«Вчитись краще вдома!»: ректор ЦДУ імені В. Винниченка про переваги освіти в Україні
Нині в інститутах та університетах за кордоном навчається близько 115 тисяч студентів з України. Студентська міграція — звичайне явище. Однак з початком війни, а потім повномасштабного вторгнення — цей процес набув значних масштабів. Про це і не тільки ми поговорили з Євгеном Соболем, доктором юридичних наук, професором, ректором Центральноукраїнського Державного університету.
Цього року університет Володимира Винниченка поповнився 1200 студентами. Серед них і молоді люди, які обрали навчатись в новоствореному фаховому коледжі «Альма-матер. Плюс». Сюди можна вступати як після 11-го, так і після 9-го класу. Ректор ЦДУ Євген Соболь каже — раді кожному студентові! Адже те, що вони обрали нас означає, що молода людина залишилась в державі й, швидше за все, саме тут і буде реалізовувати свій потенціал.
— Своєю чергою й ми робимо усе, щоб університет відповідав найвищим стандартам. За понад 4 роки моєї роботи, ЦДУ імені Володимира Винниченка перетворився на класичний заклад вищої освіти, який на своїх 6-ти факультетах пропонує 48 спеціальностей. Це найбільш затребувані на ринку праці професії. З цього року почав працювати фаховий коледж «Альма-Матер.Плюс», куди можна вступити як після 9, так і після 11 класів. Це єдиний заклад освіти, який відкрився в державі під час повномасштабної війни. Тут діє 5 освітніх програм. До того ж ми синхронізувались з європейськими стандартами освіти. І диплом ЦДУ — актуальний і за кордоном. За останні роки ми покращили свої позиції в академічному рейтингу ТОП 200 ЗВО України: ми піднялися на 30 пунктів! У рейтингах закладів вищої освіти Кропивницького ми з 5 місця перемістились на 2 серед 10 університетів.
Чому, на Вашу думку, варто здобувати вищу освіту саме в Україні?
— Наша держава має сильні освітні традиції. Українські викладачі висококваліфіковані. Попри війну продовжують наукову діяльність, здобувають наукові ступені. До того ж розвивати свої особистісні якості, таланти вдома — більш доступна опція, ніж за кордоном. Спорт, художня чи вокальна творчість, технічні гуртки, театральні студії є на будь-який смак в університеті. За це не треба окремо платити. Ще: без досконалого знання мови, якою викладають, навчатись якісно дуже складно. І, звичайно, вартість навчання вдома значно доступніша. Окремо хочу відзначити патріотичний аспект: країні потрібна молодь. Внесок студентства у розвиток демократичного суспільства — значний! Я вже не кажу про те, що завтра ці молоді люди підуть працювати і зміцнювати Україну своїми знаннями.
Але ж ви співпрацюєте з іноземними закладами освіти?
— І не тільки з закладами освіти! Ми працюємо з багатьма міжнародними партнерами за різними програмами. Від підтримки в господарських питаннях до наукової взаємодії. Erasmus+, U-LEAD, Horizon Europe – наші постійні друзі. А про товариські візити до закладів освіти інших країн можуть розповісти більше самі студенти. Ось нещодавно група філологів повернулась з Вільнюсу. Перебували там в рамках співробітництва з Інститутом литовської літератури і фольклору. Особливо відчутно підтримку наших іноземних друзів зараз, коли нам доводиться жити і працювати в умовах повномасштабної війни. І я дуже вдячний за дружнє плече!
Чи допомагає університет своїм випускникам знайти роботу?
— Звичайно. Причому ще на етапі навчання. Практична складова — дуже важлива в отриманні професії. Відтак, маємо багато партнерів серед представників великого і середнього бізнесу в регіоні. В державних підприємствах та установах. Навіть з низкою територіальних громад області підписані меморандуми про співпрацю. І наші студенти з усіх факультетів в рамках проходження практики мають змогу побачити, і навіть спробувати свої сили у реальних умовах праці. І там уже залежить від них: якщо покажуть себе на гідному рівні, роботодавець зацікавиться обов’язково! Також є практика готувати фахівці під замовлення. Держава оплачує в такому випадку навчання для майбутнього спеціаліста.
Чи маєте ви дітей, і де вони навчаються, якщо уже дорослі?
— У мене донька школярка, та син, який вже здобуває професію. Обидва вони вдома, в Кропивницькому. Син одягнув курсантську форму, як свого часу і я. Служитиме народові України!
