Квітень з водою – травень з травою…

– Мабуть, вашим колегам оте стояння біля Верховної Ради здається важливішим, ніж справи в АПК… – з докором мовив до кореспондента “Гречки” начальник відділу публічної інформації, взаємодії з Кабінетом Міністрів України та розгляду звернень громадян Олександр Захарченко.

– Чи можете розповісти, яким буде врожай 2013 року, з огляду на запізні квітневі сніги на наших полях?
Цифри, що я почув від Олександра Анатолійовича (він попросив не занотовувати, побачивши, що я швиденько щось пишу до блокноту), на оптимістичний лад не налаштовували.

Порадивши “Гречці” скористовуватися регулярними зведеннями, що їх публікує Академія аграрних наук України, пан Захарченко перейшов до безпосереднього діалогу з додзвонювачами. Фрагменти діалогу — далі.

РОБЛЯТЬ, ЯК МОКРЕ ГОРИТЬ

– Алло, це «урядова лінія”? Я телефоную із Запоріжжя. Зв’яжіть мене з Пеклушенком!
(Олександр Миколайович Пеклушенко — голова Запорізької обласної державної адміністрації — авт.). Я оббігала багато інстанцій, ніде не можуть правильно вирахувати вартість майнового паю. В облдержадміністрації теж кажуть, що ніби згідно з трудовим внеском…

– Телефонуйте, будь ласка, до Запорізької ОДА за номером 233-11-91. На жаль, нічим більше допомогти не можу, обласна державна адміністрація не підпорядковується Мінагропроду…

– Чому ви мене сприймаєте за собачку?! Я ж громадянка України! Не треба перекидувати мене кудись! Це ваше питання, Мінагрополітики! Я прийшла з рішенням суду…
– …то зверніться до Державної виконавчої служби міністерства юстиції.

– Знов мене за людину не сприймаєте!

ХВАЛИ ЖИТО У КОПНІ, А БАРИНА — У ТРУНІ

– Телефоную з Яремчі Івано-Франківської області, мене звуть Василь Іванович Рудяк. Живу на вулиці Кармелюка. Є неподалік від мене СП по обрізці деревини, вирубують десь ліс, привозять, ріжуть на кругляк і на будівельні потреби. Все підпільно роблять. Я звертався до місцевих властей. Відповідають, ніби господар має право на власному підприємстві все привезене використовувати для своїх потреб. А податки ж він не платить! Сотні вантажних машин з лісом приїздять і виїздять; так не лише своє обійстя, – пів-Яремчі можна відремонтувати! Адреса того підпільного СП — вулиця Кармелюка, 58.
– Мабуть, це таки ПП, приватне підприємство, а не СП? Я передам вашу інформацію до Міністерства податків і зборів.

– Місцева податкова не звертає уваги на звернення, а міліція, навіть спіймавши “на гарячому” кілька разів, згодом складає повідомлення “сигнал не підтвердився…”. Можливо, отримала хабара, бо ходили навіщось до нього додому і довго там сиділи. Щодень по 25 автомобілів вантажних приїздять до господаря підприємства, а на мене він пише заяви, ніби очорнюю його ділову репутацію. Від того безперервного виробничого процесу побутова техніка “летить” в мене вдома, бо перенапруга в електричній мережі. Дим над тім підприємством весь час стоїть, екологія жахлива…

У НАС УКРАЇНА — ВЕЛИКИЙ БАЗАР, ДЕ КОЖЕН ТОРГУЄ І ХОЧЕ “НАВАР”

– Я із Закарпаття. Не розумію, чому ваше міністерство мириться із існуванням зернотрейдерів…
– Основне завдання будь-якого з сільгосппідприємств — отримання прибутку. Якщо з нього регулярно і в повному обсязі сплачуються податки — ми таке тільки вітаємо.
– А чому у нас зернотрейдером не може бути держава?
– Зерно, що реалізується за кордон, придбавається з приватних підприємств. Ті вкладають кошти у збирання зерна, у зберігання його…
– … а потім зернотрейдери заробляють мільярди!
– У нас є й державні елеватори…
... – які заробляють мільйони.
– А навіщо нам більше? Місія міністерства агрополітики і продовольства — не отримання з операцій зернотрейдерів прибутку. Наша роль — допомагати в реалізації вирощеного на наших ланах, на городах. Я так розумію, ви пропонуєте створити державний агрохолдінг?
– Саме так. Можна розпочинати з малого…

ВІН ЗАВЖДИ ПРАВДУ КАЖЕ, КОЛИ НЕ БРЕШЕ

– Мешкаю у Вінниці, але маю господарство у селі Польова Лисіївка Калинівського району. Успадкувала від матері 5 гектарів земельного паю, обробляю землю, боргів немає. Чому не виплачується державна дотація за утримання молодняка?
– Скільки маєте у господарстві голів?

– Колись було 5 корів, тепер 3 корови і 5 телят. Мені мали б сплачувати по 2 тисячі гривень за кожне теля до досягнення ним 12-15-місячного віку, або щомісяця по 250 грн. починаючи з 3-місячного віку. Крім цього, якщо здаватиму тварин на забій до м’ясокомбінату (а не реалізовуватиму самотужки на базарі), мені повинні за кожен кілограм заплатити по 2 з половиною гривні…
– Ви зверталися до місцевих органів влади?

– Так. І до Департаменту тваринництва вашого міністерства теж зверталася; керівник довго пояснював відповідальному співробітнику управління Мінагропроду Вінницької ОДА, що той мав би зробити. Але досі гроші не виплачують. Попри наказ-постанову Кабінету міністрів України від 2 березня 2011 року №246 (є ще доповнення від березня 2012 року, підписане главою уряду Миколою Азаровим).
– Чим пояснюють відмову?

– Тим, що я зареєстрована не у Польовій Лисіївці, а в обласному центрі. Мабуть, не знають, що у сільрадах ведеться так звана господарча книга і в ній занесені дані про всіх жителів (постійних і тимчасових), хто веде господарство на даній території. Районний суд у Калинівці відмовив мені у задоволенні вимог, тепер подала апеляцію до Вінницького суду.

– Коли надійде рішення Апеляційного суду, зверніться повторно до Мінагропроду. Заяву із додатковими документами, що свідчать про ваше право на отримання дотацій, віддайте на реєстрацію до приймальної мінагрополітики.

На “прямій урядовій телефонній лінії” чергував
Олег БАЗАК