Хто повинен платити податок за котел-колонку?
Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Законом України „Про охорону атмосферного повітря” передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу.
Як зазначено у пункті 2 постанови Кабміну від 13.03.2002 р.№302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємцям, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається об’єкту господарювання-власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючих речовин або їх суміші.
Отже, у разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо) котлом-колонкою, встановленим в приміщенні кафе, платником екологічного податку за викиди стаціонарним джерелом забруднення є суб’єкт господарювання-орендодавець (юрособа або фізособа-підприємець) – власник автономної системи опалення (котла), яка використовується у приміщенні.
Прес-служба ГУ Міндоходів у Кіровоградській області
