Українська історія в архівах Росії

Реформи Петра I поклали початок діяльності Державної архівної служби Росії. Ця вельми поважна архівна служба покликана донести до нас, жителів пострадянського простору, документальну і невід’ємну частину історико-культурної спадщини народів Російської Федерації. Архіви містять відомості, необхідні для забезпечення державного суверенітету і національної безпеки Росії, її зовнішньополітичної діяльності, ефективного функціонування всіх державних структур, науки і культури.
В нашій країні подібне свято щороку відзначається 24 грудня.

Довідка «Гречки» Мережа архівних установ України, підпорядкованих Державній архівній службі України, включає 699 установ, серед яких: 9 центральних державних архівів України (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України: Центральний державний архів громадських об’єднань України; Центральний державний історичний архів України, м. Київ; Центральний державний історичний архів України, м. Львів; Центральний державний кіно фотоархів України ім. Г. С. Пшеничного; Центральний державний науково-технічний архів України; Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України; Центральний державний електронний архів України і Центральний державний архів зарубіжної україніки), а також 27 регіональних державних архівів.

Звісно, українські архівісти сьогодні зранку щиро привітали колег-росіян. Надто вже часто доля наших громадян залежить від відомостей, що надійно зберігаються у сусідів. Зокрема…

–    …чимала й доволі корисна для нашої держави та її громадян інформація зберігається в Центральному архіві Міноборони РФ, – сказав кореспондентові «Гречки» перший заступник голови Державної архівної служби України Віктор Воронін. – Зараз за ініціативою Державної архівної служби України почалися переговори з цією установою щодо укладення угоди про співпрацю. Якщо її вдасться досягти, зможемо отримуваті дані з міста Подольська Московської області набагато швидше. Нині ж РФ гарантовано надає їх нам, в разі коли звертаємось, не раніше ніж через 2 роки. Ми розуміємо причини: до Подольська постійно надходить надзвичайно велика кількість запитів, а чисельність співробітників Центрального архіву МО обмежена…

Напередодні святкування 70-ї річниці перемоги у Другій Світовій війні Державна архівна служба України
готова взяти на себе всю важку роботу. Є чимало цінних документів у Центральному архіві, регіональних архівах. Крім ДАС, будь-яка служба просто не зможе з цим упоратись.

Крім безкоштовних довідок соціально-правового характеру, українські архівні установи виконують багато запитів, за які стягується плата. Це «генеалогічні», підтвердження матеріального права на нерухоме майно, а саме: виділення земельних ділянок для будівництва об’єктів господарства, допоміжних приміщень, зокрема гаражів, закріплення прибудинкової території за домоволодіннями, введення в експлуатацію будівельно-господарських споруд, виділення житла, продаж домоволодінь, виготовлення будівельних планів, виготовлення копій відповідних рішень виконкомів з цього приводу, підтвердження родинних зв’язків з нагоди отриманні спадщини.
Уточнення окремих фактів біографії, як підкреслив Віктор Миколайович, здійснюється з урахуванням вимог щодо захисту персональних даних щодо життя та діяльності.

Звичайно, великим попитом користуються генеалогічні запити, їхня кількість зростає з кожним роком. Багато людей змогли прослідкувати свій родовід за XVIII століття і раніше. Середня вартість пересічного запиту починається від 500 гривень і до 2 тисяч гривень (якщо потрібен докладний родовід).

–    Зараз ми розпочали перемовини з Федеральним архівним агентством Російської Федерації, – продовжує В. Воронін. – Хочемо зробити спільний проект щодо публікації всіх архівних документів «шевченкіани», що містяться у російських центральних архівах. Там достатньо значний пласт цих документів, які ще не в повній мірі не оброблені навіть дослідниками життя і творчості Великого Кобзаря. Безсумнівно опубліковане буде надзвичайно цікаво як для дослідників, так і для істориків й широкого загалу. Буде видано спільний збірник документів і матеріалів по Т. Г. Шевченку.
Надто вже є позитивний досвід: на минулому тижні презентовано спільне видання із Федеральним архівним агентством РФ – щоденникові записи Олександра Довженка. Вони зберігаються у Центральному державному архіві літератури Росії; частина документів, які супроводжують їх, узяті з українських архівів. Коментарі до цього видання робили спільно як українці, так і російські фахівці. Презентація отримала надзвичайно широкий розголос і позитивне схвалення у всіх фахівців. Видання, – навіть таке спеціалізоване – користується великим попитом; у ДАС вже подумують про підготовку його перевидання.
Вирішується й питання про видання спільної збірки про гетьмана Павла Скоропадського (документи отримаємо як з російських, так і українських архівів). Ця праця стане сенсаційною, бо чимало речей ніколи не друкувалися і не реєструвалися; це дасть нам багато нових відомостей про період гетьманства Павла Скоропадського.
Від 1956 року Державна архівна служба України, ставши членом Міжнародної ради архівів, може допомагати нашим дослідникам, може отримувати необхідні документи за нашим запитом, може здійснювати спільні дослідження наукового характеру, може друкувати спільні збірки документів. Наприклад, уклавши угоду з Національним архівом Республіки Куба, можна отримувати багато документів про українсько-кубинське співробітництво, про участь України й українців у державному будівництві на Кубі. Як відомо, на Острові Свободи в різний час мешкали тисячі спеціалістів з України, їм іноді потрібно отримати якісь довідки соціального характеру.

Довідка «Гречки» Офіційні видання ДАС: науково-практичний журнал «Архіви України» (видається з 1947 року, он-лайнова версія публікується  на офіційному веб-порталі Державної архівної служби України та веб-сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) та «Вісник Державної архівної служби України» (видається з 2000 року, он-лайнова версія публікується на офіційному веб-порталі Державної архівної служби України).

Текст і фото: Олег БАЗАК