Політично забарвлена сесія, або чому кіровоградські «вищі» не розуміють «студентів-міліонерів»
Нещодавно до редакції Інформаційного порталу «Гречка» надійшов лист. Його автор – студент одного з кіровоградських вишів. Дописувач звернувся до нашого порталу з проханням розмістити його матеріал про вуз, в якому він навчається, що ми й зробили. Стаття має назву «У Кіровограді викладачі наживаються на студентах-мільйонерах?» і в ній автор торкається питання хабарництва серед викладачів.
За тиждень після публікації ми отримали листа від керівництва Кіровоградського державного педагогічного університету. Публікуємо його у повному обсязі.
На сайті «Гречка» з’явилася «викривальна», на думку автора, стаття, яка показує справжнє обличчя викладачів, котрі не розуміють студентів-прогульників, не хочуть ставити оцінки за відсутність знань, вимагають вивчити предмет. Цей допис є яскравим свідченням того, як неосвічена, безграмотна людина (помилки майже в кожному реченні) може сказати всю правду про себе, про тих, кого намагається «захистити», звинувачуючи іншого в гріхах.
Поспілкувавшись зі студентами «інституту» (!), Максим Гармаш згадав свої нелегкі студентські будні і поспівчував студентам сьогодення. Обуренню автора статті немає меж: як можна не поставити оцінку студенту, який так активно брав участь в агітаційній кампанії, підтримував політичні ідеї певних партій, особливо тих, які платили більше, доносив потрібну (кому?) інформацію до населення, цілими днями бігав містом, розклеюючи листівки, або стояв у палатці, і це, звичайно ж, відволікало його від занять.
І раптом, як сніг на голову, сесія, яку потрібно скласти (а не здати!) самому, а хтось же, мабуть, казав (чи обіцяв?), що тільки допоможіть нам з виборами, а ми вже допоможемо вам з навчанням. Це стало найбільшою несподіванкою для студентів-агітаторів. Вони ж не могли навіть подумати, що навчання у вищій школі передбачає відвідування занять, а сьогодні, відповідно до Наказу МОНмолодьспорту № 384 від 29.03.2012 , студент, котрий не відвідував заняття без поважної причини і не набрав потрібної кількості балів до екзамену (усі виші в Україні працюють за стобальною системою), ніяк не може отримати позитивної оцінки. Виникає запитання: чи можна вважати поважною причиною біганину з листівками та простоювання у палатках?
За словами М. Гармаша, «вищі мають із розумінням ставитися до студентів, які поєднують навчання із роботою». Так, за законом, студент, який працює за спеціальністю, має право навчатися за індивідуальним планом. У таких студентів немає проблем при складанні сесії. Тому виникає декілька питань до автора статті: поясніть, як студенту, котрий не відвідував заняття протягом семестру, не приходив на консультації, не відпрацював пропущені заняття, не набрав достатньої кількості балів, тобто не виконав навчального плану, викладач може поставити позитивну оцінку і з яких пір і для студентів якої спеціальності агітаційна робота під час навчального процесу є «роботою за фахом»?
Дорослі, свідомі люди здатні відповідати за свої вчинки, тим паче політично свідомі, що є вищим ступенем розвитку члена соціуму.
А зробити винними викладачів найлегше: скажи вголос: «Не поставив, бо я не дав хабара», і тебе всі поважають. Навіть співчувають. А деякі й захоплюються: «Диви, який сміливий, відмовив. Сам, каже, вивчу». Сподіваємось, що вивчить і складе.
Чи допоможуть «вищі» (сили?), які, за словами автора, «мають із розумінням ставитися до студентів»? Судячи з викладу думок і мовного оформлення цієї праці, не допоможуть. Ні рідної мови, ні назви навчального закладу не знає ні автор, ні «студенти-міліонери». Чи йдеться про студентів, котрі вже протягом багатьох років не можуть закінчити «інститут» (у місті вже понад 14 років немає «педагогічного інституту»), до якого вступали, адже вибори в них постійно збігаються з сесією?
Мабуть, є інші причини студентської неуспішності? Запитайте тих, хто Вам скаржився. Та й в журнали загляньте, з правами та обов’язками студентів ознайомтеся. Допоможіть людям все-таки закінчити хоч щось!
І не треба пов’язувати політику з навчанням, адже дипломи про вищу освіту отримують не за політичні переконання (навіть тимчасові), а за здобуті під час семестрового навчання і продемонстровані під час сесії фахові знання.
