У Кропивницькому відзначили народних героїв (ФОТО,ВІДЕО)

В залі зібрались друзі та бойові побратими нагороджених. Отримати відзнаки загиблих військовослужбовців прийшли їх рідні.

Нагороди героям вручали Заслужений дiяч мистецтв України Катерина Степанкова та Володимир Голоднюк, батько героя Небесної сотні Устима.

На початку церемонії до присутніх звернувся єпископ Голованівський та Кропивницький Марк. Серед іншого, він відзначив, що кожен вирізнений нагородою – це взірець для
наслідування.

“Багатьох відзначила церква, різні громадські організації, держава – за їхнє служіння, за їх подвиг. Але кожен, хто небайдужий – заслуговує цих слів подяки, заслуговує
відзнаки від своєї батьківщини. І якщо ми окремих виділяємо, то лише для того, щоб показати певний взірець: наслідуйте ось цю людину, гляньте, як жертовно він служить
своїй батьківщині, яку любов він проявляє до свого народу, – зазначив єпископ.

Нагородна Рада назвала ім’я п’ятнадцяти Героїв, яких відзначили найвищою Народною відзнакою в Україні.Серед них війсковослужбовці з різних куточків держави.

 Посмертно високу народну нагороду отримали рідні героїв:

• Марка Паславського – батальон Донбасс;

Марк (Марко) Паславський народився у 1959 році в українсько-американській родині на Мангеттені в Нью-Йорку. Виріс у Нью-Джерсі. Належав до Пласту. Добре грав у
волейбол, завдяки чому вступив до військової академії Вест-Пойнт, яку закінчив у 1981 році. Служив в 75-у полку рейнджерів, покинувши армію в чині майора у 1991 році.

Переїхав в Україну в 1990-ті. Марко був активним учасником Революції Гідності, зокрема брав участь у боях в центрі Києва 20 лютого 2014 року.

З початком війни на сході України Паславський у квітні 2014 року приєднався до батальйону «Донбас». У квітні 2014 року прийняв українське громадянство. Мав позивний
«Франко» — на честь Івана Франка. Писав у Твіттер під псевдонімом Брюс Спрингноут (англ. Bruce Springnote) — на честь співака Брюса Спринстіна. Наприкінці травня — на
початку червня разом з батальйоном вступив в Національну гвардію і пройшов курс навчання в Нових Петрівцях.

Марк Паславський загинув під час визволення Іловайська (Донецька область) 19 серпня 2014 року, у віці 55 років, отримавши три поранення в спину. Похований 26 серпня
2014-го на Аскольдовій Могилі у Києві.

• Юрій Олефіренко – 73-й центр;

Юрій Олефіренко народився в Бобринці, що на Кіровоградщині.

Звільнившись свого часу у запас, влітку 2014 року добровільно звернувся до військкомату, щоб повернутись на військову службу. Долучився до формування і бойового
злагодження 42-го кіровоградського батальйону територіальної оборони «Рух Опору».

Під час участі в антитерористичній операції його підрозділ виконував найскладніші завдання командування. Зокрема, командир разом з підлеглими виявив та надав вищому
командуванню інформацію про мінометні позиції ворога, з яких в той час вівся інтенсивний вогонь по селу Павлопіль Новоазовського району на Донеччині. Завдяки його
доповіді, українська артилерія завдала точного вогневого удару та знищила терористів.

Загинув 16 січня 2015 року під час мінометного обстрілу під Маріуполем, Юрій кинувся на захист, прикривши собою трьох бійців; під час евакуації до медичного закладу серце зупинилося.

Похований на Алеї Слави Ровенського цвинтаря міста Кропивницького.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

• Єкатерина Носкова – 17 батальон 57 бригади;

Народилась 23 квітня 1989 року у Знам’янці, що на Кіровоградщині.

Служила в званні старший солдат на посаді старшого телефоніста 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинула 16 серпня 2015 р. під час мінометного обстрілу поблизу міста Горлівка Донецької області. Катерина врятувала життя двох поранених перед тим як поряд із нею розірвалася міна.

Разом з Катериною загинув В. Пронін.

У Катерини залишилися чоловік, 4-річний син, батьки та старша сестра.

Указом Президента України № 663/2015 від 25 листопада 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, Єкатерина Носкова нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

• Андрій Ільїн – 17 батальон 57 бригади;

Народився у Світловодську, що на Кіровоградщині.

Призваний за мобілізацією у березні 2014 року, лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув на блокпосту поблизу міста Горлівка — 22 січня 2015 року під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями.

Під ногами лейтенанта Ільїна розірвався снаряд.Тіло Андрія довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими терористами.

11 лютого 2015-го похований на Ревівському кладовищі Світловодська. Без сина лишились батьки.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, 15 травня 2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Також нагороджений відзнакою «За вірність народу України» Полтавської обласної ради (21 жовтня 2015, посмертно).

• Андрій Кулягін – танкіст 93-ї бригади.

21 липня 2014 року в боях за Піски екіпаж танка, яким командував капітан 93-ї окремої механізованої бригади Лавренко Олександр Миколайович, в складі танкової роти за підтримки механізованого взводу вів бій — по захопленню та знищенню опорного пункту терористів. Після отримання бойового наказу екіпаж танка Лавренка — до складу входили військовослужбовці за призовом навідник молодший сержант Олександр Вохромеєв та механік-водій Андрій Кулягін — в голові колони вийшов на блокпост терористів.

На блокпосту танкісти потрапили у засідку, зав’язався бій. Терористи на блокпосту розмістили два танки та кулеметні розрахунки, позаду розташовані мінометна батарея та
снайперські позиції.

Прямим пострілом з танка Лавренка вражено один з танків терористів, наступними пострілами знищені кулеметні розрахунки та 2 автобуси терористів. Терористи почали мінометний обстріл, екіпаж БМП-2, що рухалась в колоні за танком, здійснює евакуацію поранених військовиків. Танкісти захопили блокпост та прикривали дії механізованого підрозділу й евакуаційної групи вогнем танкової гармати і кулемета.

Терористи почали контратакувати, танк капітана Лавренка першим рушив на ймовірний рубіж атаки, знищив 2 мінометні обслуги терористів та значно відірвався від основних
сил.

При маневруванні задля ухилення від вогню противника, бойова машина потрапила на фугас, Вохромєєв та Кулягін загинули. Капітан Лавренко, важкопоранений, не здався ворогу та не допустив захоплення танка, підірвавши себе. Завдяки діям екіпажа вдалося не допустити контратаки підрозділу терористів «Кальміус» — це надало змогу підрозділам групи 93-ї бригади закріпитись та виконати бойове завдання.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Похований у Воскобійниках. Без Андрія лишились батьки й двоє братів.

Живі Герої:

• Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі – командир 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор»;
• Володимир Регеша, друг Санта – Добровольчий підрозділ Санта;
• Владимир Шлюхарчук – 11 бригада армійської авіації;
• Іскандер Мамедов – 3-й полк спецназу;
• Руслан Пустовойт – розвідник 54 бригади;
• Микола Мушинський – 2-а рота 1-го батальйону 72-а бригади;
• Анатолій Роєнко – 34 батальйон 57 бригади;
• Дмитро Пархоменко – лікар, батальйон Кривбас;

У церемонії також взяли участь Герої, які не могли отримати свої нагороди раніше.

• Володимир Голованюк – 27 реактивний полк;

• Володимир Васянович, друг Шуруп. – 5 батальйон Української добровольчої армії.