Сковорода не філософ?
До Кіровограда завітав Василь Хитрук – письменник, перекладач, філософ -українознавець, один із перших зачинателів української державності і просвіти 80-90-х років. Він мав дві основні зустрічі з громадськістю міста: першу – на факультеті філології та журналістики педуніверситету, другу – в рамках «Українського клубу» в обласній бібліотеці імені Д. І. Чижевського.
Обидва заходи були насичені як науковими розвідками, так і духовною практикою. У книзі Василя Хитрука «Оракул духа – Григорій Сковорода», вперше йшлося про те, що трималося в у таємниці більше двох з половиною сотень літ.
«Сковорода – дуже сучасний мудрець, тому що мудрість не буває вчорашньою, мудрість – вона вічна», – підкреслив науковець на зустрічі зі студентами. «Оракул – це сентенція, або висловлювання про якісь таємничі сили життя», – зазначив при поясненні назви книги автор. «Якщо побачити творчість Сковороди як ромашку, то від центру цієї творчості (від середини) виходять пелюсточки ромашки, і цих пелюсток десь близько 14-ти…», – образно cинтезував дослідник великий спадок оракула істини.
На запитання гостей, що б сказав Григорій Сковорода, якби дізнався про своє зображення на 500-гривневій купюрі, дослідник життя й творчості мудреця відповів: «Григорій Савич був би проти, адже гроші то найбільш приземлена матеріальна річ, до того ж сам Сковорода не мав і гривні в кишені…».
Інше запитання стосувалося віку, з якого варто починати пізнавати Сковороди. «Я вважаю, що варто починати читати Сковороду ще в дитячому садку, але починати варто з байок. До того ж в школах і ВНЗ – викладати Григорія Савича треба не як філософа і софіста, а як мудреця. Адже насправді він – не філософом, а мудрець – людина духу, адже чи не єдиний у всій Європі був практиком» – розповів Василь Хитрук.
Василь Хитрук багато досліджує українську мову. На зустрічі в бібліотеці розповів присутнім і «мовознавчу» історію: «В одній із заграничних поїздок познайомився з обізнаною москвичкою, котра точно чула, що в Центральній Європі є народ, який досі розмовляє на санскриті. І все допитувалася в мене, що то за люди такі, і скільки їх є? Ну, думаю, мільйонів із 25-30 набереться, – відповів я новій знайомій, але вони і самі не розуміють, якою мовою говорять».
Уявіть здивування «масквічкі», яка раптом дізнається, що цей великий народ – українці. Адже, щоби знайти споріднену основу мов, достатньо бодай порівняти санскрит із сучасною українською: родас – родина, бгратар – брат, град – радіти, дала – «доля», деві – діва, джані – жінка, лад – лад, тата – тато і т. д. Наразі нова московська знайома мовознавця взялася до вивчення української мови!
Окрему увагу Василь Хитрук зосередив на медитації і символах українців.
«Ми забули про слово «медитація» (якою займався і Григорій Савич, називаючи її «богомисліє»)», – пояснив Василь Хитрук. Як і багато чого ще забули: про свій народ (який у давнину мав багато назв, зокрема, і «сітархи» – звідси англійське – «сіті»), про свастику, котра присутня і на українських рушниках, і на трипільських глечиках (а самій свастиці – близько 3 мільярдів років!).
Прямо в бібліотеці Василь Хитрук запросив усіх до медитації, ціль котрої було пробудження енергії «кундаліні» – духовного зв’язку з матінкою-землею. А насамкінець закликав присутніх читати Сковороду, бути відкритими і не злопам’ятними. Ну і звісно ж, не забувати про медитацію.
Василь Левицький
фото: Валерій Лебідь
