Сьогоднішня ситуація в Україні подібна до 30-их років минулого століття?
У далекому, з погляду більшості читачів «Гречки», 1935 році у Москві відбувалася знаменна подія – Всесоюзна нарада робітників та робітниць-стахановців. 17 листопада, закриваючи форум, Генеральний секретар ЦК ВКП (б) Йосип Сталін мовив історичну фразу: «Жить стало лучшє, товаріщі. Жіть стало вєсєлєє. А когда вєсєло живьотся, работа спорітся… Єслі би у нас жілось плохо, нєвєсєло, то нікакого стахановского двіжєнія нє било би у нас».
Зла іронія долі полягала у тому, що Йосип Віссаріонович вимовив цю сентенцію якраз напередодні піку масових репресій кінця 30-х років.
На минулому тижні будь-хто з читачів нашого порталу мав можливість порівняти з тодішнім вождем і вчителем теперішнього керівника Української Держави. Віктор Янукович запросив до АП відомих діячів культури та мистецтв.
– Ми сьогодні займаємо практично по будь-якому питанню дуже принципову позицію з будь-якими нашими партнерами. Це відчуття того, що країна стає більш міцною, що країна стає більш об’єднаною, воно існує, – сказав глава держави під час тієї зустрічі. – Взяти спорт, взяти мистецтво, взяти економіку – нас почали у світі визнавати, з нами почали рахуватися.
З-поміж запрошених був і уродженець Кіровоградщини Анатолій Авдієвський. До честі Анатолія Тимофійовича, він не жодного разу не вдався до відвертого лицемірства, як дехто з присутніх. Очевидно, у ті хвилини славетний хоровий диригент найперше думав про гастролі у Росії з нагоди 75-річчя від дня заснування Національного заслуженого академічного хору ім Г. Верьовки, зокрема, про концерт 15 листопада у московському Міжнародному Домі музики. «Ми завжди готові допомогти вам, Вікторе Федоровичу, своїм мистецтвом», – мовив Маестро, очевидно сподіваючись на адекватну реакцію Президента.
Художній керівник Національної опери України Мирослав Скорик, в свою чергу, висловив уклінну дяку Президентові за підтримку… української мови: «Ми всі повинні бути Вам дуже вдячні, коли кілька років тому в Каневі, у складних умовах, Ви заявили, що українська мова буде державною. Цей Ваш вчинок надихнув нас, тому що, дійсно, мова розвивається, і ця проблема повинна бути для нас дуже важливою. Я думаю, що у зв’язку з 200-річним ювілеєм Шевченка також цю проблему треба розвернути».
Коментувати таке журналістові «Гречки» не хочеться. Бо надто мало часу минуло від дня підписання Президентом України «недорікуватого» законодавчого акту щодо «регіональних мов».
З іншого боку, якби Мирослав Михайлович висловив про мовну політику у державі те що насправді бачать і чують всі співвітчизники, наступного разу до Януковича його б не запросили.
Аналогічної ж думки про новітню українську демократію, судячи з виразу на обличчях вельмишановних діячів культури та мистецтв, дотримувалися й решта гостей президентського кабінету. Навіть якби Віктор Федорович повідомив їм, що кожен український пенсіонер отримує щомісяця мінімум по $1000 і присвячує вільний час подорожам до країн Євросоюзу та екзотичних курортів, притаманна інтелігенції шляхетність не дозволила б митцям несміливо заперечити тезі щодо «зміцнення країни» (яке б не відбулося, якби Україною керував хтось інший…). Не кажучи вже про покращення нашого життя, ознаки якого бачимо щодень.
Чи проводили подумки діячі культури та мистецтв аналогії з 30-ми роками минулого століття? Можливо. Політичні репресії, що стали для столиці й регіонів України звичним явищем, як і за сталінських часів, спричиняють появу груп людей, які вимагають… більш жорсткого реагування на «антинародні дії» незгодних з «генеральною лінією» … відомо якої партії.
Скінчилися ті «показові судові процеси», розстріли та скерування сотень тисяч людей до таборів спробою однієї держави за короткий час підкорити собі ослаблену внаслідок незграбного правління недоучки з тюремним стажем «шосту частину суші»…
Олег БАЗАК
