Як в Україні працюють захисники потерпілих у справах про воєнні злочини

На цьому шляху потерпілі не завжди мають достатньо ресурсів, досвіду чи навіть сил. Саме тому поруч із ними з’являється фігура адвоката потерпілого — професіонала, який не лише знає закон, а й здатен витримати травматичні подробиці справи. Їхня робота — це баланс між етикою, психологією й процесуальною дисципліною. Вони стають посередниками між постраждалими, слідчими органами й судовою системою у справах, які можуть стати основою для майбутнього міжнародного правосуддя.

У цій статті ми розповідаємо, хто і як захищає інтереси потерпілих у справах про воєнні злочини, з якими викликами стикаються адвокати й чому навіть вирок не гарантує потерпілим відчуття справедливості. А також, що мотивує адвокатів братися за такі справи.

Хто такий адвокат потерпілого

Коли ми чуємо слово «адвокат» у судовій справі, найчастіше уявляємо людину, яка захищає обвинуваченого. Проте в українських процесах про воєнні злочини дедалі помітнішу роль відіграють адвокати потерпілих. 

Їхня робота складніша, ніж просто участь у суді. Це — супровід травмованої людини у процедурі, де діють жорсткі процесуальні правила, а іноді — болючі для потерпілого процедури. Саме ці фахівці допомагають людині не лише свідчити, але й зрозуміти, що вона не сам на сам зі своєю історією.

Адвокатка Ірина Капалкіна приєдналася до неурядової організації Українська правова консультативна група (ULAG) у 2023 році, але з темою воєнних злочинів працює з певною перервою ще 2014 року. 

Ірина Капалкіна. Фото – скриншот з відео “Суспільного”

Сьогодні ULAG займається стратегічними справами, пов’язаними з воєнними злочинами, щоб виявляти прогалини в системі та впливати на покращення розслідувань та правової допомоги. Організація також співпрацює з міжнародними експертами, щоб запроваджувати кращі практики захисту прав потерпілих в Україні.

— Потерпілі — дуже сенситивні, вони можуть почуватися в небезпеці, сама ситуація для них є травмуючою. Тому адвокат часто виступає як буферна зона між потерпілим, слідством і судом — щоб вирішувати організаційні моменти в інтересах людини, яка вже й так зазнала страждання, — пояснює роль адвоката потерпілого Ірина Капалкіна. 

Адвокати потерпілих по суті знаходяться “по один бік барикади” з публічним обвинуваченням.

— Ми, як адвокати потерпілих, фактично допомагаємо державному обвинуваченню. Коли маєш практику представлення обвинувачених, розумієш, як діятиме адвокат підсудного, і можеш сформувати сильну позицію. Прокурор часто дивиться на справу тільки зі свого боку, а ми — завдяки досвіду — бачимо її ширше і можемо краще захищати потерпілого, — пояснює адвокат Артем Піскарьов.

Він працює в Запоріжжі та має понад 20 років юридичної практики. У судах представляє потерпілих від воєнних злочинів — як цивільних, так і звільнених з полону військовослужбовців. Також веде справи бізнесу, що постраждав унаслідок російських обстрілів.

Артем Піскарьов. Фото – скриншот з Youtube “МТМ Запоріжжя”

Одне з головних завдань адвоката потерпілого — не лише супровід клієнта, а й контроль за дотриманням процесуальних стандартів на всіх етапах розслідування. 

— Важлива частина роботи адвоката потерпілого — добитися, щоб вирок був юридично бездоганним і не підлягав скасуванню Адже російських військових можуть колись затримати, або ж їхні адвокати подадуть апеляцію і справа отримає новий розгляд. Якщо докази визнають неналежними, усі пережиті митарства потерпілих можуть виявитися марними або навіть повторитися, — говорить про роль захисників потерпілих Андрій Яковлєв, адвокат з Києва, експерт з міжнародного гуманітарного права неурядової організації “Медійна ініціатива за права людини”. 

Також захисник потерпілого може у взаємодії зі слідством допомагати формувати стратегію розслідування і подальшої побудови справи.  

Хто надає потерпілим адвоката

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, участь адвоката обвинуваченого є обов’язковою, тоді як для потерпілих — лише можливою, але не гарантованою. 

Сьогодні потерпілі можуть залучити адвоката самостійно, уклавши з ним договір, отримати гарантовану державою безоплатну правничу допомогу або правову допомогу від неурядових організацій, які працюють за підтримки міжнародних донорів. Також деякі адвокати беруться за справи на умовах pro bono — безоплатно. 

Адвокатка Людмила Вигівська з Києва працює у сфері кримінальної юстиції з 2001 року, а до справ про воєнні злочини долучилася з 2022-го. 

Людмила Вигівська. Фото зі сторінки у Facebook

Вона є членкинею асоціації жінок-юристок «ЮрФем» та адвокаткою лінії правової допомоги «ЮрФем–підтримка», яка допомагає жінкам, котрі постраждали від сексуального насильства, у тому числі внаслідок війни. Здебільшого саме через цю лінію їй на супровід надходять потерпілі, які потребують правничої підтримки у складних і чутливих процесах.

— Сьогодні я надаю правничу допомогу близько десяти потерпілим від сексуального насильства під час війни й приблизно стільком же — у справах про інші воєнні злочини. У судах наразі розглядаються лише дві справи. Ще в одній справі про сексуальне насильство під час війни у січні цього року суд виніс обвинувальний вирок — я представляла в ній потерпілу. Решта проваджень перебувають на етапі досудового розслідування, — поділилась адвокатка.

Більшість її справ стосуються воєнних злочинів, що вчинені російськими військовими на Київщині, але є й потерпілі з Херсонської та Донецької областей. 

Скеровують потерпілих до адвокатів та адвокаток і фахівці та фахівчині Координаційного центру з підтримки потерпілих і свідків Офісу Генерального прокурора. 

Ця структура запрацювала у січні 2024 року за підтримки міжнародних партнерів України. Фахівці Центру надають потерпілим і свідкам у кримінальних провадженнях, які стосуються злочинів війни, психологічну, медичну, соціальну підтримку. Також інформують про хід справи. 

За даними Центру, вже на кінець першого року роботи на супроводі фахівців було 1198 потерпілих, з них: діти – 873, жінки – 146, чоловіки – 179, постраждалі від сексуального насильства – 83, звільнені з російського полону військовослужбовці – 22, звільнені з неволі цивільні – 89.

Робота Центру в цифрах. Ілюстрація зі сторінки у Facebook

Окрім цього, правову допомогу людям, які зазнали катувань та жорстокого поводження під час війни, можуть надавати адвокати від Центрів безоплатної правничої допомоги. Це відбувається держкоштом. 

Система Безоплатної правової допомоги 

У справах щодо воєнних злочинів можуть залучати адвокатів Центру безоплатної правової допомоги (БПД). Зараз, за словами Олександра Баранова, керівника Координаційного центру з надання правничої допомоги, адвокати БПД працюють, зокрема, у трьох справах щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), та в 11 справах про катування.

— Потерпілі звертаються до нас, бо хочуть, щоб поруч із ними був адвокат — людина, якій вони можуть довіряти, яка порадить, допоможе, а в разі потреби — подасть клопотання в суді, — пояснює Баранов. 

За його словами, попри те, що основну частину обвинувачення формує прокуратура, представництво потерпілих адвокатом залишається важливою складовою справедливого процесу. Особливо в ситуаціях, коли прокурори не завжди приділяють належну увагу саме потерпілій стороні через навантаження чи інші причини. 

Олександр Баранов. Фото з Facebook Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя щодо неповнолітніх

Донедавна до системи БПД у таких справах зверталися порівняно рідше, надаючи перевагу неурядовим організаціям. Але зі зменшенням фінансування останніх, ситуація змінилася. 

Адвокати не лише консультують постраждалих, а й супроводжують подання цивільних позовів про відшкодування шкоди, яких прокуратура не подає. Саме в цій частині, за словами Баранова, починається найбільш інтенсивна робота адвоката: потрібно обґрунтувати розмір позову, зібрати докази, підтвердити моральну та матеріальну шкоду.

Система БПД співпрацює також з громадськими організаціями, зокрема жіночими й чоловічими, що працюють з потерпілими від СНПК, а також залучає своїх адвокатів до тренінгів, які проводять партнери — як-от «ЮрФем». Особливу роль відіграють юристи, які першими приймають звернення. Їх навчають розпізнавати непрямі ознаки того, що людина може бути потерпілою від воєнного злочину, навіть якщо вона звернулась з іншою проблемою.

— Ми наголошуємо: воєнні злочини не мають строку давності. Якщо людина буде готова звернутися навіть через рік, ми допоможемо їй скласти заяву, звернутись до правоохоронців і розпочати процес, — підкреслює Баранов.

Призначення адвоката в системі БПД відбувається через заяву клієнта. Якщо людина визнана потерпілою в кримінальному провадженні — наприклад, це підтверджується витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань — їй надають захисника або представника. 

Еволюція мотивації потерпілих 

З початку повномасштабного вторгнення ставлення потерпілих до участі в розслідуванні воєнних злочинів змінюється. Одні лише зараз наважуються говорити про пережите, інші — навпаки — намагаються забути й закрити цю сторінку життя. Особливо це стосується жінок, які пережили сексуальне насильство. 

— Є частина людей, особливо жінки, які тільки зараз зрозуміли, що вони можуть говорити. Вони з цим жили кілька років. Якщо є можливість отримати психологічну допомогу — це великий бонус. У мене є клієнтка, яка звернулася саме після роботи з психологами. Так, це досі болить, але психологи іноді самі радять подумати про звернення до поліції, прокуратури чи адвоката, — каже адвокатка Людмила Вигівська.

Людмила Вигівська під час навчального тренінгу для слідчих. Фото з Facebook

Водночас є інша частина потерпілих. Багато з них уже дали свідчення одразу після деокупації, коли працювали мобільні бригади поліції. Зараз, через роки, частина з них хоче залишити все позаду. 

— Є люди, які пережили, стабілізувалися і не хочуть повертатися до того досвіду. І з ними далі буде складніше, якщо справи дійдуть до суду і знадобиться їхня присутність, — додає Вигівська.

Про схожість градації очікувань потерпілих говорить і адвокатка Ірина Капалкіна — хтось прагне символічного вироку, а хтось виснажений процесом і хоче просто поставити крапку.

— Для когось важливо просто мати на папері вирок і зазначені грошові суми компенсації. А хтось уже втомився — коли справа тягнеться два роки, людина хоче просто, щоб це нарешті закінчилося. Є й ті, хто очікує максимального покарання, і тоді доводиться пояснювати, що вирок залежить не від емоцій, а від доказової бази та конкретних фактів, — каже захисниця. 

На питання, що буде справедливістю для підзахисних Артема Піскарьова, адвокат говорить категорично:

— Для моїх клієнтів її не буде. Тому що ми не зможемо юридично цю людину покарати, оскільки всі справи розглядаються заочно. 

Втім адвокат згоден, що вироки, хай і заочні, у справах про воєнні злочини важливі. 

— Якщо ми не говоритимемо про ці злочини, не будемо документувати винних і засуджувати їх, вони ніколи не понесуть жодного покарання. А щоб справедливість настала — потрібна юридична процедура. Це не станеться сьогодні чи завтра, можливо, навіть не за рік. Але покарання їх знайде, — переконаний захисник. 

Артем Піскарьов. Фото – скриншот з Youtube “МТМ Запоріжжя”

До того ж з часом потерпілі й свідки забувають обставини справи, матеріали можуть втрачатися, тож важливо усе зафіксувати зараз. 

Юридична кухня 

Юридична робота адвоката потерпілого — це не лише участь у засіданнях. Вона включає формування стратегії, підготовку процесуальних клопотань, збір доказів, організацію експертиз — усе, що дозволяє побудувати справу, здатну витримати судовий розгляд.

Адвокат Андрій Яковлєв як представник правозахисної організації “Медійна ініціатива за права людини”, долучений до розслідування одного з найрезонансніших злочинів російської армії — обстрілу колонії в Оленівці, де загинули українські військовополонені. Він представляє сторону потерпілих і бере участь у стратегічному плануванні дій разом із прокурорами.

Андрій Яковлєв. Фото зі сторінки у Facebook

— У справі Оленівки нас залучали як сторону, яка представляє потерпілих і може з ними комунікувати. Це справа, де вже є підозра — щоправда, поки що лише за ненадання медичної допомоги військовополоненим після обстрілу колонії. Але навіть цей епізод — простий і зрозумілий — уже показує відповідальність Росії. Ми беремо участь у плануванні, нарадах, і навіть буває, що в прокуратуру спеціально запрошують, аби поділитися думками й відзвітувати, — розповідає Яковлєв.

У рамках цієї справи він напрацьовує необхідні клопотання, надає рекомендації слідству як будувати справу.

У розслідуванні воєнних злочинів ключову роль відіграє правильна побудова доказової бази — з урахуванням контексту, чутливості справ і практик міжнародного права. За словами адвокатки Людмили Вигівської, головне — це якісна підготовка до допиту потерпілого, обов’язково із застосуванням відеозапису, який надалі можна використовувати під час досудового розслідування та судового розгляду й повторно не травмувати людину. 

Також у справах встановлюють свідків, навіть якщо ті залишаються на тимчасово окупованих територіях. У деяких випадках їх опитують телефоном. Важливими доказами є медичні документи. Вони фіксують тілесні ушкодження, переломи, шрами, ознаки насильства, що дозволяє експертам дати висновки про період їх утворення.

Особливе значення у справах сексуального насильства мають судово-психологічні експертизи. Наразі їх обов’язково призначають у справах щодо СНПК. Вони проводяться на основі відеодопиту, без додаткового опитування потерпілої.

— Дуже часто експерти фіксують ознаки психотравмування, що напряму пов’язують із подією, викладеною в справі. Це — важливе підтвердження вчиненого злочину, яке підкріплює слова потерпілої об’єктивним висновком, — зазначає Вигівська.

Крім особистих свідчень, важливою є і робота з контекстом — встановлення, які саме російські військові підрозділи перебували в зоні злочину. Для цього сторона обвинувачення надсилає запити до ГУР, СБУ, контррозвідки, органів військового управління. У справах про воєнні злочини передбачена можливість залучення психолога — як під час підготовки до суду, так і безпосередньо на засіданнях, якщо цього потребує потерпілий.

— Процесуально подається клопотання про залучення психолога. І якщо його задовольняють, спеціаліст бере участь у засіданнях, підтримуючи потерпілу в реальному часі, — розповідає адвокатка Ірина Капалкіна, яка має подібний досвід в роботі. 

На ілюстрації – Ірина Капалкіна на зустрічі щодо законопроєкту по СНПК. Зображення з Facebook

Деякі потерпілі взагалі не бажають бути присутніми в суді — тоді адвокат подає відповідне клопотання з проханням розглядати справу без їхньої участі або лише за присутності представника. Для тих, хто все ж свідчитиме, психолог працює наперед: зустрічається з потерпілою за кілька днів до засідання, щоб оцінити емоційний стан і підготувати до можливої реакції на запитання сторін.

— Психолог бачить реакцію потерпілої й може одразу втрутитись — підтримати, заспокоїти, допомогти зорієнтуватися. Також дає рекомендації, як реагувати на запитання від суду чи сторін, — пояснює Капалкіна.

Фахівців залучають як із Центру підтримки потерпілих і свідків, так і з громадських організацій, що супроводжують людину в соціальних чи правових питаннях. Також це може бути психолог, з яким людина займається за договором. 

Справи, що стосуються СНПК, слухаються у закритому режимі. Також за наполяганням захисника чи прокурора слухання можуть закрити, якщо родичі потерпілих знаходяться на тимчасово окупованих територіях. 

— Слідчі іноді кажуть потерпілим чи свідкам: “Вас ніхто ніколи не побачить, ніхто нічого вам не зробить”. Але вони обіцяють те, чого фактично не можуть гарантувати. Тому ми завжди наполягаємо на закритті засідань — ворог усе моніторить, — зазначає Артем Піскарьов. 

За словами Людмили Вигівської, у її практиці в усіх справах, що стосуються СНПК, потерпілі не свідчили у суді, а їхні свідчення переглядають на раніше записаному відео. 

— Це одна з найважливіших складових потерпіло орієнтованих підходів у справах СНПК і частина 11 статті 615 КПК це дозволяє під час воєнного стану. Суд переглядає свідчення, і цього, як правило, достатньо. У моїй практиці ще не було випадків, щоб людину викликали особисто — захист не заперечував, — розповідає адвокатка.

Втім такий підхід застосовують не всюди. Наприклад, торік Великоолександрівський районний суд Херсонської області заочно засудив до 12 років ув’язнення Владіка Небієва, військовослужбовця 94-го полку оперативного призначення Росгвардії. Суд визнав доведеним, що у липні 2022 року він зґвалтував жінку на тимчасово окупованій території Херсонської області. 

Владік Небієв. Фото з соцмереж

У вироку вказано, що потерпіла свідчила безпосередньо у суді. Також згадується, що жінка писала заяву з проханням не допитувати у її справі односельців, оскільки не хотіла, щоб про це знали. Попри це, слідчі опитали свідків, зокрема й мешканців її села, і деяких з них викликали до суду для надання свідчень. 

Виклики: між етикою, травмою і процесом

У веденні справ про воєнні злочини адвокат потерпілого балансує між власним професійним баченням, позицією клієнта, яка часто базується на емоціях та процесуальними рамками, встановленими судом. 

— Є моє бачення процесу як адвоката, є реакція потерпілої, а є ще позиція суду. І потрібно вміти балансувати між цими складовими, щоби забезпечити належний розгляд справи без зайвого затягування. Я завжди пояснюю потерпілій: судовий процес — це не гра. Він має бути незалежним із дотриманням прав усіх учасників, — каже Ірина Капалкіна.

Судове засідання в Запоріжжі по справі, де Ірина Капалкіна представляє потерпілу. Фото – “Медійна ініціатива за права людини”

Тобто інколи адвокатам захисту доводиться пояснювати своїм клієнтам, що питання судді та захисника обвинуваченого не спрямовані проти них, а є частиною судового процесу. 

Одним із викликів у роботі адвокатів потерпілих залишається нерівномірна підготовка правоохоронної системи до розслідування воєнних злочинів, зокрема сексуального насильства. У регіонах, де таких справ не було, слідчі не мають практичного досвіду і не розуміють, як діяти, що створює бар’єри вже на старті кримінального провадження. Це демотивує потерпілих і зупиняє їх ще до початку процесу.

Наразі для правоохоронців проводять відповідні освітні тренінги, тож правильний підхід напрацьовується. 

Серйозною проблемою, про яку мало говорять, Людмила Вигівська називає стигматизацію жертв сексуального насильства. Хоча російські злочини не ставляться під сумнів, у невеликих громадах, де всі добре знають одне одного, потерпілі можуть стикатися з нерозумінням або навіть осудом. Це, своєю чергою, впливає на їхню мотивацію брати участь у судовому процесі.

— Потрібно викорінювати в суспільстві глибинні упередження щодо жертв СНПК, а ще думати про дітей, народжених унаслідок знущань. Це тема, яку, мені здається, досі сором’язливо замовчують, — зазначає Вигівська.

Адвокатка Ірина Капалкіна також відзначає проблему, коли суб’єктивні уявлення мешканців громади про потерпілу можуть впливати навіть на хід розслідування. Іноді упереджені оцінки доходять до слідчих чи прокурорів. У таких випадках завдання адвоката перенаправляти бачення правоохоронців, нагадувати що головне у їхній роботі — розслідувати злочин, а не брати до уваги якісь чутки. 

Ще один виклик у роботі — завантаження судів. Зі слів адвоката Артема Піскарьова, суди перевантажені й це впливає на розумні строки розгляду справ, а також створює можливості для затягування розгляду. 

Інколи проведення засідань ускладнюється через наближеність судів до зони бойових дій — наприклад, у Запорізькій чи Херсонській областях. Щоб зменшити ризики для потерпілих, адвокати клопочуть про участь клієнтів у режимі відеоконференції. Втім, технічні проблеми — слабкий інтернет, затримка звуку чи зображення — можуть серйозно впливати на хід засідання: дратувати учасників, затягувати допити й призводити до перенесення судових засідань.

— Тоді суддя може наполягти, аби потерпіла приїхала і свідчила у суді. Щоб у всіх була можливість поставити питання й бачити реакцію людини, — ділиться досвідом адвокатка Ірина Капалкіна. 

Стосовно своїх опонентів — адвокатів обвинувачення, опитані захисники відгукуються по-різному. 

Адвокат Артем Піскарьов не приховує: з принципових міркувань не взявся б за захист воєнних злочинців чи колаборантів. Щодо колег, які працюють із такими підзахисними, він вважає, що більшість із них дотримуються формальних процесуальних норм, але не проявляють тієї активності, яка притаманна їм у звичайних кримінальних справах, не пов’язаних із війною.

Натомість адвокатка Ірина Капалкіна має інший досвід: у її справі адвокат обвинуваченого бере активну участь у процесі й намагається справді виконувати роль захисника.

— Адвокат підсудного висловлює свою позицію, незгоду з доказами. Він не просто сидить і каже, що зауважень немає, а дійсно намагається захистити свого клієнта, — пригадує Капалкіна.

Та все ж, за її словами, цей адвокат звертається до потерпілих із поясненням: як людина він розуміє трагедію, що сталася, але як захисник зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки.

Водночас деякі з опитаних адвокатів наголошують, що важливим є баланс між захистом прав потерпілих, дотриманням прав обвинувачених і процесуальних вимог. Адвокат Андрій Яковлєв зауважує: навіть у найтяжчих справах не можна нехтувати процедурою, бо це може обернутися скасуванням вироку в майбутньому.

З вироком, але без справедливості: що далі? 

Вирок у справі про воєнний злочин — важливий юридичний крок, але для потерпілих він часто не означає завершення історії. Особливо, коли засуджений — недосяжний для реального покарання. У таких випадках постає парадокс: юридичне рішення є, але відчуття справедливості — ні.

Адвокат Андрій Яковлєв вважає, що саме потерпілі та їхні адвокати мають ініціювати наступний крок — передачу вироків до виконання в юрисдикціях інших країн. 

— Є інструкція Міністерства юстиції, згідно з якою Міністерство має передавати ці вироки в країни, де ці засуджені можуть знаходитися, — наголошує Яковлєв.

Не рідко українські суди задовольняють позови потерпілих на відшкодування. Наприклад Шевченківський райсуд Харкова торік засудив за вбивство мешканки Харківщини Олександра Меделяєва, заступника командира 3-го танкового батальйону 1-ї танкової армії Західного військового округу Росії. 

Олександр Меделяєв. Фото – Харківська обласна прокуратура

Суд визнав доведеним, що під час окупації Меделяєв застрелив місцеву мешканку через національну нетерпимість. При цьому суд частково задовольнив позов матері загиблої й постановив стягнути з засудженого на її користь мільйон гривень моральної шкоди.

Як зазначають адвокати, очевидно, що Росія не виконуватиме ці вироки. Втім, судові рішення можуть стати одним із важливих документів для підтвердження права на відшкодування через Міжнародний реєстр збитків. Це база, куди українці можуть подавати заяви про шкоду, завдану війною Росії проти України. Ці дані збиратимуть, щоб у майбутньому вимагати компенсації. Реєстр створений під керівництвом Ради Європи.

Водночас як наголошує адвокатка Ірина Капалкіна, процедура отримання відшкодування наразі ще формується, тому сума, зазначена у вироку, може не відповідати тій, що буде виплачена фактично. Її колега Людмила Вигівська також говорить про необхідність репарацій для потерпілих. Наголошує, що це має стати важливою складовою держполітики країни стосовно потерпілих. 

Особиста мотивація 

Адвокати потерпілих від воєнних злочинів через специфіку своєї роботи регулярно зіштовхуються з великою кількістю травматичної інформації. У кожного — своя стратегія емоційного захисту. 

За словами Людмили Вигівської, найчутливіші моменти справ, безумовно, впливають, але не під час судового засідання — до цього моменту вона вже неодноразово переглядає матеріали й підготовлена до почутого. Відновитися після складних засідань їй допомагають відпочинок і кермування автомобілем — це дає відчуття контролю й повертає до рівноваги.

Як і його колеги, Артем Піскарьов працює зі справами, що містять надзвичайно травматичні деталі — особливо коли йдеться про звільнених з полону українських військовослужбовців.

— Це страшні речі. Люди зазнають ампутацій, зґвалтувань. Є справи, де катують мирних мешканців, але щодо військових — це ще гірше, — ділиться адвокат.

Втім, він зізнається: емоційно загартувався ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді як волонтер допомагав вивозити тіла загиблих українських військових у Запорізькій області, перевозив останки цивільних, загиблих від обстрілів, для ідентифікації.

— У мене немає моральних труднощів — я надто багато бачив під час цієї війни, — каже Піскарьов.

Справитися з емоціями Ірині Капалкіній допомагає прагнення досягти юридичної бездоганності вироків.

— Чесно кажучи, кожен судовий процес проходить через мене. Ця робота для мене — можливість допомогти у доведенні вини злочинців і запобіганні новим злочинам. Але важливо, щоб вироків було не просто багато — вони мають бути винесені з дотриманням усіх процесуальних норм і супроводжуватись якісною правовою допомогою, — підсумовує Капалкіна.

Анастасія Зубова

Ілюстрація обкладинки: Центр сприяння документуванню воєнних злочинів

Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково автору.