Чи можливо повернути колишню велич Інгулу?

З метою виявлення багаторічних циклів витрат води для Інгулу було проаналізовано дані спостережень за максимальними витратами води у період з 1965 по 2010 роки.

Максимальні витрати води були характерні для 60-70-х років XX ст., коли фіксувались значення 90-100 м³/с. Це явище, як правило, співпадає з періодами інтенсивного зволоження, коли відбувається потужне та часте надходження опадів. З цього часу відбувалось поступове зменшення витрат води, що переривалось у 80-х на початку 90-х років. Тоді ці показники були дещо меншими, але досить значними – близько 30-35 м³/с. З середини 90-х років відновилась тенденція до зменшення витрат води, яка триває і донині, хоча середня річна кількість опадів у Кіровоградській області не змінилась. Це пояснюється зменшенням водності річки, що зумовлено наступними чинниками:
– збільшенням забору води для господарських потреб;
– регулюванням стоку річки – спорудженням ставків, водосховищ, що збільшує частку випаровування з поверхні водойм;
– зміною рослинного покриву в басейні річки – зменшенням лісистості та задернованості схилів і терас, знищенням природної степової, лучної рослинності, що призводить до зниження водоутримуючої здатності ландшафтів, прискорює ерозію ґрунтів та негативно впливає на живлення річки;
– зміною водних властивостей ґрунтів, зокрема їх переущільненням, зниженням фільтраційної здатності. Це призводить до збільшення частки поверхневого стоку, внаслідок чого більша частина талих та дощових вод стікає у річки по поверхні, змиваючи при цьому поверхневі шари ґрунту і здійснюючи замулення водойм та водотоків, що в свою чергу знижує частку підземного живлення та прискорює їх деградацію.

Аналіз середніх рівнів води показує певну закономірність в їх зміні протягом року – максимальні значення спостерігаються в лютому-квітні, коли відбувається танення снігу та різко збільшується кількість надходження води до водозбору.Потім наступає поступове спадання рівнів приблизно до липня-серпня. Наприкінці літа, а найчастіше в осінній період на території Кіровоградщини збільшується кількість опадів, вони як правило мають зливовий і затяжний характер. Це спричинює раптові та досить різкі підвищення рівня води, інколи навіть паводкового характеру.

За роки свого існування, проходячи через місто, річка кілька разів змінювала своє русло: у центральній частині річище проходило теперішньою прощею Богдана Хмельницького, значно змінено й забетоновано русло у районах Ковалівка та Лелеківка. У Кіровограді будівництво каналізаційних споруд призупинено і законсервовано, зараз вони перевантажені в 1,4-1,6 рази. Значна частина каналізаційних мереж замортизована, що зумовлює велику кількість поривів і втрат неочищених стічних вод на них. Дощові та талі води з території міста скидаються в річку через колектори зливневої каналізації без очищення. У зоні санітарної охорони річки розташовано ряд промислових підприємств: Кіровоградська ТЕЦ, кілька АЗС (вул. Терешкової, Жовтневої революції), автостоянки, завод “Цукрогідромаш” тощо. Окрім того, численні земельні ділянки, які виходять безпосередньо до річки, мають надвірні вбиральні, не обладнані водонепроникними вигребами; берегова смуга розорана.

Для збільшення водності Інгулу, особливо у літній період,вчені пропонують наступні заходи:
1) Суворо дотримуватися вимог статей 87-90 Водного кодексу та статті 60 Земельного кодексу України, відповідно до яких вздовж річок, водосховищ встановлюються прибережні захисні смуги (водоохоронні зони), де забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних); влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Навколо Інгулу та водосховищ на ньому такі смуги повинні становити 50 м від урізу води, найкраще їх заліснити.
2) Завершити будівництво водорозвантажувального колектора ґрунтових вод та розчистити 20 колекторів зливової каналізації з облаштуванням приймальників мулу та дренажних колодязів.
3) Зменшити площі Кіровоградського та Лелеківського водосховищ, спустити інвестиційно непривабливі ставки та водосховища у басейні Інгулу. Це дозволить зменшити витрати води на випаровування, збільшить швидкість течії та водообмін річки, зменшить явища цвітіння води.
4) Підприємства стимулювати до використання води у замкнутому циклі, будівництва та реконструкції очисних споруд.
Виконання цих рекомендацій дозволить оптимізувати водний режим Інгулу, зменшити забруднення води та зрештою відновити минулу велич річки, яку можна буде активно використовувати для рекреації та пропагування дбайливого ставлення до довкілля.

Гелевера Ольга Федорівна, кандидат географічних наук,
доцент кафедри географії на геоекології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка