“Дружба” в іншому амплуа: як дитячий табір у Войнівці переоблаштовують для переселенців

Табір “Дружба”: історія

“Дружбу” збудували у 1973 році як дитячий оздоровчий санаторій. На оздоровлення приїздили діти з різних куточків країни (діти ліквідаторів ЧАЕС, а також діти працівників агросектору). Путівки закуповували за кошт профспілок або департамент соцзахисту області. 

З 1996 року табір перебував у приватній власності.

У 1998 році санаторій перепрофілювали у дитячий табір.

“Це був шанс утримати заклад на плаву. Керівництво розвивало табір як сезонний заклад, тоді в перші сезони вдалося зібрати на відпочинок 500-600 дітей за три зміни. В 2005-2006 роках табір почав працювати на повну потужність: було три зміни, в таборі відпочивали за сезон до 1000 дітей. Так було до ковіду, до 2020 року”, – уточнила “Гречці” колишня директорка табору Валентина Луценко, яка його очолила у 2010 році.

Під час ковіду протягом 2019 року табір не працював. А вже у 2021 році знов відкрив свої двері для всіх бажаючих.

“2021 рік був успішним, дітей було багато не тільки з Кіровоградщини, а і з Києва, Дніпра. Діти відпочивали у чотири зміни, відпочили загалом тисяча дітей, саме на таку кількість здатен охопити заклад. Оскільки не всі батьки мають змогу виїздити на відпочинок за кордон, наш табір користувався попитом. Та і роботу місцеві педагоги мали: за сезон працювали близько 20 вчителів (а також студенти на педпрактиці). Загалом штат нараховував близько 60 працівників”, – говорить Валентина Луценко. 

З її слів керівництво мало амбіційні плани і на 2022 рік: хотіли і ремонт зробити сучасний і стадіон облаштувати, покращити пляж (до цього його розчистили, розширили). Щороку на пляж завозили річковий пісок. та з початку повномасштабної війни від керівництва Кіровоградської ОВА надійшло розпорядження про припинення оздоровчої кампанії, згідно із яким заклад не міг приймати більше дітей через воєнні дії.

“Табір все одно потрібно було утримувати: оплачувати рахунки за електроенергію, охорону. Це було важко, треба було шукати фінансування, а кредити не давали. Рішення про продаж закладу, звісно, давалось дуже важко”, – підкреслила жінка. 

Відзначимо, що за даними аналітичної системи Youcontrol ТОВ “ДИТЯЧИЙ ЗАКЛАД ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДРУЖБА” не припинив своє існування. Кінцевим власником ТОВки є Олександр Петрович Ткач із села Улашанівка Житомирської області. У минулому році підприємство програло кільа господарських судів. Зокрема, понад 400 тисяч гривень відсудила у нього “Кіровоградська енергопостачальна компанія” за 2022 і частину 2023 року,

Житло для лисичанців 

З початком повномасштабної війни Лисичанська громада, яка потрапила під окупацію, шукала можливості для розміщення своїх мешканців, які стали вимушеними переселенцями. Зокрема на Кіровоградщині шукали місце для облаштування шелтеру.

“Ми ще з самого початку війни познайомилися з адміністрацією Лисичанська, спілкувалися, обговорювали проблемні питання. Ми розуміємо, що зараз лисичанці потребують нашої підтримки. Вони звернулись до нас з питанням облаштування шелтеру, ми показали декілька можливих приміщень, в тому числі запропонували звернутися до власників закладу “Дружба” (ми знали, що вони шукають покупців) так вони зконтактувались між собою”, – зазначив голова Приютівської громади Андрій Коломійцев.

Заклад придбали минулого року за понад 34 мільйони гривень з бюджету Лисичанської громади і вже цьогоріч там проживають люди і паралельно роблять ремонт, облаштовують приміщення. 

“Через збитки вирішили продавати табір, це рішення було непростим, але з іншого боку це була можливість дати закладу інше життя, хай він і буде в іншому амплуа, все одно з нього суттєва користь: в ньому житимуть вимушені переселенці, які через війну залишились без житла”, – підкреслила ексдиректорка. 

У лютому на території в частково відремонтованому будинку на першому поверсі облаштували малий груповий будинок для дітей, позбавлених батьківського піклування. Наразі там проживає троє дітей, проте очікується що згодом долучаться ще діти, яких вивезли з Луганщини через повномасштабне вторгнення. 

У доступі дітей окремі кімнати, кухня, душова та вбиральня, загальна кімната відпочинку. Приміщення відремонтували за гроші, які виділили з бюджету Лисичанської громади. Вагому допомогу в облаштуванні житла відіграли міжнародні організації (USAID, UNICEF, МОМ, Nova Ukraine). За їх підтримки вдалося отримати меблі.

На другому поверсі проживає персонал малого групового будинку та решта переселенців із Лисичанська, які і роблять ремонт на території.

“На ремонт одного з корпусів табору, встановлення опалення та решти комунікацій витратили приблизно 4 мільйона гривень. Менш ніж за півроку провели ремонт. Якби було опалення, відкриття було б раніше”, – уточнив очільник Лисичанської громади Валерій Шибіко. 

Керівництво також зважає на те, що на території колишнього дитячого табору планують зробити комплексний мультифункціональний комунальний комплекс.

“Плануємо, що тут люди могли б жити родинами. Є плани зробити тут великий простір, співпрацюємо з міжнародними благодійними організаціями з приводу цього питання. Наразі є багато держпрограм з відновлення та отримання житла, людям потрібно допомагати, оскільки більшість евакуйовувались з дітьми на руках і однією сумочкою. Тому ми тримаємо зв’язок з громадою, щоб вона була згуртованою, щоб після деокупації ми гуртом повернулись”, – підкреслив очільник Луганської ОВА Артем Лисогор. 

Ремонтні роботи тривають і зараз. За словами директора комунального підприємства “Східна Нова” та балансоутримувача комплексу Георгія Бандуркіна, є готовий проєкт на встановлення модульної котельні та тепломережі, розрахованої на всі корпуси. Очікується погодження фінансування від меценатів та благодійників, які б придбали модульну котельню і встановили до початку наступного опалювального періоду.

“Один із корпусів взагалі потребує капітального ремонту, він “законсервований”. Наразі ми замовили проєкт, щоб підрахувати, скільки буде коштувати капремонт корпусів. Коли матимемо чітке розуміння, шукатимемо можливі шляхи фінансування. Звертатимемось за підтримки до громади та міжнародних організацій”, – уточнив він.

За словами директора підприємства, у відремонтованих приміщеннях можна буде розмістити до 160 людей в кожному корпусі. 

Раніше «Гречка» розповідала, чому у Знам’янці у модульному містечку для вимушених переселенців досі ніхто не проживає.