Чого потребують поранені кіровоградські військові?

Двадцятивосьмирічний Юрій Савєльєва з села Підлісне Олександрівського району, уже півтора місяця прикутий до ліжка і на даний момент перебуває у відділенні нейрохірургії Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України в місті Києві. Під час виконання бойового завдання на сході Юрія було поранено в хребет і ліву руку, яку практично роздроблено. До поранення Юрій, військовий за контрактом, два місяці успішно виконував бойові завдання в зоні АТО. Юрій не ходить, за словами дружини Катерини, у нього перебиті третій і четвертий хребці, але прогноз є позитивним: приблизно за два місяці він почне сідати, а пізніше – буде на ногах. Однак – попереду тривалий час реабілітації. Зараз у нього дуже болять ноги, а від цього і настрій пригнічений. Дружина, яка від першого дня перебуває з ним у госпіталі, намагається його радувати хоч би найменшими дрібничками – то український прапор йому принесе, то ще щось придумає, щоб настрій підняти. У мирний час Юрій захоплювався футболом, а тому Катерина хоче, щоб йому подарували футболку з автографом відомого футболіста – це неодмінно порадує її чоловіка. Юрій і Катерина мають двох дівчаток – семи і трьох років. Зараз дітки перебувають у Голованівському районі в бабусі, але в серпні їх треба буде збирати до школи і дитячого садка. Тому Катерині доведеться залишити чоловіка, але один він не зможе: його треба годувати, доглядати за ним.

Двадцятидворічний Віталій Большаков з Долинської перебуває в Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України. 31 березня цього року Віталія мобілізували і він служив у зоні АТО. 5 червня під час нерівного бою – наших було близько вісімдесяти осіб, а терористів близько трьох сотень – біля Мар’ївки Донецької області у спину і руку Віталія влучили осколки снаряду ворожої зброї. Про своє поранення Віталій не одразу розповів батькам, боявся, щоб не хвилювались. На щастя, ураження виявилися легкими, і він уже майже одужав. Найближчим часом хлопця випишуть і він повернеться до місця служби. Голова обласної ради поспілкувався з Віталієм і у відвертій розмові дізнався, що настрій у того піднесений, проте юнак розповів про сумні реалії – підступність терористів: вони обстрілюють наших хлопців із боку Державного кордону між Україною і Росією, а наші військові не можуть їм відповісти, оскільки кулі дістануться території Росії, а це буде вважатися порушенням російського кордону і вторгненням. Загалом же, за словами Віталія, він і всі його військові побратими прагнуть, щоб війна якнайскоріше закінчилась. (Він не називає події на сході антитерористичною операцією, він упевнений – це справжня війна).

Олександр Чорноіваненко надав військовим матеріальну допомогу, пообіцяв знайти доглядальницю для Юрія і зазначив, що сільським, селищним і міським головам дано доручення (і воно вже виконується!) – допомагати сім’ям військових, які служать в зоні антитерористичної операції.

За метріалом сайту Кіровоградської облради