Кіровоградці знають, як перетворити парк на звалище
Кіровоград міг би мати свій ботанічний сад, проте наразі такі мрії засипані горами сміття. У ХХІ столітті ситуація гірша ніж в повоєнні роки – міська влада не знаходить коштів на прибирання.
Згідно з Законом України «Про благоустрій населених пунктів», парк – самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад два гектари, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Як може виконувати санітарно-гігієнічні функції стихійне звалище, на яке зараз перетворився Парк Перемоги, або ж всім відомий «горсад», зрозуміти важко.
Міський сад у Кіровограді існує майже 250 років. Розташований він уздовж річки Сугоклея. Проте в останні роки про нього згадують як про перспективне місце для елітної забудови, і рідше – як потенційне місце відпочинку.
Згадаймо трохи історії.
У 1764 році Міський сад був закладений за наказом імператриці Катерини II для постачання до вищого двору фруктів і овочів. Ліворуч при в’їзді в сад, як пише Олександр Пашутін в “Історичному нарисі м. Єлисаветграда”, під час епідемій чуми ховали померлих. Потім це місце засадили неплодовими деревами, і з тих пір більше двох століть, воно залишалось недоторканим.
На початку XIX століття сад носив назву Потьомкінського, на згадку про перебування в цих місцях князя Потьомкіна. До 1915 року в нижній частині саду, біля річки, ріс багатовіковий дуб, який теж називали Потьомкінським. Поруч з дубом було цілюще джерело, яке пізніше засипали. Та і сам дуб «загинув» від рук місцевих жителів у роки Громадянської війни, коли бракувала дров.
У 1819 році сад був переданий у власність міста.
У 1937 році вперше була висловлена думка про створення на базі парку Ботанічного саду. Ідея ця належала працівникам краєзнавчого музею. Але далі ідеї та кількох публікацій у газеті «Кіровоградська правда» справа не пішла. Перед початком Великої Вітчизняної війни в парку були створені всі умови для відпочинку: працювали атракціони, торгували буфети. На той момент його площа становила 39,5 га. Постраждавши після війни, вже в 50-ті роки парк поновив свою роботу.
1984-го облрада оголосила державний парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва «Перемога» заповідним об’єктом, а в лютому 1996 вже сесія Кіровоградської міськради зарахувала Парк Перемоги до категорії земель природоохоронного призначення.
На сьогодні парк-смітник знаходиться у власності міста й на балансі “Тресту зеленого господарства». У 2008 преса рясніла матеріалами про елітні будиночки на місці могильника. Проте громада міста сполошилась і все ж змогла оскаржити право на забудову.
За останні десятиліття з парку зник літній амфітеатр, атракціони і прості гойдалки, питні фонтанчики і лавки. На весь парк площею понад 30 гектарів є один громадський туалет, проте «візит» туди може закінчитись психологічною чи фізичною травмою. Самі насадження парку нечищені роками – досить необережного недопалка і горітиме все синім полум’ям. Єдиним «оазисом» чистоти і порядку є база відпочинку, споруджена кілька років тому на березі річки, проте таке задоволення, звісно, не безкоштовне.
Щоб відпочити безкоштовно і поближче до природи, доведеться розгребти гори сміття у пошуках вільної галявини. Звісно, можна все легко пояснити – чисто там, де не смітять. Але на весь парк немає жодної урни. До того ж, зважаючи на обсяги звалища і «асортимент» викинутого, можемо припустити, що сміття тут залишене не нечемами-відпочивальниками, а принесене і викинуте навмисно.
Якби щороку волонтери тут не прибирали, парк був и непридатним навіть для випасання живності, а саме так його використовують місцеві жителі.
Ігор Мартиненко, керівник комунального підприємства «Трест зеленого господарства», на балансі якого знаходиться парк, пояснює: тут прибирають, проте, щоб підтримувати «горсад» у порядку, потрібна постійна бригада, а на це немає фінансів. Пану Мартиненку навіть важко оцінити, в яку суму вилилось би одноразове прибирання і прорідження зелених насаджень.
Виявляється, кошти в міста на перейменування вулиць є, а на прибирання чи не найбільшої в місті паркової зони – ні?
Щоправда, незважаючи на сміття по коліно, щовесни через нього пробивається першоцвіт і дикі тюльпани – рослини занесені до Червоної книги, а влітку на плитах біля дамби кіровоградці відкривають купальний сезон.
Настя Дзюбак
“Нова газета”
Фото звідси
