День незалежності по – кіровоградському!(ВІДЕО)
Щороку заходи, присвячені Дню прапора та Дню незалежності нашої країни, стають все яскравішими й різноманітнішими, і хоча часто це організовується неоковирно й нещиро, але позитивна тенденція намітилася чітко і ,сподіваємося, безповоротно.
Цьогорічне святкування Дня прапора в Кіровограді розпочалося із традиційного автомотопробігу. Десятки прикрашених державними прапорами автомобілів та мотоциклів проїхалися між площами Кірова та Богдана Хмельницького.
За ними одразу рушила колона вчителів, працівників культури, держустанов й інших закладів, які свій робочий день розпочали нетрадиційно, убравшись у народні строї, прогулюючись проїжджою частиною центральної вулиці міста. Подібна хода для Кіровограда не новинка, щось схоже щороку організовують представники партії “Свобода”. Та замість того, щоб долучитися до традиційного заходу, влада запропонувала альтернативний.
Треба сказати, що організувала його потужно, зобов’язавши трудові колективи знайти і вдягнути вишиванки. І якщо від шкіл міста було по 8 делегатів, то з районів мали бути десь по 20. Більшість у цій акції складали учасники танцювальних колективів міста та області. Кількість була визначальною, а от якість… Представники ж провладних структур міста прийшли на парад вишиванок без вишиванок! Це як прийти на звичайний пляж без плавок. Але ж прийшли!
Збоку все це дійство виглядало дивним, хоча, можливо, таким чином ті з учасників, які ще живуть минулим, відчують себе на годинку причетними до української держави, одягнувши позичену в сусіда або в танцювальному колективі вишиванку.
У колоні спостерігалася ще одна загадкова річ – простирадло у вигляді розпашонки з намальованим на ній орнаментом, що мала символізувати найбільшу в Україні вишиванку, от тільки вишивки там не було жодної. Мабуть, рекорд не зарахували…
У цій же колоні делегати міста та районів несли рушники, які потім стали експонатами виставки-конкурсу.
Виставка-продаж рушників і вишиванок не залишилася без уваги. Вкладена праця й натхнення майстринь зробили своє. Потішило очі різнобарв’я вишиванок. І не лише бутафорно-естрадних, а „живих”, які були на простих глядачах.
„Гречці” бракувало головного атрибуту свята – прапора, а точніше прапорців-сувенірів. Думаємо, що придбати такі вишикувалася б черга. Та й святкування зібрало б набагато більше людей, аби проводилося у вихідний день. Бо ніби склався веселий показовий виступ, але для невеликої аудиторії.
Окрім рушників, на площі Богдана Хмельницького можна було побачити продукцію “хлібозаводів” Кіровоградщини – кожен район мав виставити по короваю для участі в конкурсі. Щоправда, посмакувати кулінарними витворами не вийшло ні “Гречці”, ні жодному кіровоградцю.
Конкурс пройшов трохи сумбурно. Зі сцени лунали заклики: „ Кожен відвідувач може стати членом журі !” Проте де і як спробувати коровай не всі гості зрозуміли. Оцінювання було візуальним. Повз короваї пройшлися заступники губернатора та голови обласної ради – і щось там собі відзначали на папірці (очевидно, який з експонатів найкрасивіший). На відстані двадцяти метрів за посадовцями рухався якийсь дядечко й організовував згортання виставки-конкурсу. Він пояснював , куди відносити столи і здавати інше державне майно, наголошуючи на тому “щоб нічого не пропало!”
По секрету “Гречці” повідомили, що короваї таки куштуватимуть, але вже “дорогою додому під водочку!”.
Таким видалося святкове 23 серпня в Кіровограді. Перші особи міста та області не були помічені на жодному із заходів, мабуть, мали важливіші справи.
Наступного ж дня святкували 20-річчя незалежності. Вранці відбулися хода й мітинг від політичних сил, а ввечері знову хода, але вже у вишиванках від тієї ж таки опозиції. Присутні пройшли вулицею Карла Маркса, скандуючи відомі всім шанувальникам футболу гасла про Бандеру й Шухевича.
У Ковалівському парку відкрили дитячий майданчик і провели виставку квітів .А останнім святковим заходом у нашому місті став концерт на площі Кірова. Шанувальникам оркестрової музики й дитячої творчості він, безперечно, сподобався!
Такими побачила ці серпневі дні “Гречка”. Зі святом вас, наші шановні читачі! Слава Україні!
Валерій Лебідь, Настя Дзюбак
Фото: Зоя Лебідь, авторів