Кіровоград запалює свічку
Якщо до цього й був хтось, хто не чув про Голодомор та про акції на вшанування пам’яті загиблих під час нього, то цьогоріч таких людей, напевно, не лишилось.
Чи то стараннями Президента, чи то свідомістю мільйонів українців – свічку пам’яті 2008 року було запалено як ніколи масово й всеохопно. Про масштаби відзначення 75-ої річниці трагедії на офіційному рівні не говорив тільки лінивий. І розмов про Голодомор у пресі надміру, і грошей витратили забагато – критики було предостатньо. Мовляв, своїм наполегливим наміром відзначити річницю на загальнонаціональному рівні попри всі економічні й політичні кризи ледь не повідбивали у людей бажання взагалі бодай якимось чином згадувати про жертв Голодомору. Попри все це, Кіровоград таки запалив свічку пам’яті. У нашому місті відбулося кілька акцій, пов’язаних з відзначенням 75-ої річниці Голодомору.
Художній музей запропонував відвідувачам виставку дитячого малюнка «Голодомор очима дітей». Таки справді варто побачити – як маленькі кіровоградці уявляють собі трагедію, від якої їх відділяє проміжок часу в життя цілого покоління. Окремі роботи можете побачити на нашому сайті. Наймолодші художники зверталися до традиційних українських мотивів: в їхніх картинах – селянські хаті, велика родина, поля пшениці. Серед усього цього – худенькі скелети-тіла, чорні западини-очі. Видовище направду моторошне: смерть, намальована рукою дитини, має особливо вражаючий вигляд. Роботи від старших за віком учасників акції – більш метафоричні, з’являються символи радянської влади, космічні висоти й глибини.
Експозиція також включає документи, пов’язані з Голодомором на Кіровоградщині, і добірку книг, які висвітлюють цю трагедію.
Кіровоградський музично-драматичний театр ім.М.Кропивницького силами свого творчого складу підготував виставу-реквієм на тему Голодомору. Вистава складалася з кількох епізодів. На початку й далі – символічне втілення трагедії як політики геноциду: через звернення до образу Сталіна, цитат з його промов, акторів, що уособлювали жертв-селян та їх катів з нагаями. Ще один епізод – уривок з п’єси Миколи Куліша «97», в якому українське село постає через образи розгублених і дезорієнтованих у вирі історії селян, одвічні моральні імперативи яких в цій суспільно-політичній ситуації виявляються неспроможними підказати правильний шлях. На завершення дійства всі актори, взявши до рук по свічці, по черзі розповіли факти з історії Голодомору.
Маргарита Димитрова
Фото: Валерій Лебідь
