Барна стійка поруч з партами: як Україна реформує профтехосвіту за прикладом Естонії

Кореспондентка «Гречки» відвідала Талліннську школу сфери послуг та Талліннський промислово-освітній центр та знайомилися з тим, як новітні освітні принципи тут втілюють у життя. Поїздка відбулася у рамках проєкту «Нові можливості для українських жінок та молоді», який втілюють громадські організації «Прес-клуб реформ» із Кропивницького та  Естонський центр гендерних досліджень із Таллінну за підтримки Естонського центру міжнародного розвитку.

Барна стійка поруч з партами

При Талліннській школі сфери послуг (Tallinna Teeninduskool) діє ресторанчик, в якому можна зʼїсти салат, повноцінну страву та десерт за 13 євро. Особливість тут в тому, що обслуговують гостей студенти під керівництвом викладача. 

Так вони вчаться правильно сервірувати столи, подавати страви, приймати замовлення. І страви готують сюди також студенти.

Викладачка кулінарії пояснила, що спочатку студенти вчаться готувати страви «для себе», а вже пізніше практикуються готувати на ресторан. При цьому всіма продуктами для практикування забезпечує заклад. Сам же заклад повністю на державному фінансуванні.

«В ресторані у нас ніколи не подадуть вам щось із залишків вчорашнього. Тому що кожен раз нова група обслуговує — складає своє меню, готує, страви, подає гостям тощо», — пояснила викладачка Талліннської школи сфери послуг Ксенія Ісакова.

У ресторані не подають алкоголь. Водночас бармени, які також студенти, можуть приготувати безалкогольні коктейлі. А воду гостям наливають у бокали з винних пляшок — щоб студенти вміли робити й це.

Окрім професій, повʼязаних з ресторанним бізнесом, у Талліннській школі сфери послуг навчають працювати у сфері краси, торгівлі та готельного бізнесу.

Тому при школі, окрім ресторану, діє кейтеринг, хостел та спа-салон. Тут студенти також проходять практику: працюють майстрами манікюру, масажистами, на ресепшені тощо. Ціни на послуги значно у навчальному салоні нижчі, ніж в звичайних. Адже клієнти розуміють, що їх обслуговують студенти.

«Я ось пробувала манікюр робити, а сьогодні я адміністраторка. Якщо чесно, то саме адміністративна робота мені подобається найбільше. Тож планую далі у цьому напрямку розвиватися», — поділилася студентка Ганна, яка стояла за стійкою ресепшену спа-салону.

Навіть у навчальних класах, де стоять звичні парти і дошка, поруч є атрибути для практики. Наприклад, є клас, де в кутку є зона з повним відтворенням спальні готельного номера.

Або ж клас з барною стійкою, де студенти вчаться на барменів. Цікаво, що поруч з келихами висять краватки: адже бармен чи барменка має вміти завʼязати її на собі, і допомогти у цьому клієнтам за потреби.

Такий же принцип дуальності використовують і в інших професійно-освітніх закладах. Наприклад, у Талліннському промислово-освітньому центрі є перукарня, надають послуги з фарбування та ремонту автомобілів, є магазин, в якому продають одяг, пошитий студентами. І продавцями працюють також студенти.

Окрім окремих майстерень і закладів, де безпосередньо надають послуги, у промислово-освітньому центрі також поруч з партами стоять тренажери для навичок. Наприклад, автомобіль чи зменшена у масштабі система водопостачання будинку, електростанок чи стенд з елементами робототехніки.

Звідки фінансування?

Одразу після здобуття незалежності від Радянського союзу Естонія почала впроваджувати реформи, зокрема і в систему профільної освіти. Один з напрямків — це оптимізація мережі. В Естонії вирішили зробити ставку на якість обладнання на осучаснення програм, а не на кількість стін. Тому низку окремих училищ обʼєднали. І замість мережі маленьких закладів створили багатопрофільні центри професійної підготовки. Фінансування профільної освіти здійснюється з державного бюджету. При цьому заклади бувають і державними, і муніципальними. Місто саме визначає, чи є запит на професійно-освітній заклад, адже за супутні видатки (харчування, гуртожиток тощо) потрібно буде виділяти гроші вже з місцевого бюджету.

Водночас обладнання у таких центрах не має простоювати: його мають використовувати не тільки для навчання, а й для заробітку грошей на потреби закладу. 

Фінансування професійної освіти повністю здійснюється з державного бюджету. Студентам передбачені стипендії, але тільки 40 відсоткам з усіх, які мають найкращі показники у навчанні. 

Варто зазначити, що за результатами PISA 2022, Естонія входить до топової десятки країн за рівнем успішності учнів.

Співпраця з роботодавцями

Ще одна особливість професійно-технічної освіти в Естонії — це тісна співпраця закладів з роботодавцями. 

Наприклад, є декілька форм навчань, серед яких:

• на основі базової освіти — займає зазвичай три роки; 
• ​​на основі середньої освіти — від пів року до двох (залежно від професії);
• навчання на робочому місці.

Навчання на робочому місці, або учеництво, – це форма професійної освіти, в якій студент 1/3 навчання проходить в освітньому закладі, а 2/3 навчання — на підприємстві. На підприємстві студент працює під керівництвом майстрів у цій галузі. Відповідно, навчальна програма формується у співпраці між освітнім закладом та підприємством.

Як пояснила директорка Талліннської школи сфери послуг Крістіна Тарік, коли реформу тільки почали запроваджувати, то роботодавців було важко вмовити співпрацювати з профтехцентрами.

«Спочатку ними це сприймався як зайвий клопіт, адже ми хотіли від них порад, як скорегувати навчальну програму. Та з часом це почало давати результати для них, адже нові працівники володіли навичками, які необхідні. І роботодавцям не доводилося витрачати час і ресурси на перенавчання. Тому тепер вони дуже зацікавлені у співпраці», —

Вже зараз у кожній професійній школі є рада, до складу якої обовʼязково сходять роботодавці у відповідних сферах бізнесу.

При цьому професійні школи можуть самостійно розробляти навчальні програми, підлаштовуючись під запит роботодавців. І якщо є відповідний попит, то потім цю спеціалізацію можуть внести в класифікатор професій. 

«Деякі модулі студенти можуть проходити безпосередньо на підприємствах — якщо у нас на базі немає якогось станка. Або певний майстер може провести заняття, не тільки вчитель лише. Деякі викладачі у нас насправді працюють за професією, але додатково й викладають певний модуль», — розповіла Крістіна Тарік.

Вища освіта або ринок праці 

В Естонії, як і в більшості інших країн ЄС, діє система рівнів освіти. До закладів профтехосвіти можна поступити як після 9, так і після 11 класу. 

«В Естонії обовʼязковою є лише загальна базова освіта, тобто девʼять класів. Загальна повна освіта — це вже за бажанням. Адже у нас після закінчення девʼяти класів підлітки самі обирають: орієнтуватися на вищу освіту чи на ринок праці», — пояснила Крістіна Тарік. 

Після 9 класу школярі можуть обрати один з двох шляхів. Перший — отримати професію паралельно з програмою старшої школи. В такому випадку навчання триває щонайменше 3 роки. По завершенню студентам видають документ про загальну середню освіту четвертого рівня. По суті, це атестат про закінчення середньої школи з професійним ухилом. Він дозволяє як вступити на бакалаврат вишу, так і одразу почати працювати за професією.

Другий шлях — не вивчати предмети старшої школи у профліцеї, а заглибитись виключно у вивчення фаху. Навчання триває тоді від пів року до 2,5 років — залежно від спеціальності. У цьому випадку студенти отримують сертифікат про середню спеціальну освіту 4-го рівня (Certificate of Vocational Education Level 4). Він не дає доступу до вищої освіти. Тобто якщо студент захоче після цього вступити до вишу, йому потрібно буде ще рік відучитися в коледжі та скласти випускні іспити.

Якщо вступати до професійного коледжу після 11 класу, програма буде трохи коротшою або не такою інтенсивною. Виданий після випуску диплом 5 рівня. Але така кваліфікація все одно нижча за бакалаврат у виш, який дає шостий рівень освіти.

У Талліннському промислово-освітньому центрі окрім потреб ринку праці, враховують і побажання студентів. Наприклад, у 2021 році тут провели опитування і виявили, що кожен другий студент планує здобути вищу освіту в майбутньому. І відповідно до цих результатів підлаштували програму.

За словами директорки з навчальної роботи Талліннського промислово-освітнього центру Мір’є Бурмайстер, у закладі у 2026 році планують перейти з трирічної на чотирирічну програму у деяких спеціальностях. І відповідно підвищити освітній рівень для випускників.

«Це, наприклад, професії зі сфери електроніки та автоматизації у промисловості. Тобто студенти після завершення навчання вони зможуть або працювати, або подати документи і вступати у виш», — розповіла вона.

По завершенню курсів профтехцентрів студенти в Естонії складають kutseeksam — професійний екзамен.

«Це зовнішнє оцінювання, яке проводиться не на базі навчального закладу. І у нас немає обовʼязкового працевлаштування після завершення. Студент сам вирішує: йде навчатися далі у виш, на роботу, в армію — куди захоче», — додала Мір’є Бурмайстер.

Для цього в Естонії є фонди, які є своєрідною ланкою між роботодавцями (й ринком праці в цілому) та закладам профосвіти.Ці фонди і розробляють різноманітні навчальні програми як для загальної та професійної освіти, впроваджують зовнішнє оцінювання учнів, пропонують професійний розвиток для вчителів тощо.

Співпраця двох країн

Україна своєю чергою не пішла шляхом «вигадування колеса». Натомість запросила Естонію до співпраці, щоб перейняти досвід у реформі профтехосвіти, щоб адаптувати ці принципи до українських реалій

У 2016 році країни розпочали спільний пілотний проєкт з реформування професійно-технічної освіти.

«Проблеми в нашій системі дуже споріднені з українськими. Ми витрачаємо багато коштів на утримання закладів, а не на якість навчання. Тому ми прагнемо тісної співпраці з українськими колегами не тільки на рівні обміну досвідом між навчальними закладами, на рівні співпраці з обласною владою, але й хочемо посилити наші міжміністерські зв`язки», — пояснив тоді під час зустрічі  заступник Генерального секретаря з питань загальної та професійної освіти Міністерства освіти і науки Естонії Март Лайдметс.

Як уточнив у 2016 році, в рамках проєкту розроблять нові стандарти для професій, які мають попит на регіональному ринку праці. Також активно впроваджуватимуть дуальність освіти в училищах та профліцеях України.

В Україні розробили Концепцію реформи «Сучасна професійно-технічна освіта» на період до 2027 року. В ній закладені зокрема такі напрямки розвитку, як:

• побудову ефективної системи управління та фінансування; 
• покращення змісту та якості професійної освіти;
• розвиток державно-приватного партнерства;
• популяризацію сфери.

У 2025 році у трьох областях України почали впроваджувати проєкт «Інтеграція підприємницької освіти в систему професійної освіти України». Проєкт впроваджується за підтримки Естонського центру міжнародного розвитку (ESTDEV).

«Ідея в тому, щоб впроваджувати навчанню підприємницьких навичок. І не окремим модулем — цим має бути пронизана вся програма», — розповіла кореспондентці «Гречки» менеджерка програми з питань освіти ESTDEV Крісті Кулу.

Йдеться про так звані «мʼякі навички»: тобто окрім наукових чи суто професійних знань, людина в житті використовує навички комунікації при спілкуванні з іншими, навички логістики, коли продумує свій маршрут на день тощо. За методиками, розробленими командою ESTDEV, навчання і опановування такими навичками відбувається протягом всього навчання людини — ще з дитсадка.

Серед цих трьох областей, з якими співпрацює наразі ESTDEV, поки що немає Кіровоградщини.

Проте в Кіровоградській області вже зараз впроваджують, на рівні всеукраїнських реформ, і новітні підходи у професійній освіті.

Беремо найкращий досвід і розвиваємося

Одним з перших навчальних закладів на Кіровоградщині, які почали впроваджувати дуальність в навчальні програми, став Економіко-технологічний інститут імені Р. Ельворті у 2017 році.

Інститут долучився до пілотного урядового проєкту і почав співпрацю з двома місцевими підприємствами «Ельворті» та «Гідросила». Студенти отримали можливість частину навчального процесу проходити безпосередньо на підприємстві. Це як і можливість повчитися у майстрів безпосередньо, так і підробіток.

У 2024 році у ліцеї «Науковий» у Кропивницькому запрацював пілотний проєкт для старшокласників – кластерне занурення в практичну діяльність. Тут запроваджують підходи дуальної освіти на етапі старшої школи. Йдеться про те, що старшокласники під час навчання зможуть спробувати себе в різних професіях, які відповідають профілю навчання, на базі закладу-партнера.

Впроваджують на Кіровоградщині й інші успішні практики підходу до професійної освіти, які перегукуються з естонськими. Наприклад, у Кропивницькому на базі Регіонального центру професійної освіти імені О. Єгорова відкрили навчально-практичний центр у 2025 році. Також тут облаштували аудиторії, де навчають майбутніх кухарів, кондитерів, офіціантів та барменів. Це три кухні-лабораторії, дегустаційна зала з навчальним баром та кабінет з організації обслуговування. Обладнання сучасне: від тістомісів до кондитерських 3D-принтерів.

І так, барна стійка також стоїть поруч із партами.

«Цей Центр має приносити і дохід закладу. Окрім курсів, тут надаватимуть різні послуги у плані громадського харчування. Тут йде освітній процес, тут іде курсова підготовка, а потім ми готові виходити на кейтерингові обслуговування, на виїзні обслуговування», — уточнила заступниця директора з навчально-виховної роботи Валентина Легедза.

Ще одним закладом у Кропивницькому, де відкрили цьогоріч сучасний навчально-практичний центр, став Професійний ліцей сфери послуг і торгівлі. Тут оснастили майстерні для підготовки фахівців та фахівчинь за професіями «кравець» та «закрійник».

Як пояснила «Гречці» викладачка професійно-теоретичної підготовки Валентина Ткаченко, навчання відбувається послідовно, а нове обладнання дасть змогу готувати відповідних фахівців і фахівчинь на всіх етапах на рівні європейських країн.

«Учні після 9-го класу навчаються три роки за професією кравець. Вже четвертий рік вони навчаються на закрійника. Якщо після 11-го класу, то один рік навчання на кравця, а наступний — на закрійника», — розповіла Валентина Ткаченко.

Загалом на Кіровоградщині станом на 2025 рік діють 10 подібних навчально-практичних центрів. Окрім двох вищезгаданих, решту вісім створили у період з 2016 по 2024 рік. Ці центри обладнанні для навчання за професіями:

• сантехнік;
• тракторист;
• електрик;
• зварювальник;
• слюсар-ремонтник;
• токар;
• верстатник.

Загалом на створення 10 таких центрів в області виділили близько 39,5 мільйона гривень. Це гроші з державного бюджету у співфінансуванні з міськими бюджетами та спецфондами закладів.

Як пояснила директорка кіровоградської ОВА Ельза Лещенко, подібні центри продовжуватимуть створювати й надалі.

«Наразі у нас завдання  надавати умови підготовки на професії й спеціальності, пов’язані з інженерним напрямком. І тепер вже такі центри ми плануємо робити не тільки в училищах, а й коледжах», — розповіла посадовиця.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.