Чи буде на Кіровоградщині соціальномий заклад для безпритульних?
Чим ближче стовпчик термометру наближається до нуля, тим більше на вулицях міста з’являється людей, вдягнутих в лахміття, які вишукують у смітниках порожні пляшки, папір, залишки їжі. Ці люди, опинившись без даху над головою, намагаються вижити всіма можливими способами. Суспільство ж не завжди готове адекватно сприймати безпритульних. Але навіть відверті скептики щодо можливості повернути таких людей до нормального життя, навіть ті, хто намагається їх не помічати, розуміють, що таким людям необхідна допомога та увага з боку суспільства – без неї вони просто приречені.
Фраза «Кіровоград чи не єдиний обласний центр в Україні , в якому не має жодного соціального закладу для безпритульних» за останні 3 роки стала майже крилатою. В решті обласних центрів, великих містах України такі заклади діють не один десяток (!) років, нормально співіснують вони з адміністративними центрами та житловими масивами. Мешканці оточуючих будинків давно вже звикли до такого сусідства і не малюють сцен з фільмів жахів, що всіх «заразять, пограбують та приб’ють».
Яку ж допомогу люди отримують в таких соціальних закладах?
Перед тим, як потрапити в заклад, безпритульні обов’язково проходять флюорографічне обстеження – значить на вулицях, в під’їздах, теплотрасах буде менше хворих на туберкульоз. Їх обов’язково оглядає медичний працівник і в разі потреби направляє до лікарні. В закладі вони помитись, переночувати, передягтись. Головне не будуть вмирати на вулицях від холодів та обмороження.
При таких закладах створюють Центри обліку та реєстрації місця проживання. А значить, той хто хоче налагодити своє життя, зможе отримати паспорт, що є найголовнішою умовою для адаптації в соціумі. Буде паспорт вони зможуть знайти роботу та житло, при потребі, оформити соціальну допомогу чи пенсію.
Як показує досвід соціальних центрів для безпритульних з інших областей, серед клієнтів біля 40% тих, хто повернувся до нормального життя – знайшов роботу, житло, створив сім’ю. Ще біля 15% підопічних влаштовується в різні заклади для осіб похилого віку та інвалідів.
На Кіровоградщині можливості надавати системну допомогу безпритульним поки ще не має. Але не байдужі громадські та благодійні організації міста об’єднались та надають посильну допомогу : організовують харчування, збирають одяг та продукти і … не дають спокою органам влади.
Майже 4 роки тому, на весні 2009 року, в місті стали обговорювати проблеми безхатченків, але далі розмов справа не йшла. І ось на решті….
В міську раду депутатом Олегом Краснокутським внесено проект рішення №2235 «Про створення Кіровоградського міського центру обліку та тимчасового перебування бездомних осіб».
Скориставшись послугами центру обліку, людина може отримати паспорт, відновити документи, зареєструвати місце перебування. Тобто будуть створені умови для повернення безпритульного до нормального життя.
Центр тимчасового перебування створюються для того, щоб тимчасово дати безхатченкам дах над головою, щоб в морози вони не гинули від переохолодження та обмороження. Це так звана «точка входу» в цільову аудиторію. Безпритульний, якщо захоче переночувати в Центрі, повинен пройти флюорографію, огляд на педикульоз та інших захворювань. В разі виявлення хоча б однієї хвороби, людину відправляють в лікарню відповідного профілю. Так що говорити, про розсадник хвороб та інфекції, при наймі не доречно.
Коли людина ночує у під’їзді – вона нікого не наражає на небезпеку? Коли безхатченки, шукаючи притулок та тепло, розводять вогнище на горищі чи в підвалі – вони безпечні? Коли намагаючись помитись, спускають воду з труб теплопостачання – це не заважає людям?
Треба зважити всі за та проти. Відкинувши емоції, спробувати спокійно розібратись та відповісти на питання винесене в назву статті.
Тож сподіваємось, що у депутатів Кіровоградської міської ради вистачить політичної волі для підтримки пропозиції депутата Краснокутського Олега Володимировича та заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Кіровоградської міської ради Дьячука Сергія Степановича та проголосувати за створення такого необхідного в місті соціального закладу.
Дуднік Інга
