Немає шахт — немає роботи? Досвід Словаччини яким може скористатись Кіровоградщина 

Ситуація Кіровоградщини: немає шахт — немає роботи

У разі закриття підприємства, де працюють сотні чи тисячі людей, у невеликих громадах і містечках, зазвичай гостро постає питання працевлаштування. Для прикладу, у випадку Смолінської шахти, вона є містоутворюючим підприємством. Для більшості місцевих жителів поколіннями саме шахта є основним місцем роботи.

Коли мова заходить про припинення урановидобування в області, то працівники та працівниці цієї галузі влаштовують численні акції протестів.

Неодноразові мітинги шахтарів із перекриттями доріг, багатомільйонні борги по зарплатах гірникам, періодичні простої на шахтах та версії про «смерть» урановидобувної промисловості — усе це на Кіровоградщині триває понад вісім років. Адже, варіантів на місці знайти роботу та прогодувати родину у таких громадах мінімум, а подекуди практично немає.

Крім того, як розповів у коментарі «Гречці» голова Смолінської селищної ради Микола Мазура, закриття шахт ударить і по інвестиційному потенціалу громади, і по її бюджету. Адже держпідприємство «Схід ГЗК», якому належать ці шахти, на законодавчому рівні також сплачують податки і у бюджет громади.

У січні 2023 року уряд схвалив Концепцію програми зняття з експлуатації шахти. В ній пропонується кілька варіантів щодо Смолінської шахти.

Однак, очільник громади стверджує, що у запропонованих варіантах не враховуються інтереси громади.

«У порядку оцієї концепції по закриттю урановидобувного підприємства пропонують абсолютно незрозумілі речі, що бʼє по громаді,  що бʼє по її інвестиційному потенціалу  і так далі. Наприклад, пропонується знищити, тобто розібрати незабруднені об’єкти, такі як автобаза, база матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), залізничний цех та інші. Ці об’єкти становлять інвестиційний потенціал і ми могли б на них  завести інвестора», — уточнив Микола Мазура.

Тобто, із його слів, аби ці обʼєкти передали або дали змогу викупити громаді через Фонд держмайна, то згодом там могли б розташовуватися нові підприємства. Відповідно це були б і робочі місця, і податки в бюджет.

Варто зауважити, що при обговоренні вказаних трьох сценаріїв щодо Смолінської шахти на нараді обласної ради та військової адміністрації області, то заступник начальника ОВА Павло Конопко наголошував, що ліквідація об’єкта – це точно не вибір обласної влади. 

«Ми будемо вживати усіх заходів програмного забезпечення проєкту перепрофілювання і дорозвідки родовищ», – підкреслив тоді посадовець.

У свою чергу очільник обласного департаменту інфраструктури Володимир Кондратюк пропонував залучити інфраструктуру Смолінської шахти для розробки Полохівського та Апрелівського рудних родовищ.

Наразі ж Смолінська шахта законсервована. Когось звільнили, хтось звільнився сам, деяких працівників перевели на роботу до інших обʼєктів «Схід ГЗК», а дехто продовжує працювати на місці. Адже на шахті потрібно проводити постійну відкачку води, охороняти її  устаткування та виконувати господарчо-технічні роботи. На даний час для цього залучено приблизно 200 людей, а раніше зі слів начальника відділу ЖКГ Смолінської селищної ради Володимира Бойка, працювало не менше 3000 працівників.

Як забезпечують роботу словацьким гірникам після закриття шахт

Представник муніципалітету міста Прієвідза, що у Словаччині, Станіслав Возкар розповів, що у його місті 60 років діяли шахти з видобутку бурого вугілля. Його використовували для електростанцій. Однак якість вугілля, з його слів, була дуже низькою, а тому нерентабельною для цих електростанцій.

Коли у 2018 році мова зайшла про закриття шахт, на яких працювали на той час близько 3,5 тисяч працівників, держава на законодавчому рівні змусила електростанції закуповувати великі обʼєми вугілля за високою ціною. Однак згодом Євросоюз вказав, що такі дії уряду нелегальні.

Після 2019 року, коли прийшов новий уряд, запровадили програму, яка передбачала, що шахти таки закриють. План опрацьовувався на трьох рівнях:

• на рівні ЄС — фінансування із фонду «Справедливої трансформації»;
• на рівні держави — зобовʼязання позакривати всі шахти до 2023 року;
• на рівні регіонів — муніципалітети мали зібрати «круглі столи», де опрацювати вирішення економічно-соціальних викликів для територій.

Таким чином, у регіоні Горна Нітра, до якого входить місто Прієвідза, створили три робочі групи, які опрацьовували ці регіональні питання. У результаті розробили відповідну регіональну програму. Вона передбачала три напрямки:

1. працевлаштування, створення нових вакансій і допомога малому та середньому бізнесу;
2. допомога навколишньому середовищу (енергоефективність будинків, відновлювальна енергія, електроавтономія);
3. соціальна допомога (якісна освіта, перекваліфікація робітників, розвиток для молоді, адже із закриттям шахт молодь почала виїжджати).

Перепрофілювання ексгірників та нові інвестори

Шахти закривали кількома хвилями, вирішуючи нагальні питання поступово і готувалися до того завчасно.

Першу шахту закрили ще у 2017 році. Вже на той час розглядали проблемні питання, якщо надалі повністю припиниться видобуток вугілля. Зокрема працювали й над тим, аби шукати інвесторів для створення нових підприємств, аби надалі були нові робочі місця. Особливо активізувався цей процес уже із 2019 року, коли уряд ухвалив план про припинення видобутку бурого вугілля, згідно з яким у грудні 2023 року закрили останню шахту.

Зараз у Прієвідзі триває реалізація проєкту, який спрямований на допомогу працівникам, які втратили роботу через припинення видобутку та спалювання бурого вугілля. Тривалість одного проєкту становить пів року, наразі тут реалізовують вже другий такий проєкт і плануються подальші, розплановані до 2025 року.

Зі слів кураторки проєкту Андреа Дубецової, він  розрахований на підвищенні кваліфікації колишніх гірників і розвитку їх особистих компетенцій, комунікативних навичок, враховуючи потреби регіонального ринку праці, щоб вони могли якомога швидше знайти нову роботу.

Кожен охочий експрацівник чи експрацівниця шахт після звільнення може протягом пів року  мати супровід фахівців цього проєкту. 

Для цього створили спеціальний контактний центр, де можна отримати консультації з питань працевлаштування, отримати допомогу психолога та у нього ж отримати профорієнтаційні рекомендації, залежно від схильностей окремої людини.

Для колишніх гірників тут проводять загальнодоступні навчальні курси, спрямовані на розвиток професійних навичок і навичок спілкування.

Що передбачає проєкт:

• учасникам проєкту виплачують протягом шести місяців компенсацію заробітної плати;
• під час профорієнтації учасникам виділяють робоче місце, де він працює із викладачем певного курсу за чітким складеним графіком, цей же викладач супроводжує людину протягом усього проєкту
• підтримка викладачів у розвитку софт скілз (спілкування, подолання тривоги та стресу, особиста презентація)
• оцінку професійних навичок та особистих схильностей працівників, визначення їхніх цінностей, інтересів та мотивації, розробку альтернатив кар’єрного шляху;
• можливість пройти курси професійної перепідготовки, курси для підвищення кваліфікації та курси для розвитку особистих навичок
• допомогу в пошуку підходящої роботи – підготовка анкети (включаючи резюме та мотиваційний лист), підготовка до співбесіди.

Що ж до місць працевлаштування, то регіон, як зазначалося вище, готувався до цього завчасно і нині також продовжує шукати інвесторів для створення нових заводів та підприємств. Для прикладу, зі слів Станіслава Возкара, зараз вже тут  «Hyundai» будує завод на 1600 робочих місць. 

«До кожного інвестора потрібно знати шляхи підходу, як його привести в регіон. Для прикладу, тому ж  «Hyundai» по податках значно вигідніше будувати в нас, ніж десь під Братиславою», — пояснив пан Возкара.

Крім того, у регіоні діє держагенція «Саріо», яка працевлаштовує людей у сфері будівництва. 

А також ті інфраструктурні обʼєкти, які залишилися після закриття шахт, то деякі надали у користування підприємствам, що також дають робочі місця. 

У цьому випадку — якраз це є одним із найперших варіантів, який, як вище зазначалося зі слів очільника Смолінської громади,  міг би бути релевантним при закритті шахт на Кіровоградщині.

Що ж стосується нових інвесторів для області та й загалом України, то це питання наразі більш складне. Адже вже третій рік триває воєнний стан у країні, а відповідно це як і для українських, так і закордонних інвесторів становить ризики.