Турбота про ВІЛ-інфікованих по-кіровоградськи
Чому управління охорони здоров’я соромиться назвати ім’я майбутнього головного лікаря СНІД-центру?
У липні відбулось засідання обласної ради з питання протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, в рамках якої повідомили, що з початку року серед населення області зафіксовано збільшення кількості ВІЛ-інфікованих. За словами Валентини Лазаревої, виконуючої обов’язки головного лікаря Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом зараз на Кіровоградщині на обліку перебуває 1592 хворих на СНІД, але їх реальна кількість може сягати 16 тисяч осіб.
У кінці 80-их, коли вперше почали ставити подібні діагнози, ВІЛ вважався хворобою споживачів наркотиків, гомосексуалістів і працівників секс-індустрії – так званої групи ризику. Зараз можна сказати, що частково своїм здоров’ям ризикує кожен, хто хоч раз відвідував стоматолога, косметичний салон, робив собі пірсинг або тату чи просто пройшов процедуру переливання крові.
Незважаючи на зростання захворюваності і позиціонування СНІДу як світової епідемії, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) і синдром імунодефіциту людини (СНІД) досі залишаються хворобами, про які не прийнято говорити. Суспільство вороже налаштовано до інфікованих, і схильне скоріше замовчувати проблему, ніж вирішувати.
Щоб хвороба не поширювалась, треба її діагностувати і вчасно починати лікування. До того ж, раннє застосування антиретровірусної терапії обходиться державі набагато дешевше, ніж лікування супутніх хвороб, що з’являються на наступних стадіях розвитку ВІЛ-інфекції в організмі.
Тим часом, ВІЛ-позитивні Кіровоградщини довгі роки домагаються відкриття на базі Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом (СНІД-центру) лікарні, де можна було б отримати всю необхідну допомогу від вузькоспеціалізованих лікарів.
На початку травня громадські організації, що опікуються проблемою ВІЛ-СНІДУ провели акцію під стінами Обласного управління з охорони здоров’я з вимогою нарешті створити таку лікарню. Чиновники з управління пообіцяли, до кінця травня призначать головного лікаря. Надворі липень, а віз і нині там.Голова кіровоградського осередку «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ », Олександр Олександров розповідає: «Щодо СНІД-центру – питання не зрушилося з місця. Головного лікаря досі не призначено. 27 липня відбудеться засідання обласної ради, де мають призначити головного лікаря. Але і тут проблема. ВІЛ-сервісні організації області наполягають, аби цю посаду зайняла Валентина Лазарева, яка зараз є виконуючою обов’язки, адже їй довіряють пацієнти. Проте, наразі її немає навіть в списку кандидатів. Там є лише одна кандидатура молодого лікаря, якого не знають хворі, який ніколи не працював з такою специфікою і ми не впевнені чи справиться. Крім того, необхідно розширити штат лікарів, створити стаціонар для ВІЛ-позитивних. На жаль, нас в котре нахабно ігнорують. Незважаючи на те, що Обласною програмою по ВІЛ/СНІДу на 2012 рік виділено 250,0 тис. гривень – 30 відсотків від необхідних коштів. Одна лише наша організація збирає щороку 600 тисяч.»
Олександр Скрипник, заступник начальника Кіровоградського обласного управління охорони здоров’я на запитання журналістів, хто ж став претендентом на посаду головного лікаря і чи був якийсь конкурс від відповіді ухиляється. Просить не «роздувати ситуацію» і каже, що все дізнаємось одразу як облрада прийме рішення. Складається враження, що посадовець або не в курсі, або з невідомих причин намагається приховати інформацію і перешкоджає журналістській діяльності.
Проте, ще 21 червня сайт Кіровоградської обласної ради повідомив, що на посаду головного лікаря буде призначений Володимир Васильович Янчуков – 31-річний лікар дерматовенеролог, який досі працював в шкірвендиспансері, де працює і його батько. Все, що вдалось дізнатись про майбутнього головного лікаря – у 2005 році він отримав ліцензію МОЗ на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю дерматовенерологія.
Нам стало відомо, що за часів керівництва управлінням охорони здоров’я Олександра Клубнікіна на дану посаду розглядалась кандидатура одиного з досвідчених лікарів-інфекціоністів.
Дивуються, як працюватиме на такій посаді лікар без досвіду роботи з ВІЛ-інфікованими, та й взагалі не інфекціоніст за спеціальністю дивуються і деякі кіровоградські лікарі.
Складається враження, що в призначенні на посаду такого рівня конкурсу взагалі не було, принаймні потенційні кандидати про нього не чули. Або ж критерії відбору розроблялись під конкретну людину?
А поки ВІЛ-інфіковані області продовжують сподіватись, що для них знайдеться місце в стаціонарі та кваліфіковані спеціалісти, і що смертність зменшиться.
Настя Дзюбак, “Нова газета”
