У Кропивницькому померла визволителька міста від нацистів Марія Майданюк
Не стало славної людини, визволительки міста від нацистів Марії Петрівни Майданюк.
Про це повідомив міський голова Кропивницького Андрій Райкович на своїй фейсбук-сторінці.
-Я любив бувати у неї в гостях. Марія Петрівна з розряду тих ветеранів, які ніколи не скаржились, нічого не просили і завжди радо ділилась спогадами. В місті її знали, цінували, поважали. Марія Петрівна дуже любила свою Новомиколаївку. Щиро вболівала за наше місто. І завжди була в курсі всіх справ,- написав посадовець.
Редакція “Гречки” висловлює щирі співчуття рідним та близьким Марії Майданюк.
Біографічна довідка з інформації міськради: незадовго до окупації Кіровограда, Марії Майданюк виповнилося 16 років, дівчина перед війною закінчила восьмий клас школи на своїй рідній Новомиколаївці. Наступного року вже була членом підпільно-диверсійної групи, що входила до складу партизанського загону імені Ворошилова, яким командував Семен Долженко.
У партизанському загоні вчорашня школярка була розвідницею. Загін імені Ворошилова пускав з рейок ешелони з окупантами й військовою технікою, підривав мости, щоб не пропустити на фронт німецькі танки й живу силу, спилював дерев’яні стовпи з дротовим зв’язком, позбавляючи противника можливості підтримувати зв’язок між своїми підрозділами.
Коли наприкінці грудня 1943 року партизанський загін імені Ворошилова зустрівся з підрозділами Червоної армії Другого Українського фронту, всіх боєздатних партизанів призвали до війська. Серед них була й Марія Майданюк, якій довелося у складі 252-ї стрілецької дивізії визволяти не лише нашу область, а й Кіровоград, де вона через сильну застуду потрапила до госпіталю. Одужавши, дівчина продовжила службу телефоністкою в окремому батальйоні зв’язку 299-ї Харківської стрілецької дивізії. У її складі пройшла воєнними дорогами рештою України, Молдавією, Румунією, Угорщиною, де була поранена, а закінчилася для неї війна в Австрії – поблизу Відня.
Двадцятого травня 1945 року рядову Марію Майданюк було демобілізовано з війська. Її нагороджено багатьма державними нагородами й відзнаками. Серед них – ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, “За мужність” 3-го ступеня, княгині Ольги 3-го ступеня, медаль “За відвагу”, пам’ятний знак “Партизан України”, відзнаки виконавчого комітету Кіровоградської міської ради “За заслуги” І та ІІ ступенів.
Після війни Марія Петрівна закінчила Київський інститут народного господарства. Працювала економістом-інженером на кіровоградському ремонтно-механічному заводі ім. В. Таратути й вийшла на пенсію з трудовим стажем у 50 років. Була головою міського ветеранського клубу “Патріот” і членом ради міського ветеранського клубу “Ветеран”, головою комітету колишніх підпільників та партизанів Кіровоградської міської організації ветеранів України.
