Абітурієнти з особливими потребами не можуть вступити в виші через бюрократію
Громадська організація “Серця матерів” з Кіровограда вирішила направити листаМіністру освіти України, Міністру охорони здоров’я України, Міністру праці України та головам відповідних фракції у Верховній Раді України, адже через бюрократію абітурієнти з особливими потребами фактично позбавленні можливості на продовження освіти.
Нижче подаємо текст звернення.
Звертаються до ВАС матері дітей з особливими потребами – члени громадської організації «Серце Матері». Проблема, яка турбує нас, існує в Україні вже багато років і потребує негайного вирішення, оскільки порушує конституційне право інвалідів на освіту, зокрема, на вищу освіту.
Серед абітурієнтів цього року були і наші діти, але бюрократична система і застарілі нормативні акти не дали їм можливість стати студентами. І навіть цьогорічна відміна форми О-86У, яка вимагалась від абітурієнтів з особливими потребами раніше, не вирішила проблему. Під час подання документів до приймальних комісій ВНЗ від дітей-інвалідів вимагається довідка ЛКК, яка підтверджує, що дитині не протипоказано навчатись за тією чи іншою спеціальністю. Це цілком нормально, враховуючи певні фізичні та розумові навантаження при отриманні низки професій. Разом з тим, при видачі довідки лікарі змушені користуватись Переліком професій для вступу у ВНЗ, який був затверджений ще у 1976 році, тобто майже 40 років тому. Перелік же професій для вступу у середні спеціальні заклади (сьогодні вже і поняття такого не існує) ще старший і затверджений у 1958 році.
На жаль, ми змушені констатувати, що за 23 роки незалежності відповідальні посадові особи так і не спромоглись розробити та прийняти нові Переліки професій, враховуючи сучасні можливості освіти, як то – появу нових професій, дистанційне навчання тощо. Чому ніхто не вивчив досвід країн Європейського союзу та інших демократичних країн, де людям з особливими потребами приділяється і особлива увага та створюються всі можливості для їхньої адаптації у суспільстві, щоб вони відчували себе потрібними суспільству і державі і були корисними для своєї країни?
Так, наприклад, діти із вадами зору в нашій країні, виходячи з вищеназваних Переліків професій, можуть бути або диригентом хору, або музиками (працювати в клубах УТОС, які вже сьогодні не діють в повній мірі). Але ж далеко не всі слабозорі діти мають музичний слух, до того ж нот вони теж не бачать. Чому б не відкрити для цих людей інші доступні спеціальності, як то масажист, тощо. Це ж стосується і громадян України з іншими проблемами здоров’я.
Навіть в реабілітаційних центрах, де могли б навчатись наші діти, потребують висновку ЛКК про те, що дитина може навчатись, але й тут на заваді стають ті самі застарілі Переліки професій, які «ставлять печатку» на людині: «до навчання не придатний».
Просимо Вас звернути увагу на наші проблеми та сприяти прийняттю нових нормативних актів, які відповідають вимогам часу щодо освіти людей з особливими потребами.
З повагою, від імені членів організації
Голова організації « Серце матері» Людмила Шукрута
