Мешканці Кіровоградщини, які після вироків за держзраду попросилися до росії, досі не обміняні 

«Російські куратори використали та кинули напризволяще своїх агентів», — так прокоментував цю ситуацію Артем Діхтяренко, речник СБУ під час презентації вказаного проєкту.

Ми зібрали історії усіх засуджених на Кіровоградщині за держзраду та нагадуємо, скільки часу вони вже чекають на обмін, оскільки висловили таке побажання. А також розповідаємо про проєкт «Хочу к своим».

Заберіть своїх, поверніть наших

«Хочу к своим» — це проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який реалізується в Україні спільно з СБУ та Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

В рамках проєкту на порталі «Хочу к своим» публікуються картки щодо людей, яких в Україні засудили за співпрацю з росією. Вони надали згоду на оприлюднення інформації про них, а також написали заяви з проханням про обмін до росії.

Проєкт має на меті низку цілей. Перш за все він покликаний на повернення українських цивільних громадян, яких Росія протиправно викрала та утримує.

— Українці лишаються в російських тюрмах ще з 2014 року. Цивільні — найскладніша категорія для повернення. Хоча за Женевськими конвенціями цивільних взагалі не можна затримувати, росія порушує ці норми. Цей проєкт ми плануємо використовувати для повернення цивільних, — наголосила під час презентації 25 липня Тетяна Шелест, директорка департаменту інформаційної політики Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ініціатори проєкту очікують, що завдяки розголосу про засуджених російських пособників їх вдасться швидше обміняти, адже наразі країна-агресор не дуже активно їх «забирає».

За даними Артема Діхтяренка, речника СБУ, близько 500 людей, який наразі засудили за злочини проти національної безпеки, дали згоду на участь у програмі «Хочу к своим» та написали заяви на обмін до росії. З них вже 200 людей погодилися на публікацію інформації про себе. Участь в проєкті можуть взяти лише ті люди, щодо яких постановлений вирок.

— Україна віддає на обмін не лише військовослужбовців, а й агентуру. Одного священника обміняли на 28 українців, — розповів Діхтяренко.

Ще однією метою проєкту є нагадування, що за співпрацю з ворогом очікує покарання. Навпроти картки кожного із засуджених публікується короткий виклад їхньої справи та кількість днів, яку вони чекають в надії на обмін.

— росія не поспішає забирати цих людей. Російські куратори використали та кинули напризволяще своїх агентів, — зауважив речник СБУ.

Як повідомив під час презентації проєкту Андрій Юсов, керівник робочої групи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, також проєкт спрямований на виявлення людей, які співпрацюють з ворогом. Через портал «Хочу к своим» можна повідомити про таких громадян, або ж зізнатися у роботі на ворога й отримати відповідні консультації.

Засуджені, але не обміняні

В базі «Хочу к своим» вже є відомості щодо чотирьох людей з Кіровоградщини. Троє із них отримали вироки за держзраду, ще один — за несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ. Втім жодного з них Росія досі не включила до списків для обміну. Розповідаємо про їхні справи та скільки вони вже чекають на обмін.

Перша довічниця

Історія Ангеліни Довбні, 21-річної мешканки області, набула розголосу у жовтні 2023 року, коли Світловодський міськрайонний суд засудив її до довічного позбавлення волі.

Як з’ясувалося на суді, дівчина передавала за гроші представнику росії інформацію про оборонні підприємства, а також за його дорученням перевіряла надані локації.

Вона пояснила, що дуже хотіла заробити грошей і про наслідки не думала та й підприємств їй не було шкода. На судовому процесі вона зізналася, що коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, відпочивала в окупованому Криму, тож додому добиралася через тоді вже захоплений росіянами Маріуполь. Там і підписала угоду про співпрацю з окупантами. Повернувшись додому вона передавала через «Телеграм» інформацію про критичну інфраструктуру та оборонні підприємства.

На допиті в суді вона не приховувала, що хоче до росії. Вона перша в області отримала покарання у вигляді довічного ув’язнення за держзраду.

Віктор Погрібний, адвокат, який представляв Ангеліну за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги, розповів, що дійсно його клієнтка висловлювала згоду на те, аби її включили до списків на обмін. Втім, як пояснив Погрібний, його повноваження у цій справі завершилися після ухвалення вироку, тож надалі він її не супроводжував. Від подачі апеляційної скарги на вирок підсудна відмовилася. Нині вона відбуває покарання у виправній колонії. Обміну вона чекає вже 9 місяців.

Трекер до електростанції

Миколу Фоменка, мешканця Кропивницького, який приніс GPS-трекер для коригування ракетного удару по електропідстанції, засудили до 15 років позбавлення волі у травні 2023 року.

Як з’ясувалося на суді, представник ФСБ завербував чоловіка через Telegram. Йому доручали повідомляти інформацію про критичні об’єкти на території області, а також надіслати точні координати розташування електропідстанції. Для цього Микола придбав спеціальний GPS-трекер та підклав до станції.

Слідчі відзняли на відео увесь шлях чоловіка з дому до електропідстанції, знайшли переписку у його телефоні. На суді він визнав провину. Навіть коротко пояснив свою позицію — заявив, що в Україні в 2014 році відбувся переворот, а він підтримує рішення тодішнього президента Віктора Януковича щодо звернення за підтримкою до росії.

Прокурор Володимир Лещенко, який представляв обвинувачення, тоді підтвердив, що Фоменко підписав заяву про включення його до списків на обмін.

Втім, за даними з порталу «Хочу к своим», схоже, росія досі його не включає до своїх списків на обмін. Чоловік уже понад рік перебуває за ґратами у виправній колонії. Він не подавав апеляційну скаргу на вирок.

Відзняв залізницю

Дмитро Гах, мешканець Кіровоградщини, який згідно з обвинувальним вироком, за гроші повідомляв росіянам про об’єкти критичної та військової інфраструктури, у грудні 2023 року отримав 15 років ув’язнення за держзраду.

На суді з’ясувалося, що він повідомляв представнику росії інформацію про розташування залізничної станції, рух потягів з військовою технікою, розміщення казарми. Чоловік особисто знімав об’єкти на відео, а також вивідував інформацію у сусіда, дружина якого працювала на залізниці.

Фрагмент переписки з росіянином

Гах визнав провину лише частково. Він доводив, що насправді надсилав неправдиву, або ж застарілу інформацію, а щодо деяких об’єктів пояснював — знімав лише фасад будівель, які не є секретними.

Суд натомість визнав провину чоловіка доведеною та призначив йому 15 років тюрми. Як повідомила Ірина Ноженко, адвокатка, залучена за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги, апеляційну скаргу у справі не подавали. Про те, що чоловік підписав клопотання щодо його обміну, зазначила, їй не відомо.

З моменту ухвалення вироку засуджений очікує обміну вже 7 місяців.

Розміщення ЗСУ

Роман Скубій, мешканець Олександрії, що на Кіровоградщині, у квітні 2024 року отримав 5 років позбавлення волі за те, що поширив інформацію про розташування ЗСУ.

Як ідеться у вироку суду, в одній з соцмереж під пропагандистською публікацією він повідомив інформацію про розташування ЗСУ. Чоловік визнав провину та уклав зі слідством угоду про визнання винуватості. Вирок не оскаржувався.

За даними з порталу «Хочу к своим», на початку липня цього року засуджений підписав заяву з проханням про його обмін до росії.

Підсумовуючи зазначимо, що більшість із засуджених за злочини проти національної безпеки після роботи на росіян чекають на обмін уже тривалий термін.  

Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створений у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.

Фото авторки