуть тривожити дитину
• Не можна виносити дитину “в люди” до хрещення
• Не можна виносити дитину “в люди” без пристебнутої шпильки. При цьому вона має бути вістрям догори.
• Не можна піднімати дитину вище своєї голови після заходу сонця
• Не можна заглядати на дитину через її голову, бо вона буде косоока
• Не можна катати пустий візочок, бо накликаєш смерть до дитини
• Не можна дитині до року давати рибу, бо буде німа
• Не можна до року стригти волосся, бо зістрижеш долю дитині.
• Не можна дитину показувати в дзеркало, бо там концентрація “нечистої” зашкалює.

Список “не можна” і на пів метра розтягнутися міг.  Проте, ставши мамою вдруге, на щастя, я вже більшу частину тих настанов забула. І диво –  цього разу і мені, і дитині вдалося вижити без взаємодії із “чистими” силами і протидії “нечистим”.

Як я вже говорила, різниця між вагітностями – 10 років. Самі розумієте, з часів студентства (читати – першої вагітності)  дівчинка таки трішки підросла і це не про зріст у сантиметрах. А до всього ще й (прекрасне відкриття)  дізналася, що таке  доказова медицина і доказові лікарі.

^{Зліва світлина зі старшою донькою у перший рік її життя, справа з молодшою донькою у перший рік її життя/ фото з особистого архіву авторки}

Ну що ж,  під час вагітності, не дивлячись на вибрики майбутньої матусі (недотримання забобонів) “порадники і порадниці”, на диво, стримувалися у настановах. Зате після народження малечі понеслося – ну куди ж без порад старшого покоління, вони ж вік прожили, а ця “молодьож” ще й дитину своєю “халатністю угробити може”.

Коротше, тут уже питання добробуту і процвітання малечі, тому всі  “настанови” обовʼязково потрібно нагадати, інструктажі провести і хоча б у телефонному режимі то проконтролювати.

Таким чином у 2-місячному віці моїй молодшій доньці діагностували “переляк”. При чому безсумнівно і з чітко прописаним лікуванням – везти до “бабки”.

Що ж насправді сталося.

Коли малечі було близько 2-х місяців у неї почалися напади плачу, які супрводжувалися по-правді скажу, страшним виразом обличчя дитяти  і позами тіла. Здебільшого це ставалося ввечері, й обовʼязково , коли вона лежала на спинці – в неї починало витягувати в різні сторони ручки і ніжки, оченята мали переляканий вигляд, ніби із фільмів жаху про екзорцистів. Це було дійсно страшно! У мене була паніка, бо не знала як малечі допомогти. У паніці я умудрилася  то розповісти бабусям малечі і вирок однозначний – переляк у дитини.

Одразу ж перерахували нам усі можливі варіанти, де ми з чоловіком могли схибити і допустити переляк у дитини. І панацея ж звісно одностайна – хрестити дитину і везти до “бабки”.

Мій, вже на той час 30-річний глузд, дозволив собі ослухатися мудрості старших і повів зовсім в інший бік – на прийом до лікаря. При описі стану дитини, лікарка відразу констатувала – у дитини нестача кальцію, потрібно пропити ліки.

Напади пройшли. Додатковий кальцій і досі доводиться давати малечі.  Будемо сподіватися, що це не мої “гріхи” по недотриманню “вікових мудростей” під час вагітності  призвели до цього. Але ж як добре, що ми пішли до лікаря і виявили, що в дитини є така нестача і відразу почали допомагати організму, а не мучили 2-х місячне маля на “вишіптуваннях у бабок”, що по суті невідомо чим би могло скінчитися, коли дефіцит кальцію продовжив би зростати.

“Сто баб -сто рад”: народні методи по догляду і вигодовуванню немовляти

А ще ж обовʼязково молодим мамам потрібно обовʼязково провести цільовий інструктаж по догляду і вигодовуванню малечі. Ну а як же без цього? Хіба ж воно ото молоде може знати, що краще для дитини, не знаючи “мудростей” поколінь? І не треба ото тими експертами, лікарями та  світовими практиками тут тикати! Наші бабці більше про то знали, он в яких умовах зуміли вирощувати не одне покоління!

Отож, купати малечу обовʼязково у заварених травах ромашки, чебрецю, прекрасно якщо ще й чистотілу вдасться знайти, а якщо ще й любистку туди додати, то взагалі в майбутньому дитину будуть усі любити.

Слухаючи це все 12 років тому, ритуал купання доньки проходив із дотриманням усіх цілющо-травʼянистих норм під наглядом бабусі та прабабусі малечі.

Поза міфами купання у травах ще пояснюють часто тим, що це має дезінфікуючу, антиалергенну дію, пом’якшує  шкіру, пришвидшує загоєння пупкової ранки та інше.

Але, насправді, у доказовій медицині така “користь” не доведена.

І тут я зізнаюся – купала у такому чайку я й молодшу доню, але не тому що вірила у те, що це принесе їй щасливу долю, чи ж подарує здоровʼя навіки, а тому що мені подобався цей запах у ванночці, а потім він ще відчувався на маленькому мʼякенькому тільці. До всього ці пахощі повертали і на 10 років у минуле, дістававши із підсвідомості спогади про перший рік життя старшенької донечки, про своє перше щастя у тоді ще новій, загадковій та невідомій мені ролі мами.

А ще улюблена тема для настанов грудне вигодовування, тут  “сто баб – сто рад”, як в народі говорять.

Фахівці  довели користь грудного вигодовування і наразі в усьому світі його пропагують.

Нічого проти і “мудрості старших” до цього питання не мають. А от щодо тривалості пребування дитини на “грудному”, щодо частоти прикладання до грудей протягом дня, графіків, режимів,  безпосередньо з грудей чи зціджуваннями, і ще купу інших нюансів стосовно цього вам розкажуть  “порадниці”. При чому такі поради поширюють навіть не стільки старше покоління, скільки самі ж мами, які мали той чи інший досвід із грудним вигодовуванням.

Чимало настанов годуюча мама може почути щодо свого раціону та необхідних дієт – не їсти школад, морепродукти, цитрусові,  все що “червоне”, не пита каву, какао та ще чималий список “не їсти і не пити”. Жити на печиві “Марія”, кашках, овочевих супчиках (але не дай боже туди білокачанну капусті вкинути – в дитини животик болітиме), про борщ , як ви вже зрозуміли, і мова йти не може, припивати то все кипʼяченим молочком.

В свою чергу  фахівці стверджують, що ідеальне харчування мами, яка годує грудьми – це звичайний збалансований раціон, який має містити достатню кількість жирів, білків та вуглеводів.

Але є і забобони щодо цього, наприклад, якщо мама при першому після народження прикладанні дитини до грудей дала праву грудь, то дитина буде правша, а якщо ліву – лівша.

“Ну логічно ж – чи не так! Причинно-наслідковий зв’язок беззаперечний! ” – тут би ви почули мій іронічний сміх.

Небезпеки “мудрих настанов”

У коментарі “Гречці” психологиня Інга Кузнєцова пояснила , що насправді, такі “мудрості” та забобони можуть зашкодити не тільки малюкам, але й значною мірою вплинути на ментальне здоровʼя матері.

Це може бути і пригнічення матері, і розвиток необґрунтованого почуття провини,  і знецінення себе, і так далі.

“Забобони були створені у той час, коли була велика смертність, як серед дітей, так і серед дорослих. Скажімо так, щоб себе якось спокійніше почувати, людина вводила певні ритуали. Зерно раціональності у цьому було, для прикладу, не виносити дитину 40 днів з двору дійсно було в той час виправдано, бо інфекцій було багато, а вакцин від них не було. Тобто дитина без імунітету могла підхопити інфекцію, що здебільшого закінчувалося летально, бо й лікування ж як такого не було”, – наголошує психологиня.

Також вона пояснює, що речі певно не купували і не готували для дитини, бо знову ж таки була високам смертність серед новонароджених, а часто взагалі дітей втрачали ще під час вагітності. Тому завчасно нічого не купували, аби не витрачатися даремно, на випадок, якщо дитина не виживе.

Міфічного значення їм надавали протягом століть, через відсутність доступу до науки і джерел інформації, забобони просо передавалася від одного покоління іншому і молоді не було, де почерпати їх достовірність, так прийнято було, що варто слухати “мудрість” старших.

Проте у сучасному світі з розвитком медицини та й загалом технологій – ця “мудрість” не має місця. А навпаки може зашкодити як малечі, так і молодим батькам.

“Сучасний світ тяжіє до активного життя. Забобони тільки заважають, вони обмежують маму, заважають їй вести нормальне життя під час вагітності. Якщо ми говоримо про вагітну жінку, то їй дуже важливо  щось робити для своєї дитини – купляти ті речі, аби таким чином підтримувати свій рух. Коли народиться немовля, їй важливо його, гуляти з ним, десь бувати у соціумі. А коли змусити маму 40 днів сидіти вдома з дитиною, то це вплине і на її настрій, і навіть призвести до апатії,”, – пояснює Інга Кузнєцова.

При цьому психологиня наголошує, що вона взагалі проти втручання старшого покоління у вигляді настанов, а тим паче якихось категоричних обмежень. Головні, хто відповідає за дітей – це мама і тато.

“Давати настанови батькам дитини – це те, що веде до порушення їх кордонів. Якщо батьки інфантильні  – вони стають ще більш інфантильними,якщо більш самостійні, то внаслідок втручань псуються стосунки. Далі по ланцюжку, коли псуються стосунки, то мама стає тривожна, а якщо мама тривожна, то цей стан передається і дитині”, – говорить фахівчиня.

Вона зауважує, що зараз багато інформації, книг, фахівців, тренінгів, до яких можна звернутися, аби отримати належні відповіді на питання по виношуванню та догляду за дитиною і при цьому уникнути необґрунтованих настанов від бабусь та дідусів, наслідки від яких можуть бути небезпечними.

Ну а я приміряла на себе обидва кожухи. Зізнаюся, довіряючи науці і спеціалістам, маючи логічні пояснення, науково-доведені факти і необмежений доступ у консультаціях зі спеціалістами –  носити “кожух” материнства значно комфортніше, хоча іноді й хочеться якісь проблеми зіпхати на міфічні сили, але вже свідомо і з іронією.

Ілюстрації Катерини Гусєвої

Матеріал був створений завдяки підтримці недержавної організації NESEHNUTI в рамках Програми трансформаційного співробітництва Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.