Кіровоградці обурені тим, що редактор «Народного слова» лякає Божою карою(ВІДЕО)
Нещодавно мешканці будинку №22, що по вулиці Героїв Сталінграда, дізналися про те, що замість майданчику і скверу, які вони облаштували власними силами на місці котловану, для того, аби в цьому районі було де погратися дітям, Православна церква Московського патріархату збирається звести храм на честь преподобного Сергія Радонезького. Люди обурилися тим, що Кіровоградська міська рада виділила під забудову цю земельну ділянку, не поцікавившись їхньою думкою, а також тим, що церква претендує саме на це місце після того, як вони доклали чимало коштів і зусиль, аби навести тут лад, хоча на території мікрорайону предостатньо пустирів і котлованів.
Після сюжетів на телеканалах «1+1» та «Кіровоград», до висвітлення ситуації навколо будівництва храму підключилася і газета обласної державної адміністрації та обласної ради «Народне слово». З публікацією головного редактора видання Валентини Бажан мешканці будинку познайомилися ще до виходу її у світ на сторінках свіжого номера від 17 травня. За два дні до цього в їхні поштові скриньки «надішли» листівки з текстом майбутньої публікації, автор якої розповіла, що облюбоване церковниками місце, мало не найбільш криміногенна точка мікрорайону:
«…частенько відбуваються бійки, сталося одного разу зґвалтування, нерідко знаходять тут покинуті гральні карти, використані презервативи, шприци. Не кажучи вже про недопалки, пляшки від спиртного та екскременти собак.»
Автор приходить до висновку, що люди відстоюють не майданчик і право голосу, а борються з самим Господом Богом:
«Але ні, з’ясовується, що і в наші дні десь процвітає богоборство. І проявляється воно, зокрема, і в протесті проти будівництва Божого храму.»
«…але ті люди, які сьогодні протестують проти спорудження храму на цьому місці, через кілька років прийдуть в інший православний храм зі сльозами на очах у пошуках допомоги для позбавлення своєї дитини, наприклад, від ігрової чи наркотичної, алкогольної залежності.» – пише Валентина Бажан і констатує, що люди не хочуть храму на своєму подвір´ї, бо тоді не зручно буде грішити:
«І ще. Храм, що знаходиться поряд з будинком, стане безмовним картанням, докором для людей, життя яких далеке від християнських ідеалів. Якщо поруч храм, ГРІШНО ГРІШИТИ (виходить, що в інших місцях гріх не вважається гріхом, – ред.). А значить, для декого це незручно. І, схоже, що саме цього на підсвідомому рівні бояться противники будівництва храму.»
У відповідь противники забудови майданчику підготували звернення до голови обласної державної адміністрації Сергія Ларіна та засобів масової інформації, в якому обурюються тим, що автор публікації їх називає богоборцями і лякає Божим гнівом, оскільки вони виступають не проти храму, а за компроміс… Текст звернення читайте нижче:
«Голові Кіровоградської обласної державної адміністрації С.М.Ларіну, засобам масової інформації минулого тижня, коли, як уже розповіли засоби масової інформації, до багатоповерхівок в Кіровограді по Героїв Сталінграда, 22 та інших, прибули служителі церкви, під’їхала машина – бетономішалка. Намір був такий: вбудувати хрест і слідом розпочати будівництво так званого церковного комплексу – церква, недільна школа, трапезна та адмінбудинок. Тільки про цей намір нічого не повідомили жителям навколишніх будинків, які ще рік тому власними зусиллями без бюджетних коштів засипали котлован та звели дитячий майданчик,створили невеличкий скверик, насадивши багато дерев. Ми – жителі,- були впевнені, що цей майданчик для дитячих ігор, роботи з озеленення території – не марна справа, адже на території нашого «спальника» немає жодного такого місця, де можна було б відпочити сім’єю. Нам подобається наш скверик і той вигляд, що відкривається з наших вікон.
15 травня ми знайшли в своїх поштових скриньках листівки від газети «Народне слово» , зміст яких обурює нас ще більше, ніж бажання авторів проекту обійти дозвільну процедуру. В цих листівках говориться, що будувати храм православна церква вирішила «йдучи назустріч побажанням своїх прихожан». Але ми не пригадуємо, щоб хтось попередньо збирав жителів на сходку, ділився планами тощо. Виникає питання: де й ким ці побажання висловлювалися?
Ще одна неправда – тут же зазначається, що будуватимуть храм на місці «пустиря». Але ж територія між нашими будинками давно має досить охайний,благоустроєний вигляд. Інакше б ми не випускали на вулицю дітей. Нас порівнюють із богоборцями, які чинять перепони добрій, гуманній, рятівній справі, котра оздоровить моральний клімат в районі, де, як дехто пише, творяться недобрі справи. Але у нас недобрі справи творяться на кожному кроці, в кожному мікрорайоні й навести лад можуть тільки закон і порядок, встановлені владою, міліцією й підтримані громадянами. А щодо богоборців, яких наздожене й покарає гнів Божий, то це вже, вибачте, нечесно і образливо. Не годиться підміняти аргументи залякуваннями – та ще й такого змісту.
Не треба з нами воювати – прислухайтеся до нашої думки! Це не позиція безбожників, а точка зору людей, котрі люблять свій мікрорайон. І не треба, нав’язуючи свою волю, діяти обманом. Адже, як офіційно повідомив заступник міського голови Василь Дзядух – дозволів на забудову у виконавців немає. Проект не пройшов відповідні етапи узгодження в усіх інстанціях, тим паче – не обговорювався з місцевими жителями, котрих мусили вислухати в першу чергу.
Церкви кіровоградцям і нам, мешканцям вулиці Героїв Сталінграда, потрібні. Та ми не погоджуємося з тим, що збудований в закритому «квадраті» між багатоповерхівками храм – це саме те, що потрібно мешканцям «спального» мікрорайону. Скільки є вільного місця на пустирях від Жадова до Соколівки, скільки відкритих, вигідних місцин, де нова церква матиме красивий вигляд, буде примітною здалеку! Більше того – ми звертаємося з проханням до авторів ідеї: збудуйте церкву неподалік, ми будемо її відвідувати!
Повторюємо: ми не проти храму! Але нам не подобається перспектива жити між парканами, в щільно забудованому масиві. Кіровоград – не Токіо, в нас є де будувати, в нас є де «розминутися» людям, будинкам, гаражам, ринкам. У нас всім вистачить повітря й сонця. А до церкви ми ходили й будемо ходити! Отже, не треба за нас вирішувати, краще – давайте радитися, знаходити компроміс, вирішувати всі питання разом! Звертаємось до нашого губернатора, шановний Сергій Миколайович, просимо посприяти в питанні про перенесення міста забудови та допомогти нам в дооформленні дитячого майданчика, сквера та прибудинкової території.
Від імені мешканців будинків, переважна більшість яких – проти забудови,
голова оргкомітету Коробко Л.М.»
