Гнучкий графік, дитсадки, підтримка: що може допомогти мамам працювати
Минулого тижня соцмережі сколихнув пост українки, якій відмовили у роботі, бо вона має малу дитину. Проте її випадок — це типова ситуація для багатьох жінок. «Гречка» досліджувала, як можна змінити цю ситуацію.
Йдеш у декрет — втрачаєш конкурентність на ринку праці
«У декреті ти ніби випадаєш із професії. Втрачаєш упевненість, що потрібна. Тобі здається, що ти більше ніколи не знайдеш роботу. А ще страшніше — що роботодавці бояться дітей. Вони бачать у тобі не професіоналку, а ризик. Хоча я не раз доводила, що можу поєднувати і материнство, і роботу. Але для багатьох цього недостатньо», — ділиться кропивничанка Альона.
Вона працювала журналісткою віддалено у столичному медіа просто до народження дитини та повернулась до роботи за тиждень після пологів. Специфіка роботи дозволяла: поки дитина спить, я редагую тексти, даю задачі авторам, завантажую матеріали.
«Це було моє спасіння, бо я відчувала, що залишаюсь у професії», – ділиться Альона.
Проте життя різко змінилося. Доньку вона народила в кінці 2021 року. Через два з половиною місяці почалася війна. У травні проєкт, де вона працювала, закрили.
«Я залишилась без роботи. Спершу подумала: відпочину трохи. Але швидко прийшло відчуття, що я нікому не потрібна. Колеги працюють, волонтерять, хтось у медіа, хтось у громадських організаціях, а я сиджу з дитиною в селі й відчуваю, що абсолютно не приношу користь».
Вона почала шукати роботу.
«Я виставила резюме — і дзвінки пішли один за одним. Пропонували різні вакансії: редактора, SMM, навіть ті, що не зовсім пов’язані з журналістикою. Але варто було сказати, що я мама в декреті, і що дитині ще немає року — все, розмова завершувалася. Мені не говорили прямо: “Ми боїмося твоєї дитини.” Але я це відчувала. Питали: “А скільки дитині?” Я відповідала: “Вісім місяців”. І після цього обіцянки “Ми вам передзвонимо” так і лишалися обіцянками. У мене було понад двадцять таких розмов».
Цей досвід вдарив по самооцінці.
«У декреті здається, що ти деградуєш. Ти ніби втрачаєш інтерес для професійного світу. Починаєш думати: а що буде далі? Через рік, два, три? Здається, що мозок уже не працює, що ти нічого не варта, що твоє життя зводиться до памперсів, прання і готування. І ця думка страшенно тисла морально».
Порятунком стала несподівана нагода.
«Мені подзвонила знайома: у них у відділі новин журналістка пішла в декрет і хотіла знайти когось, щоб перекрити частину ставки. Ми (дві мами в декреті) фактично поділили роботу між собою: вона брала два дні на тиждень, я три. Зарплата була невелика, але я погодилась. Бо мені треба було моральне розвантаження. Я хотіла відчути, що я потрібна не тільки дитині, а й суспільству. Що я — не просто домогосподарка, а фахівчиня».
Робота рятувала, але була виснажливою. «Дитина в 10 місяців — це вже не немовля, яке спить більшість часу. Вона вимагає більше уваги. Я могла працювати, коли вона лягала на денний сон або ввечері після того, як засинала. Писала новини ночами, жертвувала сном. Було важко фізично, але морально — легше. Це тримало мене на плаву».
На жаль, через війну і цей проєкт закрили. Альона боялась, що більше їй не пощастить знайти роботу.
«Айчар вислухала і відправила мене до головної редакторки. І знаєш, що вона сказала? “Мені головне, щоб ти за 24 години віддала норму у 10 новин. Все інше мене не цікавить”. Це було як ковток повітря. Нарешті дитина не стала проблемою для роботодавця».
Згодом, коли дитина пішла в садок, Альона знайшла роботу у своєму місті, у державній структурі, але і тоді страх її не полишив.
«Коли ми віддали малу у садок, я весь час думала: а що, якщо вона захворіє? У мене ж немає на кого покластися. Батьки далеко, чоловік працює агрономом і в сезон з ранку до ночі в полі. Якщо щось трапляється — я одна. І я прямо сказала директору: якщо стане питання вибору між роботою і дитиною, я виберу дитину. І він відповів: “У пріоритеті завжди дитина”. Це було величезним полегшенням».
Що каже статистика і держава?
За результати спільного дослідження сайту пошуку роботи Work.ua та освітнього порталу Education.ua проведеного навесні 2025 року 20% жінок в Україні відмовляються від роботи через неможливість віддати дитину до дитсадка, а 31% вказали що догляд за дітьми повність чи частково обмежує їх змогу працювати.
60% опитаних змушені забирати дитину до 17:00, що нелегко поєднати зі стандартним робочим днем і обмежує їх кар’єрні перспективи.
На думку опитаних, ситуацію міг би полегшити гнучкий графік роботи, проте 41% українських роботодавців до цього не готові.
Також на думку жінок, ситуацію могло б покращити збільшення місць у дитсадках і створення дитячих кімнат в установах. Цю справедливу ідею підтримує і держава, яка ухвалила Стратегію Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки. Мир. Безпека”, яка передбачає, що 100% дітей мають бути охоплені дошкільною освітою.
Як результат, вже набрала чинності нова редакція Закону України «Про дошкільну освіту», що вступила в дію у січні цього року й орієнтована на покращення якості та доступності дошкільної освіти в Україні та організацію її більш «дитиноцентричною» і передбачає, що згодом будуть створені групи для немовлят навіть від 3 місяці у садочках.
Варто відзначити, що це світова практика, проте в українських реаліях повномасштабної війни і браку як кадрів, так і достатнього захисту для дітей, цей процес втілюватиметься дуже поступово.
Наприклад, з вересня 2025 у Кропивницькому на запит батьків створили 9 нових груп для малюків від року.
Яку підтримку пропонує держава нині
Заступниця начальника Кіровоградської ОВА Катерина Колтунова у коментарі «Гречці» розповіла, що на сьогодні в Україні діє низка державних програм і допомог, спрямованих на підтримку родин.
Найперше, із її слів, це одноразова допомога для батьків новонароджених «Пакунок малюка». У нього входить набір необхідних речей для немовляти або грошової компенсації його вартості. У 2025 році компенсація становить 7689 гривень.
«Отримати допомогу можна у пологовому будинку, або ж звернутись до органів соціального захисту за місцем проживання, подавши заяву протягом 30 днів після народження дитини. «Пакунок малюка» необхідний, аби зменшити фінансове навантаження на родини з немовлятами», — уточнила посадовиця.
Іх її слів, за перше півріччя 2025 року в області сім’ї отримали 986 таких бебі-боксів, ще 934 є в залишку. Грошову компенсацію одержали 1485 сімей для 1496 дітей в сумі 11,5 мільйона гривень. Також діє державна виплата при народженні дитини – 10 320 гривень одноразово та по 860 гривень щомісячно протягом трьох років. З початку 2025 року в області такими виплатами вже скористалися понад 13 тисяч родин.
За словами Катерини Колтунової, уряд планує збільшити розмір допомоги при народженні дитини до 50 тисяч гривень із 1 січня 2026 року. Окрім цього, законопроєктом пропонуються нові форми підтримки: щомісячна допологова допомога у 7 тисяч гривень для жінок без страхового стажу; по 7 тисяч гривень на дитину до року, якщо один із членів родини доглядає за малюком удома. А також програма «єЯсла», яка передбачає компенсацію витрат на дитячий садок або сплату державою ЄСВ за батьків, які залишаються вдома з дитиною після року.
«Якщо один з батьків вийшов на роботу після того, як дитині виповнився 1 рік – можна отримувати компенсацію за дитсадок — приблизно до 8000 гривень щомісяця. Або ж держава платитиме за того з батьків, хто після року залишається вдома з дитиною, ЄСВ, щоб не втрачався страховий стаж для пенсії», — уточнила посадовиця..
Також є послуга «Муніципальна няня» – для догляду за дитиною до 3-річного віку (або 6-річного віку у визначених випадках).
Колтунова зазначає, що раніше такою послугою могли скористатися лише батьки дитини, яка потребує додаткового догляду, або батьки, які єлюдьми з інвалідністю I чи II групи та мають дитину до 3-х років.
«7 червня 2024 року Кабмін прийняв зміни, якими збільшилм вік дітей до 6-ти років та розширили надання послуги для вимушених переселенців (незалежно від місця проживання) та сімей, які проживають на територіях, де в умовах воєнного стану садочки не працюють», — зауважила вона.
При цьому батьки мають самі знайти муніципальну няню, оформити з нею договір та віднести документи у найближче управління з питань соціального захисту населення (УСЗН). Тобто, оплачують роботу няні спершу батьки. А держава вже компенсує їм частину грошей на основі акту виконаних робіт, де зазначені години догляду та сума витрачених грошей.
На сьогодні в області відшкодування по цій програмі по догляду за дитиною до 3 років отримали 30 людей на загальну суму 1,8 мільйона гривень.
Що ще може зробити держава і роботодавці для мам?
Насправді залученість жінок для роботи важлива не лише для самих мам, а для держави і бізнесу в цілому. Адже нині сотні тисяч чоловіків мобілізовані. Якщо жінки не зможуть працювати через брак догляду за дітьми, дефіцит кадрів стане ще гострішим.
- Розширити та осучаснити компенсації «муніципальна няня» (підняти суму до ринкових ставок, спростити підтвердження зайнятості, дозволити групові/спільні няні). Проте таке рішення, на жаль, не цілком вирішить ситуацію, адже багато людей, які підпрацьовують нянями неофіційно.
- Як варіант створити можливість для «групової няні» для кількох дітей (3–5 сімей), з частковою компенсацією від держави. Це дешевше, ніж індивідуальна няня..
- Вкладатись у безпеку закладів та якість персоналу
Нині працівники ДНЗ, де до речі також основними працівниками є саме жінки, мають дуже низький рівень оплати на ринку праці. Як результат — брак кадрів.
Як вихователь має проконтролювати й оперативно доправити в укриття багато малюків, не кажучи вже про немовлят — це питання стримує батьків.
- Розвивати позмінні дитсадки. Це працює у країнах Скандинавії, де садки підлаштовуються під графік медиків, поліцейських тощо.
- Створювати «чергові групи» під час свят чи нічних змін. Така модель працює у США.
- Розгорнути мережу короткотермінового та «резервного» догляду.
Це можуть бути мобільні/чергові групи на базі садків, які працюють під час повітряних тривог, відключень чи коли основна група закрита, і розвиток приватних центрів, де мама може залишити дитину на кілька годин.
Це корисно не лише для потенційного працевлаштування, а і для елементарного комфорту жінки, яка може виділити час на побутові справи, похід до лікаря чи спортзал без дитини. В умовах, коли через війну жінки часто залишаються повністю сам на сам з побутовою працею, це допомагає протидіяти вигоранню.
- Закріпити право просити гнучкий графік з першого дня роботи законодавчо.
- Опція відпрацювати 4–6 годин замість 8, з можливістю ділити одну ставку між двома працівницями. Це працює у Великій Британії та Скандинавії для сфер охорони здоров’я та ритейлу.
- Для великих бізнесів та держустанов варіантом можуть бути корпоративні дитсадки.
- Підтримка грудного вигодовування на роботі. Наприклад, облаштувати оплачувані перерви та місце для зціджування, як рекомендує ЮНІСЕФ, або і кімнати для годування.
Також вагомим кроком загалом є створення середовища дружнього до дітей. Адже в Україні досі часто працює стереотип: «мати має сидіти вдома з дитиною». Це виражається і в непристосованих для батьків з дітьми просторів, громадського транспорту.
