Лесь Танюк про Михайла Ілляшенка: «Це саме та людина, яка потрібна театру корифеїв»

Як приклад, у середу один із депутатів обласної ради, отримавши перед початком сесії від працівників театру протокол зборів колективу, у якому йшлося про те, щоб клопотати перед обласним керівництвом про продовження терміну контракту з Михайлом Ілляшенком, не стримав подив: «Так він же вас ображає!». Звідки в депутата така інформація, та з якою метою йому і, швидше за все, не йому одному нав’язали таку думку, здогадатися неважко. У будь-якому випадку це зробили не працівники театру, які краще за будь-кого мають знати – ображав їх Ілляшенко чи ні. Судячи з тієї одностайності (якщо не рахувати кількох осіб, як це часто буває в кожному колективі), з якою кропивничани (від акторів до техперсоналу) відстоювали Михайла Васильовича в четвер під час колективних зборів перед головою обласної ради Миколою Ковальчуком, багато хто може тільки мріяти про такого директора.

Незлим тихим словом на цих зборах кропивничани згадали начальника управління у справах преси й інформації обласної державної адміністрації Євгенію Шустер, яка старанно підтримує імідж людини, наближеної до керівника області Сергія Ларіна (два його попередники не були винятком), і яка нібито знається практично на всьому і може собі дозволити коментувати будь-що. Часто вона так і робить, навіть якщо її думки ніхто не запитує. Як з’ясувалося, в день сесії обласної ради, коли працівники театру вийшли під стіни облдержадміністрації, щоб донести до депутатів облради думку колективу, Євгенія Михайлівна також не втрималася від коментаря і назвала, за словами п’яти свідків, колиску українського професійного театру «театром алкоголіків, який потрібно розігнати»!
Можна зрозуміти обурення та занепокоєння кропивничан, які сприйняли слова посадової особи облдержадміністрації за думку керівництва області… До речі, кропивничани розповідають, що Є. Шустер свого часу брала участь у засіданнях ради архітекторів, коли обговорювалося питання, якою має бути сцена у відремонтованому театрі, і, як це не дивно, навіть затято дискутувала з цього приводу з Михайлом Ілляшенком. Михайло Васильович тоді переконував, що з урахуванням сучасного технічного оснащення  сцена має бути іншої висоти. Далося йому це нелегко, довелося запрошувати навіть спеціалістів із Києва, які й роз’яснили місцевим архітекторам специфічні речі. Якби цього не сталося, то після капремонту будівлю театру потрібно було б «перебудовувати», це визнав під час зустрічі з колективом голова обласної ради Микола Ковальчук. Він також відзначив, що завдяки Михайлу Васильовичу тоді вдалося зекономити не один мільйон гривень.

Взагалі ж у нас багато хто має слабкість підспівувати владі і часто навіть переспівує, сприйнявши критику за команду «фас», а також дозволяє собі судити про професіоналізм Ілляшенка й акторської трупи. Не буду доводити таким щось, керуючись власними враженнями та враженнями багатьох шанувальників кропивничан. Наведу коментарі відомих українських театральних діячів, з якими поспілкувалася в телефонному режимі. Наводимо дослівно.
Лесь Танюк, народний депутат України І-V скликань, відомий правозахисник, режисер, письменник, мистецтвознавець, культуролог, перекладач із 9 мов, голова Національної спілки театральних діячів України, член Національних спілок письменників та кінематографістів, лауреат режисерської премії ім. С. Данченка та кількох театрознавчих премій, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, професор, керівник акторського та режисерського курсів у Київському університеті театру й кіно ім. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв:
– Михайло Ілляшенко – відомий режисер з прекрасними роботами, який любить класику. Тому він саме та людина, яка потрібна театру корифеїв. Те, що відбувається в Кіровограді виглядає, як підніжка для театру. Якщо ваша обласна влада не схаменеться і ситуацію не вдасться вирішити на місцевому рівні, то підключуся я, Богдан Ступка, Ада Роговцева. Ми будемо звертатися до Уряду та Адміністрації Президента.
Федір Стригун, український режисер, народний артист України, художній керівник, режисер-постановник і актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім.Марії Заньковецької, Народний артист України, голова Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка:
– Я знаю про ситуацію в Кіровограді. Скажу свою думку прямо – у керівництва області не було б до Михайла Ілляшенка ніяких претензій, якби не гроші, які освоюються у зв’язку з реконструкцією театру та будуть освоюватися під час його оснащення. Ілляшенко – чесний чоловік і професіонал, який має гарні постановки, якого знають і шанують. Він розумний і талановитий. Зібрав чудову трупу, зумів згуртувати колектив. Я знаю його по роботі в Луцькому обласному театрі ім.Т.Шевченка, який, як і театри ще семи областей, входить до Львівської міжобласної спілки театральних діячів України. Він глибоко національний режисер, який створює глибокі українські образи  як за творами класиків, так і наших сучасників. У нас його поважали й цінували, підтримували, але він вирішив їхати в рідні краї, він, як і я, родом із сусідньої до Кіровоградської Черкаської області. Я думаю, що влада просто намагається вибудувати свою вертикаль і поставити на його місце зручну людину. Але тоді ви можете залишитися без театру, бо ніхто з режисерів не захоче їхати працювати до Кіровограда з таким ставленням до театру з боку влади.

Секретар Київської міжобласної спілки театральних діячів України, до якої входить Житомирський, Білоцерківський, Ніжинський, Чернігівський та два київські театри, Євген Колганов повідомив, що їх колективи направили спільне звернення на підтримку Михайла Ілляшенка до голови обласної державної адміністрації Сергія Ларіна. Євген Тимофійович висловив занепокоєння подальшою долею театру у зв’язку з призначенням на посаду недосвідченого керівника, який не знайомий зі специфікою театру.

– Свого часу в Полтаві призначили керівника, який вмів заробляти гроші, організовуючи в театрі дискотеки та виставки, але мало не загубив театр. Театр же – це не тільки будівля, це колектив, це мистецтво…

Наталя Кравченко
Фото: Артем Дубовик,  Андрій Макуха (портрет Леся Танюка)