Протистояти пропаганді ненависті: як в Україні боряться з російськими гомофобними фейками

10:18, 23 Листопада, 2023

В Україні діють декілька десятків громадських організацій, які борються проти дискримінації людей за їхньою сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю. Вони діють у різних напрямках: просвітництво, юридичний захист, психологічна підтримка, організація правозахисних акцій, а також протидія гомофобній пропаганді, джерелом якої є здебільшого росія.

Як росія використовує гомофобію для пропаганди ненависті до українців серед власне росіян та на міжнародній арені, і як українські організації цьому протистоять в умовах війни – розповідає «Гречка».

Ненависть як російська традиційна цінність

В росії переслідування представників і представниць ЛГБТ+ спільноти (лесбійок, геїв, бісексуалів і бісексуалок, трансгендерних людей, інтерсекс-людей та інших) має довге історичне коріння. Наприклад, російський цар Петро І у 18 сторіччі ввів покарання для чоловіків, які є гомосексуальними: за так званий «неприродний блуд» могли побити або спалити живцем. Дискримінаційну традицію продовжив Радянський Союз, де гомосексуалів прирівнювали до фашистів, а за статтею «за мужолозтво» призначали до восьми років каторги у концентраційних таборах.

Сучасна росія перейняла гомофобію і переслідування тих, хто не є гетеросексуальними (тобто бі- та гомосексуали) або чия гендерна ідентичність не збігається з біологічною (трансгендерні люди). Напередодні вторгнення в Україну, у 2013 році в росії заборонили поширювати інформацію про існування ЛГБТ+ серед дітей, а згодом ввели покарання за рекламу, книги та фільми, де представлені ЛГБТ+. Навіть зображення Міжнародного символу спільноти ЛГБТ+ та правозахисного руху, який бореться проти дискримінації – веселковий прапор – заборонений, а його зображення називають «пропагандою».

 У 2023 році в росії повністю заборонили корекцію статі, а також можливість транслюдям усиновлювати дітей, змінювати в документах вказану стать.

На відміну від росії, Україна після розвалу Радянського Союзу обрала для себе проєвропейський демократичний шлях розвитку. Саме Україна стала першою країною серед тих, хто скинув радянське ярмо, яка декриміналізувала добровільні стосунки між чоловіками. У 1992 році в Україні ухвалили закон «Про основи законодавства про охорону здоров’я», де передбачені медичні втручання для корекції статі людини, на основі чого змінюють вказану стать і у документах.

В країні діє заборона дискримінації за статтю, віком, кольором шкіри та іншими ознаками, передбачене кримінальне покарання за злочини на ґрунті ненависті. Також була ратифікована Стамбульська конвенція, яка зокрема містить заборону дискримінації за багатьма ознаками, включаючи ґендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію.

Як росія використовує гомофобію в інформаційній війні 

В росії гомофобія є державною політикою, тому у наративах, які вона поширює на своє суспільство, приналежність до ЛГБТ+ використовується як образа – адже росіяни вважають це «ненормальним» і чимось принизливим.

Російська гомофобна пропаганда намагається дискредитувати людей з числа ЛГБТ, виставляючи їх злочинцями, збоченцями, так званими «руйнівниками традиційних цінностей». При цьому європейські країни росіяни часто називають «Гейропою», а США «загниваючим Заходом», створюючи міф, начебто сексуальну орієнтацію можна якось змінити чи пропагувати, і начебто саме росія є «останнім оплотом традиційних цінностей». Про це йдеться у дослідженні «Детектор медіа», які проаналізували близько 83 тисяч дописів у соцмережах для виявлення російських маніпуляцій на тему ЛГБТ+.

«Проросійські користувачі стверджували, що українські військові нібито зазнають поразок якраз через наявність в армії ЛГБТ-людей. З боку українських читачів гомофобії щодо “хворобливої” Європи та⁄або “недієздатних” військових нашої армії не було», – йдеться у результатів дослідження.

Один з наративів, які поширювали росіяни в Україні після початку війни у 2014 році – це протиставлення ЛГБТ патріотам. Наприклад, начебто гомосексуальних, бісексуальних, трансгендерних людей немає в українському війську, або ж висміюючи геїв і трангендерних людей в армії, називаючи їх «карателями», звинувачуючи у міфічних «вбивствах дітей» тощо.

Скріншоти з проросійських сайтів. Джерело: https://lgbtmilitary.org.ua

Як в Україні протистоять російським гомофобним наративам

На противагу російському наративу про українських ЛГБТ-військових, в Україні у 2018 році відбулася фотовиставка Антона Шебетко «Ми були тут», де за допомогою фото розповідали історії бі- та гомосексуальних, трансгендерних людей. Під час цієї виставки український військовий Віктор Пилипенко, який у складі батальйону «Донбас» брав участь у боях за Дебальцеве на Донеччині, зробив камінг-аут – публічно оголосив про свою сексуальну орієнтацію.

Фото з виставки  Антона Шебетко «Ми були тут»

Після він заснував об’єднання «Українські ЛГБТ військові за рівні права» (скорочено «Військові ЛГБТ»). Одним з напрямків діяльності об’єднання – зробити військових з числа ЛГБТКІ+ видимими.

«Соціум нам закидає, що ось нас би всіх на фронт. Але ми вже там. Ми вже там є», – говорить військовий волонтер, парамедик і відкритий гей Микола Будерацький в одному з відео, створених організацією «Військові ЛГБТ» За підтримки ГО «Точка опори» у 2020 році.

Як пояснив «Гречці» менеджер з комунікації «Військових ЛГБТ» Максим Потапович, окрім правозахисної діяльності, організація продовжує висвітлювати історії військових ЛГБТ+ в медіа.

«Щомісяця ми маємо 2-4 нових історії, люди все більше відкриваються. Зараз в нас близько 400 учасників і учасниць, з них приблизно 60 є відкрито медійними ЛГБТК людьми, які є в лавах Сил Оборони. Звісно, ця цифра більша, але я кажу саме  про тих, хто є учасниками нашого об’єднання», – розповів він.

Історії військових з числа ЛГБТКІ+ організація публікує у соціальних мережах. Також тут учасники об’єднання розвінчують російськи вкиди і фейки.

«Наприклад, про власне Віктора Пилипенка росіяни поширювали у своїх телеграм-каналах фейкові страшилки, начебто у нього СНІД і він гвалтує побратимів, або що начебто в Донецьк зайшла група українських “бойових содомітів”. Ці фейки поширюють заради дезінформації та залякування, ми ж протидіємо таким вкидам у різних форматах», – навів приклад Максим Потопович.

Від початку повномасштабного вторгнення росії чисельність людей у Силах Оборни значно збільшилася, і відповідно збільшилася кількість військових з числа ЛГБТ. За словами Максима Потаповича, зараз все більше військових готові робити медійно камінг-аути, щоб показати важливість ухвалення в Україні реєстрованих (цивільних) партнерств. Йдеться про законопроєкт №9103, який дозволить повнолітнім людям незалежно від їхньої статі юридично зареєструвати взаємини. Адже якщо взаємини не зареєстровані юридично, партнер чи партерка військового чи військової не має доступу до реанімації, не отримає відповідні пільги, та навіть не буде повідомлена про смерть близької людини чи право організувати поховання.

«Якщо мене поранять, моя кохана Діана не зможе потрапити до мене в реанімацію. Не зможе забрати моє тіло, якщо я загину. Ні вона, ні її син, який мені як рідний, не зможуть довести, що ми з ними одна родина, а не чужі люди», – пояснила військовослужбовиця Анастасія.

Після початку повномасштабного вторгнення росія посилила проштовхування гомофобних наративів на свою російськомовну аудиторію, намагаючись дескридетувати українських військових, водночас на іноземну аудиторію поширюють протилежний наратив – нібито Україна є «нацистською країною», де начебто поширена гомофобія і трансфобія. Таке протиріччя влучно пояснив професор Єльського університету Тімоті Снайдер під час однієї з лекцій:

«Якщо вам не подобаються геї, вони скажуть вам, що всі українці – геї. Якщо ви не любите нацистів, вони скажуть, що всі українці нацисти. Якщо ви любите нацистів, вони скажуть, що всі українці – євреї», – сказав він.

Скріншот. Джерело: twitter.com/U24_gov_ua

Тому об’єднання «Військові ЛГБТ» дублюють історії камінг-аутів українських військових, розвінчання російської дезінформації у медіа та соцмережах англійською мовою – щоб протидіяти російській пропаганді на іноземну аудиторію..

Також військові, які є учасниками об’єднання, брали участь у зустрічах з головою Європарламенту Жозепом Боррелем, представниками посольств США, Британії, НІмеччини та інших країн.

«Більша частина донаторів у нас це саме іноземці: там часто купують наші шеврони із зображення єдинорога та веселковим прапором. Також до нас звертаються й іноземні медіа: The Economist, Times, New York Times, міжнародні проєкти. Ми демонструємо, що Україна є демократичною, тому нас варто підтримувати, надавати зброю, адже ми боремося за свободу і демократичні цінності», – уточнив менеджер з комунікації «Військових ЛГБТ».

Окрім протидії дезінформації, об’єднання «Військові ЛГБТ» також надають безпосередню допомогу військовим: збирають кошти і передають форму та екіпірування, дрони та інші засоби, створили спільноти взаємопідтримки для гомо- і бісексуальних військовослужбовців «Ахіллове братство», для гомо- та бісексуальних військовослужбовиць «Посестри», для трансгендерних військових – «T*Rainbow military», запровадили програми психологічної та юридичної підтримки. Контакти та посилання є на сайті lgbtmilitary.org.ua..

У планах об’єднання «Військові ЛГБТ» створити рекреаційні зони відпочинку для учасників і учасниць спільноти, для відновлення після бойових дій у дружньому та безпечному просторі.

«Плануємо ій надалі посилювати співпрацю з США, які пропонують реабілітаційні програми для військових, а також з Міністерством ветеранів України. Адже ЛГБТ+ військові окрім того, що стикаються з тими самими проблемами, що й інші військові в Україні, також можуть зазнавати цькування, булінгу, переслідування, насильства та дискримінації через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність. І ми продовжуємо боротьбу проти цього», – підкреслив Максим Потопович.

Наша зброя – просвітництво

Одним з шляхів боротьби проти упереджень є просвітництво. Адже людині, яка розуміє, що сексуальна орієнтація людини є вродженою важко нав’язати міф, начебто «пропаганда ЛГБТ змінить дітей», або що ухвалення реєстрованих партнерств якось може зменшити права різностатевих пар на шлюб.

У сфері просвітництва щодо сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності в Україні працюють багато громадських організацій – як всеукраїнських, так і локальних. 

На всеукраїнському рівні працює громадська організація «Інсайт», заснована у 2008 році у Києві. Саме вони організували перший ЛГБТКІ-фестиваль «Квір Тиждень» в Україні, який у 2014 році розширився до Фестивалю Рівності. Є засновниками «Маршу жінок» в Україні. Також організація проводила соціологічні дослідження щодо становища трансгендерних людей та ЛГБТ-сімей в Україні.

З початком війни Росії проти України у 2014 році «Інсайт» на запити ЛГБТ+ спільноти з тимчасово окупованих територій та зони бойових дій створили в Києві шелтер.

Як розповіла «Гречці» комунікаційниця організації Таїсія Герасимова, «Інсайт» проводить просвітницькі лекції, зокрема для лікарів та правоохоронців, юридичні консультації для людей з числа ЛГБТК+, які зазнали дискримінації й насильства на ґрунті ненависті до них, психологічні консультації.

«Звісно, проводити масові акції під час воєнного стану ми не можемо. Та ми продовжуємо проводити просвітницькі лекції, і продовжуємо роботу на міжнародній арен – ця робота нікуди не зникла, але додалася й гуманітарна допомога. Ми справляємося, адже до нах доєдналося багато волонтерок», – пояснила Таїсія Герасимова.

Організація активно допомагають українській армії: забезпечення жінок військовою формою, тактичними аптечками ЛГБТКІ+ військових тощо, залучали для цього донаторів з інших країн – як організації, так і через персональні контакти.

Однією з локальних організацій, які ведуть зокрема й просвітницьку діяльність – це фонд «Гендер Зед» (Gender Zed), заснований в 2011 році у Запоріжжі на базі безпечного простору, створена ініціаторами для людей ЛГБТ+ у місті.

«З часом ми почали втілювати проєкти на всеукраїнському рівні, проте для нас важливо підкреслювати, що ми саме запорізька організація, що на південному сході країни так само борються за права людини, а не тільки у столиці та великих містах», – зауважив під час спілкування з журналісткою «Гречки» представник фонду Костя Андріїв.

Представники почали проводити тренінги для журналістів, психологів, освітян, поліцейських, під час яких розвінчували мфіи та упекредження щодо ЛГБТКІ+ та пояснювали базові речі щодо сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності людини.

«Ми зрозуміли, що наша діяльність має результати: групи на тренінги почали набиратися дуже швидко, у суспільства був запит на це. Бувало, що щомісячно проводили по декілька тренінгів», – розповів він.

З 2020 року громадська організація також проводила публічні акції, зокрема і прайд у Запоріжжі. Прайд – це марш рівності, акція, покликана зробити видимими ЛГБТ+ спільноту, об’єднатися у боротьбі проти дискримінації.

Прайд у Харкові, 2021 рік

Від початку повномасштабної війни значна частина зусиль організації направлена на допомогу вимушеним переселенцям та українській армії. З осені 2022 року організація працює з двох міст – Запоріжжя і Кропивницького, куди переїхала частина команди, і поступово відновили просвітницьку діяльність.

«Звісно, ми зараз працюємо у воєнному контексті. Наприклад, відновили наш YouTube-канал, де є і протидія гомофобній пропаганді, підтримка українських військових тощо. Зараз вже відновлюємо тренінги, поки в онлайн-форматі», – зазначив представник Gender Zed.

Також корисну інформацію у сфері захисту прав людей ЛГБТ+ і гендерної рівності організація публікує у соцмережах. 

Результати боротьби за толерантне суспільство в Україні

Результати просвітницької роботи в Україні можна побачити вже зараз. Наприклад,соціологічні дослідження показали, що за останні шість років у чотири рази зросла кількість людей, які позитивно ставляться до лесбійок, геїв, бісексулів і бісексуалок та трансгендерних людей позитивно зросла в чотири рази – з 3,3% до 12,8%. Частка тих, хто декларативно підтримує повне рівноправ’я між людьми незалежно від їхньої сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності зросла з 33,4% до 63,7%). 

Наразі всі громадські організації, які працюють у сфері захисту прав людей ЛГБТ+ в Україні (мапу з осередками таких організацій можна переглянути за посиланням) об’єдналися в адвокації двох законопроєктів: №9103 щодо цивільних партнерств, та №5488, яким пропонують внести зміни зокрема до Кримінального кодексу, включивши до переліку категорій, за якими здійснюються злочини на ґрунті ненависті, ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

У травні 2023 року Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді прийняти законопроєкт №5488 за основу.

У жовтні 2023 року законопроєкт №9103 погодили чотири комітети Верховної Ради, підтримали у Міністерстві оборони та Міністерстві юстиції, після чого його готують вже до голосування в парламенті.

Подякуй авторці!

Сподобалась стаття - можеш подякувати авторці гривнею

Останні новини по темі
Субсидія на тверде паливо і газ: як оформити на Кіровоградщині
Кропивницька плавчиня виборола дві нагороди чемпіонату України
Читайте також

У квітні 2024 року Знам`янський міськрайонний суд розглянув справу щодо сутички між двома патрульними поліцейськими та водієм, яка сталася на трасі поблизу Суботців. Суд визнав ...

17:24, 23 Квітня, 2024

Сьогодні, 23 квітня, Новомиргородська громада повідомила про загибель на фронті земляка-захисника Руслана Руденка....

17:22, 23 Квітня, 2024

У Кропивницькому завтра, 24 квітня, відбудеться майстерклас із лемківської писанки.

17:21, 23 Квітня, 2024