Святвечір у Львові не обійшовся без “шпигунського скандалу”

Депутат II – YI скликань Верховної Ради України Юрій Кармазін, який очолював, серед іншого, парламентський комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, незадовго до початку передвиборчої кампанії-2012 констатував з трибуни ВР факт непомірно високих витрат, на які пішла провідна українська спецслужба з метою оснащення її територіальних підрозділів надсучасною імпортною «прослушкою» та іншими пристроями для стеження за «ворогами народу». У депутата виникли певні сумніви щодо доцільності використання СБУ цих визначних досягнень людського інтелекту. Мовляв, «пастися» в чужих персональних комп’ютерах і смартфонах чекісти відтепер зможуть з метою власного збагачення. А ще – виконуватимуть замовлення нової «донецької» влади з дискредитації опозиції.

На думку самого Т. Зозулинського, встановлення прослуховуючого устаткування могло бути пов’язане з його професійною діяльністю. Протягом минулого року він підготував для свого видання кілька викривальних матеріалів про причетність родини прем’єр-міністра України Миколи Азарова до заволодіння активами на Кримському узбережжі, угод навколо дачі Президента у Магарачі, зловживань міліцейського підприємства довіреними йому коштами громадян України тощо.

Після виявлення «жучка» Тарасу Зозулинському подзвонили з міліції і сказали, що у нього вдома планується обшук. На запитання журналіста, чи є на обшук санкція суду, йому відповіли: «Санкцію спробуємо взяти, але якщо її не буде, обшук все одно проведемо».
За подіями біля входу до квартири журналіста суботнім вечором спостерігало пів-країни. Аби «збалансувати» ситуацію, до будинку, де живе Зозулинський, прибули декілька бригад тележурналістів. Мої колеги «відсалютовували» MMSками кожну спробу незаконного міліцейського вторгнення. Зміркувавши, що вломитися до «нехорошої квартири» й влаштувати в ній «шмон» без присутності адвоката є проблематично, міліціонери прийняли компромісне рішення: облогу вони знімають, натомість чекають Тараса Зозулинського у понеділок о 9 ранку в кабінеті слідчого Галицького районного відділу УМВС України у Львівській області на прізвище Ведмідь. Аби запобігти повторній спробі проникнути в квартиру і знищити речовий доказ, знайдений журналістом «жучок» був непомітно перенесений до одного з кабінетів редакції «Експресу». Колеги Тараса Зозулинського не виключають, що мета міліцейського вторгнення насправді була іншою: правоохоронці без зайвих свідків сподівалися видалити інші «жучки», які можуть бути в квартирі, абитаточно замести сліди.

Прес-секретар львівської міліції Світлана Добровольська заявила, що не може надати коментар щодо подій, які відбувалися перед квартирою журналіста Тараса Зозулинського. Це досить дивно, оскільки існує спеціальний наказ міністра внутрішніх справ України, який зобов’язує міліцію невідкладно інформувати громадськість про резонансні події, пов’язані з перешкоджанням професійній діяльності журналістів. Зокрема, в наказі МВС України № 88 від 25.03.2010 «Про вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації» зазначено: “3.4 У разі скоєння протиправних дій відносно представників засобів масової інформації, інших резонансних подій за їх участю забезпечити негайне прибуття до місць таких подій керівників ГУМВС, УМВС, міських/районних/лінійних органів та відповідних підрозділів по зв’язках із громадськістю з метою здійснення контролю за дотриманням прав журналістів. Терміново доповідати про такі події Міністру внутрішніх справ України”.

Сьогоднішній допит пана Зозулинського в Галицькому РВВС тривав 4 години. Телефонного зв’язку з колегою у журналіста «Гречки» весь цей час не було, залишалося чекати звістки про новий досягнутий компроміс.
Приблизно о 13 годині керівнику відділу журналістських розслідувань «Експрес» Світлані Мартинець зателефонував слідчий Ведмідь й запропонував передати йому «пристрій для негласного зняття інформації» без оформлення процесуального документа. Що суперечить нормам нещодавно підписаного Президентом Віктором Януковичем нового Кримінально-процесуального кодексу України.

Сумно констатувати, але негідна правоохоронців метушня навколо львів’янина Тараса Зозулинського відбувається напередодні оголошення вироку вбивці іншого журналіста із львівським походженням. Колишній начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС України розжалуваний генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач, котрий власноруч задушив 16 вересня 2000 року засновника Інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе, 29 січня 2013 року вислухає вердикт Печерського районного суду Києва у присутності журналістів, народних депутатів і представників громадськості. Якщо спробувати провести паралель зі стеженням за Георгієм і теперішньої історією з паном Зозулинським, легко відзначити безсумнівний технічний прогрес українських правоохоронців. Гонгадзе періодично помічав в безпосередній близькості від свого будинку і офісу «УП» однакові автомобілі, обличчя водіїв та пасажирів яких були постійно насупленими. Скарги до прокуратури, написані Георгієм, зазвичай «відфутболювали» абикуди, а настирливість філерів з кожним днем зростала. Чим завершилося ця стеження для непримиренного противника тодішнього Президента України Леоніда Кучми, знає весь світ.

У порівнянні з підлеглими екс-генерала Пукача (троє з яких відбувають визначений судом термін ув’язнення), теперішні «душителі ЗМІ» могли відслідковувати переміщення та контакти свого підопічного, затишно розташувавшись у своїх кабінетах або в опалюваних мікроавтобусах, припаркованих неподалік від місця знаходження «візаві».

Щоб уникнути повторення трагедії 12-річної давнини, переслідуваний силовиками журналіст Зозулинський та редакторат газети «Експрес» звернулись із відповідними заявами до керівників регіональних управлінь міліції, Служби безпеки України та прокуратури.

Кому належать дорогі «жучки» і хто саме зі львівських оперативників ризикує нарватися на відрахування з власної заробітної платні їхньої чималої вартості, лишається тільки здогадуватися.

Олег БАЗАК