Вчора на Кіровоградщині в останню путь провели Гордія Кіктенка (ФОТО)

– За тією інформацією, що нам озвучили, його вбив снайпер, а потім погрузили на машину з боєприпасами, і вона потрапила під обстріл. Можете уявити, що там залишилося. У Дніпропетровському морзі нам показували тільки фрагменти, – каже близька подруга загиблого Євгенія Єфремова.

Відомо, що Гордій загинув 29 серпня під Іловайськ Донецької області, коли батальйон “Донбас” отримав від противника зелений коридор для виходу з оточення. На ділі бійців підступно, зрадницьки розстріляли.

– Дали зелений коридор, а потім стали бити з танків і мінометів, – згадує заступник командира батальйону Сава. – Втрати близько 20 осіб, але точних даних ще немає, не всі опізнані. Гордія дізналися по дитячим наколках – зірочці і Міккі Маусу.

Кіктенко народився в Олександрії 19 грудня 1992. Коли хлопчикові виповнилося чотири роки, померла мати. Онука виховували бабуся з дідусем. Закінчивши школу №15, він продовжив навчання в ПТУ №17, де здобув фах верстатника широкого профілю.

Потім за призовом пішов у армію. По закінченні строкової служби залишився на контрактній формі. В грудня 2013 року повернувся в Олександрію.

Коли на сході почалася війна, Кіктенко став активістом олександрійського блокпоста, а в травні пішов на фронт, записавшись добровольцем в батальйон “Донбас”. Пішов, бо вважав, що це правильно.

– Він завжди хотів чимось виділитися, щоб похвалили. І при цьому був патріотом, на першому місці була Батьківщина. Вважав, що якщо піде у АТО, то це “молодець”, – не може стримати досади і сліз Єфремова.

Попрощатися з Гордієм приїхали близько двадцяти його товаришів по службі. Бійці оточили труну тісним кільцем. Розповідають, що в батальйоні Кіктенка любили, він був наймолодшим.

Близький друг загиблого, “Ромео”, не зміг приїхати через поранень, але бійці набрали його по телефону, щоб дати можливість з госпіталю поспілкуватися з пресою.

– Я вам хочу сказати, що Гордій завжди був веселий, – розповів Ромео. – Я згадую, як він любив приміряти каски, ходив в них і сміявся. В якійсь мірі він залишався дитиною, але з іншого боку – це був уже дорослий чоловік. Я хочу передати всім, щоб ви пишалися своїм сином, своїм земляком, що виховали такого. Це людина, якій можна довірити спину. 

Після православного відспівування, труну винесли з палацу культури під оплески і скандування “Герої НЕ вмирають”. Кіктенка поховали на Алеї Слави військового кладовища по Куколовському шосе.

Оскільки організацію похорону взяло на себе місто, перераховані на похорон благодійні кошти Єфремова передала 84-річній бабусі Гордія – Ніні Миколаївні. Старенька живе самотньо й бідно. Зараз вона потребує ремонту паркану, тече дах, необхідно замінити старий газовий котел 1964 випуску.

В період з 29 травня по 14 вересня Олександрія втратила в зоні АТО убитими вісім осіб Вічна пам’ять.

За матеріалом сайту “Моя олександрія”