Алло! Ти де?
Саме з 1 липня 1993 року це питання звучить не дивно. Чому? Тому що саме в цей день в Україні народився мобільний зв’язок – компанія UMC запустила першу в Україні мережу стільникового зв’язку та було здійснено перший дзвінок зі стільникового телефону в нашій державі. Перший Президент – Леонід Кравчук – телефонував Послу України в Німеччині Івану Піскову. Вже не важливо, про що була та розмова, а важливо інше – розпочався процес мобілізації України, в хорошому розумінні цього слова.
Ще довгі роки після першого дзвінка мобільні телефони не вміщалися й у невеличку валізу, коштували, як автомобіль економ-класу, а вартість хвилини розмови по Україні складала від 1 до 5 долларів, проте за роки еволюції зв’язку телефонні пристрої зменшилися в розмірах, зовні стали схожими на витвори мистецтва, а інколи й на ювелірні вироби, а коштують, порівняно з серединою 90-х, копійки. Що ж до вартості зв’язку, то, скажімо, в порівнянні з ціною за 1000 кубометрів газу він майже безкоштовний.
Зараз користувачів мобільного зв’язку вже навіть більше, ніж населення в Україні. В багатьох людей по два телефони, хоча трапляються й екстремали з трьома і більше слухавками. Телефони є чи не в кожного з Ваших знайомих, батьків, друзів, сусідів, школярів мало не з 1-го класу. Ми вже не можемо уявити й дня без “мобілки”. Сьогодні ми маємо можливість користуватися мобільним інтернетом та бути на зв’язку і на узбережжі морів, і на верхів’ї Карпат та Кримських гір, в метро, потягах, автомобілі, на човні, а часом і в ліфті… Та майже де завгодно.
За допомогою телефонів ми можемо оплачувати комунальні послуги, займатися шопінгом в інтернет-магазинах, списувати екзамени без величезних незграбних навушників, як в «Операції Ы», обмінюватися думками, запрошувати на побачення та зустрічі, обмінюватися фото та відео через MMS чи E-mail в телефоні. А як люди раніше жили без SMS, взагалі уявити складно…
Багато людей вважають мобільні телефони шалено шкідливими та небезпечними – “Гречка” не буде вдаватися в суперечку з цього приводу, Але не можна заперечити, що цей винахід поєднує безліч людей, дозволяє їм бути ближчими один до одного, чути голос один одного на шаленій відстані, відчувати переживання та приходити на допомогу.
Де б не були друзі – у Кіровограді, у Стрию чи у Севастополі, – усього якихось 5 секунд – і пролунає «Алло! Ти де?»… І на одну усмішку стане більше…
Але не забувайте, жоден відео чи конференц-зв’язок все ж не замінить живих обіймів і потисків рук, а жоден “SMS-цьом” – справжнього поцілунку.
Тарас Крижанівский
Фото: Артем Дубовик, Геннадій Зорін, Валерій Лебідь
