«Я боялася не впоратися»: чому кропивничанка лишила дитину у «вікні життя» і як бореться за її повернення
«Згадуючи той свій стан, я рада, що віднесла донечку у безпечне місце і з нею все гаразд», — поділилася Аліна Наумова.
Вона, перебуваючи у виснаженому стані, залишила молодшу доньку у «вікні життя». Вже наступного дня вони з чоловіком приїхали до лікарні, щоб забрати доньку, але це можна зробити тільки за рішенням суду із підтвердженням батьківства за допомогою експертизи ДНК.
«Гречка» дізналася, які ознаки психологічного виснаження мала Аліна, на якому етапі справа щодо встановлення батьківства та де у Кропивницькому можна родинам отримати допомогу.
Перші ознаки виснаження
Кропивничанка Аліна Наумова разом з чоловіком є батьками двох доньок: чотирирічної Аріни та Маргарити, яка народилася 24 грудня 2024 року.
Аліна зізналася, що друга вагітність була важкою: вона двічі лежала «на збереженні» лікарні, мучилася від сильного токсикозу, а потім від нестерпної печії, через яку не могла майже нічого їсти.
«У мене інвалідність через проблеми з ногами. І тоді я мучилася від сильних набряків, я не впізнавала своє тіло», — додала вона.
Розлад сну зʼявився наприкінці вагітності.
За словами Аліни, чоловік її підтримував, турбувався про неї. Він бачив, що вона страждає від безсоння, пропонував порадитися з лікарем щодо снодійних чи заспокійливих. Та це не допомогло. Тому Аліна з нетерпінням чекала пологів, адже здавалося, що після вона зможе розслабитися.
Ярослав був і на перших, і на других пологах.
«І перший, і другий раз мені робили кесарів розтин. Тому Маргаритку мені дали трохи потримати, і поклали йому на груди одразу після народження. Він був зі мною всі чотири дні у лікарні», — пояснила кропивничанка.
Та й після пологів розлад сну не зник, а посилився ще й постійним відчуттям тривожності.
«У мене мʼязи були постійно напружені, від чого боліла спина. Я знаю, що під час грудного вигодовування потрібно спати у перервах, коли й дитина спить. Та я не могла заснути», — пояснила вона.
Це був перший «тривожний дзвінок», що щось не так, та згодом ситуація погіршилася. Аліна розповіла, що відчувала постійну тривогу.
«В мене зʼявився страх залишитися з дітьми самою. Тобто мозком я розуміла, що я їх мама, і що це якось тупо цього боятися. Але страх від того не зникав», — зізналася жінка.
Одразу після виписки з пологового будинку захворів Ярослав: в нього була дуже висока температура, тож допомогти турбуватися про дітей він не міг. Потім захворіла старша донька Аріна на лімфаденіт. На щастя, Аліна одразу звернулася до лікаря, і тому лікування почали ще на ранній стадії.
«Я прокидалася о шостій ранку, щоб відвезти доньку до лікарні, адже чоловік ще хворів. Я розуміла, що маю потурбуватися про старшу доньку, приділити їй увагу, водночас молодша плакала по ночі та потребувала турботи. І я перестала спати взагалі», — згадує кропивничанка.
Окрім фізичної виснаженості, Аліна відчувала й психологічне через відчуття тривожності. Вона зізналася, що стала дуже плаксива, а від тривоги іноді просто кричала у подушку. Навіть те, що раніше приносило радість, стало наче безбарвним.
«З життєрадісної людини я перетворилася на таку, яка боїться просто вийти на вулицю. В мене було сильне відчуття, що станеться щось погане, що щось страшне насувається. Раніше в мене такого не бувало», — сказала вона.
За словами Аліни Наумової, вона зрозуміла, що з нею щось не так, і звернулася на гарячу лінію психологічної допомоги. Там їм порадили за допомогою гарячого душу розслабити мʼязи, попити магній. Та це не допомагало.
«Я питала: а що робити з тривожними думками, які постійно в голові? Відповіли, що у всіх так, треба перетерпіти пару місяців, потім налагодиться якось, що у всіх так. Та від цього легше не ставало», — поділилася Аліна.
Тому вона почала шукати інші можливості психологічної допомоги. Насамперед в онлайн-форматі, адже чоловік працював, а дітей не було з ким лишити. Спочатку звернулася за безоплатною консультацією, потім за платною.
«Та мені знову порадили розслабитися, не турбуватися, пропити магній і валеріанку. Але ж валеріана не допоможе від тривожних думок», — сказала Аліна.
Навʼязливі думки посилювалися. Бувало, що коли Ярослав йшов прогулятися з донькою, Аліна не могла заспокоїтися і постійно телефонувала йому.
«Він чудовий і дбайливий батько, і я це знаю. Та мені кожну секунду здавалося, що щось сталося. Я дзвонила і перепитувала, знову і знову», — пригадує вона.
Аліна зізнається, що тоді думки, що вона не справиться, що станеться щось страшне, стали вже нестерпними і вона просто не могла їх контролювати.
«Той день памʼятаю уривками»
В один день Ярослав не прийшов з роботи і не відповідав на дзвінки. Як потім виявилося, його зупинили працівники ТЦК і відвезли до закладу, щоб перевірити дані. До цього він мав бронювання на роботі, та потім тривала перереєстрація даних. Тож він записався на проходження лікарської комісії і його відпустили додому лише пізно ввечері.
«Він пояснював, що в нього дві маленькі доньки, що я маю інвалідність, та й після кесаревого розтину мені важко. І я почала боятися, що ось його заберуть в армію, і я залишуся сама, і я сама не справлюся», — пояснює Аліна.
На фоні стресу в Аліни перестало вироблятися грудне молоко.
Той день 4 лютого, коли Аліна віднесла молодшу доньку до «вікна життя», вона памʼятає уривками. Тоді Ярослав пішов за старшою донькою у дитсадок.
Аліна одягнула немовля і вийшла до магазину. Навіщо — вона не розуміла, просто хотілося вийти. В магазині малеча почала плакати.
«Я запитувала — ну чому ти плачеш, що тобі не вистачає, що мені зробити?! Як я сіла в той проклятий автобус, я не памʼятаю. Далі все в памʼяті як калейдоскоп картинок», — зізнається вона.
Аліна з молодшою донькою доїхали до лікарні, де є вікно життя. По дорозі вона приговорювала донечці, що ось вони приїдуть до лікарні, там лікарі, вона допоможуть, все буде добре.
Аліна каже, що тоді відчувала сильний страх за життя молодшої доньки і саме це рішення їй на той момент здався єдино правильним.
Вона поклала Маргаритку у «вікно життя», сказала, що обовʼязково за нею повернеться. Вже за 30 секунд вікно автоматично зачинилося і лікарі отримали сигнал про немовля у ньому.
Повернувшись додому, вона сказала чоловікові, що Маргаритка у лікарні, тож той подумав, що вона у педіатричному відділенні.
На наступний день він зачитав Аліні новину, що хтось лишив немовля у «вікні життя» і здивувався, що ж це у людини могло трапитися, щоб так вчинити. Аліна розридалася і зізналася, що це зробила вона.
«Ми одразу зібралися, попросили сусідів підвезти нас до лікарні. Я показувала фото і відео, де ми з Маргариткою, розповіла, якій на ній був одяг. Та нам її не віддали — сказали, що потрібно спочатку встановити батьківство».
Встановлення батьківства через суд
«Вікно життя» — це бокс у лікарні, який дає сигнал лікарям за 30 секунд після того, як туди покладуть дитину. Він розміщується із зовнішньої сторони будівлі, у місці без камер, щоб батьки могли залишити немовля у безпеці анонімно. Якщо дитина не має ознак насильства чи травм, то правоохоронці не розшукуватимуть біологічних батьків.
Дитину з вікна життя забирають одразу лікарі, роблять обстеження і вона залишається на певний час у лікарні. Як пояснила «Гречці» начальниця управління з питань захисту прав дітей Кропивницького Тетяна Тимоховська, немовляті оформлюють посвідчення про народження, і вже потім шукають їй нову родину.
«Щодо цієї ситуації, то батьки звернулися на наступний же день. Ми пояснили, що ми можемо віддати дитину лише по рішенню суду. А суд встановлює батьківство за результатами ДНК-експертизи», — розповіла посадовиця.
І уточнила, що оскільки Аліна і Ярослав звернулися до суду і ця справа є на розгляді, то до рішення суду процес оформлення Маргаритки на удочеріння зупинено.
Подружжя звернулося за допомогою до адвокатки, склали відповідне звернення до суду. Перше засідання було призначене 8 квітня, та його перенесли. Як пояснила Аліна, після органи опіки оскаржили клопотання щодо того, щоб дозволити їм відвідувати Маргаритку у лікарні до рішення суду. Та на розгляд в апеляційний суд пішла вся справа, і відповідно призначення судом експертизи ДНК затягнулося.
Дозвіл на проведення експертизи Ярослав і Аліна отримали у понеділок, 12 травня.
«Потрібно зачекати 15 днів, щоб ухвала набрала чинності. Потім ще час на проведення експертизи. Ми обрали платну, адже на безоплатній велика черга. Та ми розуміємо, що доведеться чекати десь місяць-півтора ще», — поділилася Аліна.
«Це нормально — подбати про себе»
В очікуванні рішення суду Аліна і Ярослав не гаять часу. Кожен день вони на звʼязку з лікарями і медсестрами, які доглядають Маргаритку: цікавляться, як у неї справи, передають їй необхідне. Також вони дослухалися до порад соціальної служби та звернулися за психологічною допомогою.
«Зараз мені в рази краще. Я пропрацювала багато своїх проблем, які, як виявилося, тягнулися з дитинства. Це і вміти попросити про допомогу, подбати про себе насамперед, а вже потім про інших», — поділилася вона.
Аліна зазначила, що боялася осуду, що вона погана мати, через що соромилася зізнатися, що потребує допомоги. Вже зараз, після місяців терапії, вона усвідомила, що треба не ігнорувати власні «дзвіночки», дослухатися до своїх потреб і розуміти, що щоб подбати про інших, людина, повинна мати ресурс, тобто насамперед подбати про себе.
«Зараз, оглядаючись на той день, я щаслива, що у стані депресії я віднесла Маргаритку у справді безпечне місце, а не зробила щось жахливе. Тому ми з чоловіком працюємо над тим, щоб повернути Маргаритку, працюємо над собою і над нашими стосунками», — поділилася вона.
І закликала людей, які відчувають щось схоже, не бути безжальними до самих себе, не соромитися звертатися за допомогою.
Начальниця міського управління із захисту дітей Тетяна Тимоховська пояснила, що в Кропивницькому працює Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, куди можуть звернутися родини за потреби.
«Тут надають і юридичну, і психологічну допомогу. Соціальні працівники супроводжують родини, які звернулися через різні проблеми. Це може бути і психологічна консультація, і допомога з працевлаштування — різні потреби», — пояснила вона.
Звернутися до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за безоплатною допомогою можна у будні дні з 9:00 до 18:00:
- особисто за адресою провулок Віктора Домонтовича, 3;
- за номером телефону (0522)320-478.
Крім того, за словами Тетяни Тимоховської, коли родина стикається з проблемами і не може певний час, наприклад, доглядати за дитиною, то є можливість тимчасово віддати дитину на догляд до патронатної родини. Там дитина отримуватиме належний догляд, поки батьки розвʼяжуть проблеми, з якими стикнулися. При цьому те, що дитина певний час перебуває у патронатній родині, не загрожує зміні статусу батьків.
«У такому випадку нікого не позбавлятимуть батьківських прав. Та у Кропивницькому наразі є тільки дві патронатні родини. Це справді чудові люди, які чудово справляються. Та дві родини на місто — це, звісно замало», — пояснила посадовиця.
Раніше «Гречка» розповідала про патронатну родину у Кропивницькому.
Де у Кропивницькому можна отримати психологічну допомогу
В Україні в останні роки значно зросла увага до психічного здоровʼя, особливо в умовах війни. Відповідно у системі охорони здоровʼя почали створювати відділення не тільки для фізичної, а й для психологічної реабілітації — як військових, так і цивільних людей.
Як пояснила начальниця управління охорони здоров’я Кропивницької міської ради Оксана Макарук, зміни почали з первинної ланки. Так, всі сімейні лікарі пройшли навчання щодо психологічної підтримки. Тобто лікар може діагностувати психологічні проблеми, а за потреби – скеровувати їх до психолога, психіатра чи психотерапевта.
«Якщо ви відчуваєте, що щось негаразд, ви можете звернутися до свого терапевта. А він чи вона вже або на базовому рівні нададуть необхідну допомогу, або спрямують до вузькопрофільного спеціаліста», — пояснила посадовиця.
Також для підтримки вагітних жінок, родин з немовлятами і зокрема попередження післяпологової депресії в Україні впроваджують програму патронажного нагляду «Турбота з народження вдома».
Як пояснила Оксана Макарук, раніше були передбачені домашні візити педіатра чи медсестри після народження дитини. Потім ця практика зійшла нанівець.
З 2023 року Міністерство охорони здоров’я України спільно з ЮНІСЕФ впроваджують пілотну програму домашніх візитів «Турбота з народження вдома». У рамках проєкту передбачений супровід і підтримка для жінок з вагітністю від 32 тижнів, а також 10 зустрічей після народження — як домашніх, так і у закладі.
«Це консультації щодо, наприклад, грудного годування, базові заміри фізіологічних показників і, звісно, розмова. Тобто вагітна жінка, мама та тато немовляти можуть розраховувати на годину розмови без поспіху і черг, під час якої можна розпитати та розповісти про все, що турбує», — пояснила вона.
Вже з 2025 року Міністерство охорони здоровʼя впровадило патронажний нагляд на державному рівні. Йдеться про наказ МОЗу, який уніфікує підходи до медичного спостереження за дітьми віком до чотирьох років. Вона включає чотири обов’язкові домашні візити медичної сестри та шість консультацій у закладах охорони здоров’я. У Кіровоградській області станом на травень працюють 20 сімейних медсестер, які відвідують понад 3 тисячі дітей.
Також у Кропивницькому діє Центр ментального здоровʼя. Як пояснила Оксана Макарук, сюди може звернутися будь-хто, з направленням від сімейного лікаря чи без, за попереднім записом чи без нього. Тут працюють лікарі-психологи, психотерапевти і медичні сестри.
«Це заклади, які підписали договори з Національною службою здоровʼя і надають безоплатно послуги у рамках відповідних пакетів», — уточнила посадовиця.
Центр ментального здоровʼя у Кропивницькому розташований по вулиці Кропивницького, 22 (на базі Центральної міської лікарні). Графік роботи: понеділок – п’ятниця з 8:00 до 15:40. Попередній запис за телефоном: +380665594371.
Також у міському пологовому будинку (вулиця Олени Журливої, 1) працює цілодобовий гінекологічний кабінет, де працює і психолог. Звернутися сюди можна за телефоном (099)669-51-84.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
