З міліції йдуть по-різному: хто пише рапорт, а хтось вчасно не “відстьобує”

“На управлінні (зв’язків із громадськістю МВС України — авт.) лежить великий обсяг роботи. Це й безпосередня допомога ЗМІ, і взаємодія із громадськими організаціями, і моніторинг дотримання прав людини. Усе це вимагає постійної уваги“,- пояснив він. За словами Поліщука, на його рішення вплинула й критика органів внутрішніх справ з боку ЗМІ й громадськості.

“Доводиться брати на себе весь той потік негатива, який зараз спрямований проти міліції. Крім того, дехто сприймає мій стиль роботи, що полягає в постійному контакті із пресою, присутності на прес-конференціях, що зачіпають роботу МВС, участь у телевізійних програмах, як мій особистий піар”, – сказав він.

Поліщук очолив прес-службу МВС у листопаді 2011 року. До цього він працював начальником відділу зі зв’язків із громадськістю ГУ МВС Києва, а раніше — керівником прес-служби внутрішніх військ МВС.

У лютому Поліщук уже звертався до глави МВС Віталія Захарченко з рапортом про відставку, мотивуючи це розбіжністю в поглядах на роботу із заступником міністра Сергієм Лікарем.

За словами пана Поліщука, тепер він має намір зосередитися на власному здоров’ї.
“Я одержав направлення на проходження військово-медичної комісії. За 30 років служби напевно з’явилися якісь хвороби”, – сказав він.

Кореспондент “Гречки”, належним чином оцінюючи фаховий рівень пана полковника, не може не погодитись із твердженням щодо “потоку негативу, спрямованого проти міліції”. На період служби Володимира Поліщука у комплексі на Богомольця, 10 справді припали доволі резонансні “проколи” наших правоохоронців. Тут і тривалий безплідний пошук “караванського стрільця” (ще й досі не всі вірять, ніби ним насправді був Ярослав Мазурок), і такі ж безпорадні спроби намацати бодай тонесеньку ниточку, яка привела б до розгадки таємниці вбивства харківського судді Трофимова та трьох його родичів. Крім цього, в епіцентрі суспільної уваги були й постійні скандали, пов’язані з причетністю наших стражів правопорядку до незаконної торгівлі зброєю, наркотиками та сильнодіючими медпрепаратами, до “кришування” ігорного та секс-бізнесу.

Можливо, не випадковим, у цьому зв’язку, став запис у Facebook народного депутата України Геннадія Москаля, розповсюджений учора багатьма українськими та російськими інформаційними агенціями. Зміст цього уривку з оперативного зведенння МВС комусь може здатись банальним, проте наважуся таки зацитувати: “Прокуратура затримала слідчого одного з районних відділів Головного управління МВС України у Донецькій області, який впродовж 2012 та 2013 років займався збутом зброї. В ході обшуку у міліціонера вилучили автомат Калашникова, пістолет-кулемет іноземного виробництва, пістолет ТТ, гранати Ф-1, набої для різних видів зброї”.

Лише особливо наївні після ознайомлення з цією інформацією здатні заспокоїтись. Мовляв, відтепер із приторговуванням міліціянтами вилученої у населення, однак не задокументованої належним чином, зброї нарешті покінчено!

Насправді цей високоприбутковий вид міліцейського бізнесу процвітатиме й надалі.
Генерал-лейтенант міліції Г. Москаль, напевне, й сам здогадується: той “цап-відбувайло” з Донеччини потрапив до переможного звіту місцевих прокурорських з простої причини. Не поділився зі старшими за званням. От ті й “злили” горе-слідчого, приписавши йому контакти з екстремістськими угрупуваннями. Бо наврядчи затриманий збирався, понавішувавши на тіло, наче Арнольд Шварценеггер, гранат, стрічок із набоями та зазначених у протоколі вилучення “стрілялок”, самотужки йти на штурм, скажімо, одного з органів державного управління.

Одне втішає: наразі колеги полковника Володимира Поліщука з Центру громадських зв’язків Головного управління МВС України в Донецькій області не оприлюднили шокуючу інформацію про членство слідчого-зброяра у БЮТ або УДАРі. Бо ж всій 45-мільйонній країні, включаючи дітей та недорозвинених дорослих, чудово відомо: вплив цих опозиційних сил на Донбасі знівельовано до мінімуму. Про “Свободу” й поготів згадувати недоречно.

Олег БАЗАК

Фото з сайту Телекритика