Кіровоградщина: що згадують майданівці у восьму річницю Революції гідності (ФОТО)
Вісім років минуло від початку Революції гідності. Нині цей день в Україні святковий – День гідності та свободи, присвячений трьом революціям: Революції на граніті, Помаранчевій та, власне, Революції гідності.
У 2013 році разом з іншими куточками України, народний спротив підтримав Кропивницький і вся Кіровоградщина. Від початку це було кілька десятків людей, але згодом на вулицю вийшли тисячі місцевих жителів. Найбільше кропивничан не змогли лишитись вдома після загибелі фермера з Бобринецького району, нині Героя України Віктора Чміленка. Попри тиск з боку влади і правоохоронних органів, які не цурались застосовувати наклепи, судову систему, тітушек, моральний та та прямий фізичний тиск, українці вистояли і на певному етапі здобули перемогу. Проте боротьба триває.
Вашій увазі спогади кількох активних учасників Революції гідності у Кропивницькому, та фото з архіву нашого видання періоду листопада 2013 – лютого 2014 року.
– Перемога Революції Гідності не могла б відбутися без попередніх революцій, без Революції На Граніті, без Помаранчевої Революції… Діти тих, хто заявляв про свою гідність раніше, росли з розумінням цієї гідності на генному рівні, росли з новим баченням майбутньої України, з її дійсним розквітом і усвідомленням справжньої Незалежності!
І з кожною новою хвилею протестів, люди все більше усвідомлюють, що вони Люди і що вони мають Гідність! То ж “разом нас багато і нас не подолати”, “єднаємось, бо ми того варті” , “разом – і до кінця” і Все Буде Україна!!! Слава Україні!
Вікторія Гапоненко:
– На Майдані ти ніколи не був самотнім, ти був серед гідних, вільних та хоробрих людей.
Усе ще пам’ятаю, як це було. Як усе починалось: малолюдне зібрання з мегафоном, але вже з прапорами і великими надіями. 30-метровий прапор, який ми стільки разів носили через усе місто і в сніг, і в мороз. Наш студентський страйк, який відбувся навіть попри незадоволення керівництва університету. Наші наліпки, листівки, гарячий чай з самовару, флешмоби, пісні і плакати. Автомайдан. Хлопці з самооборони, які завжди були готові захищати нас. Багато підтримки. І ще більше любові.
Запам’ятовуєш людей. Їхні обличчя. Гасла. Біль, бо болю наприкінці було дуже багато. Але найбільше пам’ятаєш непохитну віру в те, що відбувається.
Ми були там разом. І будемо ще, коли буде потрібно.
Наталья Тишкевич(Знам’янка):
– Святкуємо День гідності та свободи, яку виборюють і за яку віддавали життя найкращі і найгідніші, вшановуємо Архангела Михаїла, який здавна є захисником і покровителем наших воїнів. І не випадково саме дзвони Михайлівського собору врятували Майдан від розгону беркутівцями.
Знаю,що ці дзвони лунають в серцях і волонтерів і наших захисників!Так, ми не завжди перемагаємо, але ми ніколи не здаємося! А значить перемога буде за нами! Слава Україні і її Героям ! Слава нації і смерть ворогам!
А чим вам запам’ятались ці три місяці боротьби? Поділіться своїми спогадами у коментарях.
Підготував Валерій Лебідь
