“Між дітьми, які пройшли патронат і притулок, колосальна різниця”, — патронатна вихователька

Так мало б траплятись з усіма дітьми зі складною долею, адже держава декларує, що сімейні форми виховання у пріоритеті. Проте таких вихователів бракує і частина таких дітей як Гордій потрапляють і до інтернатів.

Нині в Україні триває проєкт із розвитку патронатного виховання в громадах. “Гречка” вирішила розповісти більше, що це таке та з якими викликами стикаються вихователі.

Що таке патронатна родина?

Патронат – це система альтернативного догляду, що опікується дітьми позбавленими батьківського піклування. Сюди потрапляють діти, вилучені з родин, допоки біологічні батьки не доведуть, що можуть доглядати за дитиною, або її не заберуть до прийомної родини чи дитячого будинку сімейного типу. Це альтернатива інтернатам.

Така форма догляду використовується в Європі та вважається набагато кращою, для адаптації дитини й фінансово вигіднішою, оскільки в інтернатах (так званих закладах інституційного догляду)  65% грошей, які держава направляє на дитину, йдуть на зарплату працівникам, а дитина не отримує достатніх навичок самообслуговування.

Кропивничанка Катерина Карауш має трьох власних дітей. З 2019 року вона стала вихователькою для ще 20. 

“Коли тобі за тридцять ти починаєш задумуватись про своє призначення на землі. І от коли я почала задумуватись, почала молитись Богу і просити його направити мене”, — каже жінка.

Каже, допомагати тим, хто потребує, було тою догмою, з якою її вирощували батьки.

Тоді побачила оголошення на Фейсбуці на кшталт: “Якщо у вас є  вільне місце і зайва тарілка супу ви можете допомогти дітям”. 

“Ми якраз до цього часу доробили ремонт будинку, добудували другий поверх з мамою, у  нас були вільні кімнати ми думаємо, а чому б і ні? Мама займалася підприємництвом, у мене був свій пасивний дохід. Чому комусь не допомогти? “ — згадує вона. Так вона подзвонила в управління соцзахисту і зголосилась стати патронатною вихователькою.

“Я ж не думала що якийсь ще шлях треба буде пройти”, — каже Катерина.

Тоді жінка і її мама-помічниця зібрали купу документів.

“Це було дуже багато документів, проходження медкомісій. Аналіз на ВІЛ і сифіліс здавали та мій 5-річний син, і дідусь”, – згадує Катерина. Їх дім перевіряла служба у справах дитини, давали поради як і що треба переобладнати. А після цього почалось двомісячне навчання.

“Все було дуже строго. Пропустиш хоч одне заняття — вилетиш. Пам’ятаю, менший син захворів, мав температуру, а я його лишаю зі старшим, бо заняття не можна пропустити”, — згадує вона.

Як діти потрапляють у патронат?

“Вилучаємо дітей з родини в крайніх випадках, вже тоді, коли вже неможливо вплинути на сім’ю, ніякі профілактичні засоби не діють на батьків. Коли не допомагають ні зауваження, ні практична благодійна допомога”, — каже Тетяна Тимоховська, начальниця управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міськради.

У Катерини гарний дім із сучасним ремонтом. Через білі кольори в інтер’єрі здається він аж сяє чистотою. Питаю, а що ж кажуть діти, коли потрапляють сюди, із жахливих умов.

“Кажуть, мені не подобається тут. Тут брудно. Кажуть, я таке їсти не буду, коли дають кашу з котлетою. Питаю, то якщо у твоєї мами було чисто, була їжа, то чому вас забрали? Кажуть, що не знають”, — каже вихователька і пояснює, діти роблять все, щоб захистити батьків і мріють повернутись додому.

Хоча саме повернення дітей в біологічну родину вважається пріоритетним, за чотири роки роботи цієї родини такого поки не траплялось.

“Ось нещодавно був випадок, коли мама отримала рішення суду про поновлення батьківських прав і мала б забрати синів. Вони цього дуже чекали, але на наступний день вона прийшла в службу в справах дітей і відмовилась. Діти це переживали дуже важко. А крім того, тепер знову попереду суди іще тривалий час їх не можуть усиновити”, — каже вихователька.

Раніше у патронатній родині діти могли бути від 3 до 6 місяців, але в деяких випадках на період війни перебування продовжили до кінця воєнного стану. Так деякі вихованці у Катерини майже рік.

Раніше могли бути діти лише з однієї сім’ї, але на час воєнного стану це правило змінили й поки можуть влаштовувати дітей з різних сімей.

“Звичайно, діти звикають тут. Просяться залишитись. Але моє завдання постійно пояснювати їм, вони тут тимчасово”, – каже Катерина. Проте зі своїми вихованцями та після того, як потрапляють до сімейних форм виховання підтримує зв’язок.

Які функції патронату?

“З 2017 року у Кропивницькому послугами патронату скористалися 52 дитини.  Це дуже добре, що діти не потрапляли в заклади інституційного догляду, а потрапляли в сім’ї, де їх навчали елементарним речам.  Деякі діти у віці 7 років не знали, як чистити зуби, як за собою доглядати і  їх навчали от такими елементарним речам. Деякі діти багато чого з продуктів харчування не знали взагалі. Тобто це борщі, супи їм там рідко готували, що у дитини навіть то не закарбувалося в пам’яті”, — каже Тетяна Тимоховська, начальниця управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міськради.

Коли до родини Каті потрапили перші вихованки – три сестрички 3,4 і 6 років – вона мала казкові уявлення про те, що вдягатиме їх у рожеві сукні, гулятиме з ними. 

На ділі ж дівчатка були настільки соціально запущеними, що її робота полягала в тому, щоб навчити елементарних речей, привчити до туалету і вилікувати енурез. 

“Моя помилка з першими дітьми була в тому, що я пробувала замінити їм маму. Вкладала кожну спати, лягала біля одної, потім біля другої. Ресурсу на своїх дітей після бракувало. Сини почали ревнувати”, – каже Катерина. Тоді вона все ж усвідомила – вона саме вихователь і пояснила дітям: всі ті, хто з’являється у їх домі – гості, яким треба допомога.

Її завдання підготувати дітей до майбутнього повернення у родину, усиновлення або опіки. Тобто навчити соціальних навичок, які б мала дати родина, покращити здоров’я і підтягти по навчанню.

“Катька, гадина, змушує таблицю множення вчити”, — сміється Катерина, із підслуханих розмов. 

У її вихованців сформований чіткий графік на день. Вони мають свої обов’язки та вільний час.

“Вони чітко знають, що є сніданок, обід і вечеря. Що їх завдання – це зробити уроки й прибрати по графіку. Щодня завдання у графіку різні, щоб було по справедливості. Звичайно, їм це не подобається, але я намагаюсь пояснити. Кажу, що заставляю пилососити не тому, що сама не можу, а щоб потім, коли вони повернуться до мами, вони могли навчити і її, допомогти їй”, — каже Катерина. 

Бувають серйозні та непередбачувані виклики. Наприклад, серед вихованиць Катерини була 10-річна дівчинка з алкозалежністю та клептоманією. Як працювати у такій ситуації психолог не знав, дитячого нарколога в місті немає. Проте тривала робота вихователів, релігійне виховання допомогли врятувати дитину.

Каже, діти усвідомлюють її роль вже пізніше, коли потрапляють до прийомних родин.

“Насправді, мою роботу бачать і за неї дякують родини-усиновлювачі, дитячі будинки сімейного типу. Адже між дітьми, які пройшли патронат і притулок колосальна різниця”, — каже Катя.

Як стати патронатним вихователем?

Станом на 2024 рік за даними Мінсоцполітики в Україні є 297 патронатних родин.  До середини 2025 року їхню кількість планують збільшити до приблизно 550.

У Кропивницькому таких родин чотири. Проте потреба у таких родинах велика, адже після повномасштабного вторгнення кількість дітей, які потребують такої допомоги зросла.

Патронатним вихователем може бути повнолітній громадянин чи громадянка України, які мають досвід виховання дитини й житлові умови у своєму домі.

З липня скоротили терміни навчання кандидатів у вихователі та помічники з двох до одного місяця.

Якщо людина зібрала всі документи, пройшла навчання, прийняла дитину та усвідомила, що не справляється, вона має право відмовитись від роботи за згодою сторін.

Скільки платять патронатним вихователям?

“ До повномасштабного вторгнення я мала ідею переїхати в Одесу. Зателефонувала, спитала чи могла б я там займатись патронатом. Вони були дуже раді, адже на той час у місті не було жодної такої родини. І я зрозуміла чому. В той час в Одесі на таку зарплату вижити було б неможливо”, – каже  Катерина.

Тоді розмір оплати за послугу патронату над дітьми прирівняний до 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи. Помічник вихователя оплати не отримував. На кожну дитину також платили щомісячні соціальні виплати на утримання — 2,5 прожиткові мінімумів на кожну дитину відповідного віку.  Наразі це близько 7000 тисяч гривень на дитину.

Каже, неодноразово стикалась із ситуаціями, коли їй закидали, мовляв, живе коштом дітей.

“Тоді я питаю, чому ж черги охочих немає, а на місто у нас аж кілька родин”, —  каже вона. 

Дехто думає, що на утримання дітей платять захмарні суми. 

“Сім тисяч на утримання дитини, це ж ого. Наприклад, тобі приводять дитину влітку. Тобі за ці гроші треба її повністю вдягти. Якщо дитина зіпсує одяг, зумисне чи тому, що не навчена його берегти, ти просто йдеш і купуєш ще. Потрібно лікувати, а часто в дитини є серйозні запущені проблеми зі здоровʼям. У мене були випадки, коли лікар виписав ліків на тисячу гривень, я купила, а за два дні виявилось, що дитині вони не підходять: викинула, і купила ще на тисячу. Аж тут осінь, і треба зібрати до школи, купити осінній одяг, купити телефон. З цих грошей треба покрити видатки на комуналку. Ти ж не скажеш: “Ой, твоя виплата на цей місяць скінчилась”, — пояснює вихователька

Харчування  — окрема тема. Мама Катерини проводить на кухні цілий день – основний її обов’язок приготувати їжі на всю родину – свіжого і різноманітного.

Оскільки ці діти часто були у ситуації, коли не знали, коли буде їжа наступний раз, перші місяці вони їдять дуже багато, просто тому, що мають підсвідомий страх, що більше не буде, каже Катерина.

Крім того, треба бути готовим до того, що діти можуть мати деструктивну поведінку і незаплановано вам доведеться робити ремонт, купувати нову техніку чи меблі, побутові речі 

“У мене був випадок, коли дитина ходила в туалет на диван, тому, що вона довгий час вдома жила на дивані:  їла, ходила в туалет і спала там же. Звісно, диван після цього довелось викинути”, — каже Катерина. — “Майбутні вихователі мають зрозуміти, що треба бути готовими до будь-чого і приймати це.”

З липня 2024 на патронатні родини чекають певні зміни. Як повідомили в Мінсоцполітики, тепер патронатний вихователь може працювати або як фізична особа, або як ФОП. 

• Патронатний вихователь може працювати або як фізична особа, або як ФОП.
• Зросте оплата. Тепер вона складатиме три мінімальні зарплати на місяць (3,5 — для ФОПів з урахуванням, що вони самостійно сплачують ЄСВ та єдиний податок).
• Запроваджується оплата на час очікування дитини в розмірі однієї мінімальної зарплати.
• За три місяці догляду дитини патронатному вихователю нараховуватимуться 7 днів оплачуваної відпустки. Їх можна використати після вибуття дітей після трьох місяців перебування в патронатній родині. Дні можна накопичувати. Якщо дитина залишатиметься під патронатом понад три місяці, за кожен наступний тиждень нараховуватиметься один оплачуваний день відпустки. 
• Якщо раніше помічником міг бути лише член родини й це не оплачувалось, тепер помічник може отримувати зарплату у розмірі мінімалки, оформити ФОП та не бути членом родини.

Проте Катерина застерігає, розглядати таку роботу як заробіток не варто. Це швидше невелика винагорода за роботу.

Куди звертатись, якщо хочете стати патронатним вихователем?

Звертайтесь до представників соцслужби у своєму місті, або спитайте про таку можливість у Центрі зайнятості.

Якщо ви з Кропивницького – звертайтесь до міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за телефоном 0522-32-04-78

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.