Історія чоловіка, який залишив бізнес і став спецпризначенцем

.

Про це координатор одного з найбільших українських волонтерських проектів “Вернись живим” – Віталій Дейнега пише на сторінці руху в Facebook.

Як вийшло, що в спецназі з’являються нові люди? Дуже просто, “по світу” там було багато вакантних посад і підрозділів, які зараз заповнюються за рахунок нових контрактників і мобілізованих. Крім того, СпНівцям потрібно заповнювати втрати і формувати нові групи з нуля. Костіну групу створили пару місяців тому. Наступного тижня їх війна перетече з полігону в “зону проведення АТО”, – пише волонтер.
– Чому ти не пішов на фронт відразу?
– Були сімейні справи.
– Це секрет?
– Щось так, щось ні. Потрібно було підготуватися і передати далі справи. Допомогти доньці закінчити університет, а синові – поступити. Тобто проблем з вступом у нього не повинно було виникнути. Але я хотів бути впевненим.
– Що значить “не повинно було”?
– Ну він взагалі олімпіадників, вже не перший рік бере Київ.
– Круто. А дружина? Вона тебе відпустила нормально?
– Смієшся? Вона дізналася про те де я з поста кума в фб. Більше вона з ним не розмовляє. Відразу ж приїхала на полігон … Я боявся, що полігон в той день буде зруйнований.
– Зараз уже нормально?
– А у неї є вибір? (Посміхається).
– Як інші сприйняли?
– Донька займається громадською діяльністю. Хвилюється, але сприйняла спокійно.
– Ну, а тобі самому не страшно?
– Не страшно тільки дурням.
– А ти служив до цього в армії?
– Ні, хоча займався парашутним спортом разом з ВДВ. Взагалі присягу я повинен був приймати. Але слава Богу совок розвалився і мені не довелося йому присягати на вірність.
– А як же тебе взяли в СпН без “відстрочки”?
– Так легко. Коли в учебці справа йшла до розподілу, я почав метушиться. Розумієш, в армії все робиться навпаки
– В сенсі?
– Давай візьмемо бізнес. Коли ти пишеш заяву на прийом на роботу, на чиє воно ім’я?
– Директора компанії.
– Правильно! А в армії ти все пишеш на самого дрібного з твоїх командирів! Все навпаки! Але скрізь працюють стосунки! Благо, спілкуватися вмію і з людьми лажу. Йти на фронт, щоб сидіти в тилах або бухати я не хотів. Тому зробив все, щоб потрапити в спецназ.
– Ну вітаю. А скільки тривала учебка?
– Всього близько трьох місяців
– Думаєш цього достатньо?
– Нас готували фахівці, які пройшли АТО від і до. Готували жорстко, так що за підготовку я спокійний.
– Що з забезпеченням?
– Ж * па, але не така як в інших. Щоб ти розумів, я тільки щоб себе одягнути витратив 40 000 грн. Каска, Броніки, аксесуари різні, аптечка і ще купа дрібниць, які разом коштують ого-го.
– Ну, з особистим зрозуміло, а що з речами, які працюють в рамках групи? Ти просиш у мене тепловізор, прилад нічного бачення і далекомір. Щось є?
– Треба бути чесними з іншими і собою. Далекомір один дали. Хороший з купою функцій
– Батьківщина дала?
– Смієшся? Волонтери.
– Які?
– CombatUA
– А до кого-то еще зверталися?
– Було, але не до всіх.
– Ну до кого?
– (Називає пару відомих назв)
– І? ..
– Одні сказали, що у них на складі тільки таблетки і готові передати, але під акт. Ми вирішили, що за ліки, у яких через 3 місяці вийде термін, морочитися паперами та подальшим їх списанням (у зв’язку із закінченням терміну) не варто.
– Хтось ще допомагав?
– Сім’ї, друзі, але по-крупному ви і Combat.
– І ось три місяці учбовок позаду і для тебе почнеться реальна війна. Походи на тижні “за стрічку” (на бік противника) та інше. Ти ж розумієш завдання, які доведеться виконувати?
– Розумію.
– А вік не завадить? (Кості за 40 років)
– Те, що я повинен пробігти я пробігаю. Стріляю я, правда, на 4, але головне бажання і мізки, а з цим все ок!
– Що значить “стріляю на 4”?
– Та дуже просто. Є три мішені: 150 метрів – грудна, 250 – кулеметний розрахунок, 300 – ростовая мішень. Стріляти треба чергою, патронів дають небагато. Якщо кулеметний не уражений – відразу двійка. Вразив всі три – сідай, п’ять! Я потрапив у кулеметний і ростовую.
– Можу задати неприємне питання?
– Давай
– А що буде робити сім’я якщо тебе вб’ють?
– Потребувати нічого не будуть точно. Донька вже працює, все буде добре. Головне, що діти дорослі.

Потім ми попрощалися, – пише Денега. Костя заїхав до Києва попрощатися з сім’єю, перед відправкою на фронт. Стандартні ротації у спецназівців становлять кілька місяців і побачити сім’ю він зможе вже восени.
Костя попросив далекомір на 1,5-2 км (для розрахунку АГС), тепловізор для груп, які будуть іти “за стрічку” і прилад нічного бачення для водія.

Волонтер пообіцяв спецназівцю, що напише про це пост і купить все, на що зможе зібрати грошей.

Нагадаємо, 242 дня оборони донецького аеропорту – це історія окремих особистостей, на яких все трималося. А командир одного з підрозділів 3-го полку спецназу з позивним “Редут”, про який знятий документальний фільм “Аеропорт” – це особистість, яка точно увійшла в історію нашої країни.
Хочете допомогти, звертайтеся до волонтерів “Повернись живим”.

Проект «Повернись живим»
https://www.facebook.com/backandalive (подписывайтесь)
“Вернись живым” http://twitter.com/backandalive
Звітність за посиланням: http://www.savelife.in.ua/report-cash/
Реквізити:
Приват:
5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
5211 5374 4662 3360 Стократюк Вікторія
PayPal: звертайтесь в особисті повідомлення групи