На корпусі Кіровоградської обллікарні знищили цінну мозаїку: коли і чому

Джерела: дослідниця мозаїк Юлія Мельник і генеральна директорка Кіровоградської обласної лікарні у коментарі «Гречці».

Цитата: 

«Робота мала мистецьку цінність, була окрасою території лікарні й не містила ніякої пропагандистської символіки. Тут зображувались мати й дитина в оточенні рослин і тварин. Гармонійне співіснування в одній екосистемі. Хіба це не актуально й досі?», — зазначила Юлія Мельник.

Що відомо про мозаїку «Людина і біосфера»?

Як повідомила на своїй Facebook-сторінці дослідниця творів монументального мистецтва, коли саме мозаїку зруйнували, достеменно невідомо, але зробили це до 2022 року.

Мозаїчний рельєф «Людина і біосфера» створив митець Віктор Стеценко 1980 року на одному з корпусів обласної лікарні. Також його роботами є мозаїка на фасаді Комунального закладу загальної середньої освіти №2 (1987 рік) у місті Південне на Одещині та панно «Україна» (1995 рік) на магазині «Український сувенір» у Києві. 

«Його не було видно з вулиці, можливо тому і саме панно, і його руйнація залишилися практично непоміченими для дослідників монументального мистецтва. І це попри те, що до найвідомішої мозаїки міста на фасаді Центральноукраїнського технічного університету звідси близько п’ятисот метрів», — повідомила Юлія Мельник.

У коментарі «Гречці» дослідниця монументального мистецтва розповіла, що живе в Києві, але коли буває в інших містах, намагається знайти та побачити якомога більше цікавих об’єктів, у тому числі мозаїк.

Перед відвідинами Кропивницького жінка знайшла зображення рельєфної мозаїки «Людина і біосфера» на сайті «Soviet Mosaics in Ukraine». Фотографія там — з архіву автора, ще 80-х років, на якій неможливо роздивитися деталі. До того ж це єдина відома світлина цієї мозаїки.

«Дуже хотілося побачити її наживо. Але вже тоді в мене були побоювання, що ця робота знищена, бо таке велике і гарне панно мало б привернути увагу й інших дослідників монументального мистецтва, а про неї ніхто не знав. Так і сталося. Тому цю мозаїку можу оцінювати тільки по єдиному нечіткому фото», — говорить вона.

Юлія Мельник розповіла, що місце з фото зараз важко впізнати, адже замість стіни з мозаїкою тут зробили вхід. Усе, що нагадує про твір мистецтва, — сліди ескізу на цеглі, арматура із залишками смальти та кілька фрагментів викладених у ряд камінців.

«Цю роботу лікарня могла б зробити частиною свого візуального коду. Наприклад, в Києві мозаїка на фасаді Інституту теоретичної фізики стала як впізнаваною емблемою цієї установи. Або в Олександрії на міському транспорті розмістили стилізоване зображення головних монументальних творів міста», — зауважила вона.

Що кажуть в обласній лікарні?

У коментарі «Гречці» гендиректорка обласної лікарні Лариса Андреєва розповіла, що на 2012 рік, коли вона очолила лікарню, мозаїки на стіні опікового відділення вже не було.

Вона розповіла, що у 2014-2015 роках розпочали ремонт цієї будівлі, адже вона потребувала реконструкції, зокрема й через провалений дах. Перед початком ремонту проводили експертизу, а також брали технічний паспорт приміщення. Якби мозаїка залишилася, то роботи б не дозволили, — стверджує головна лікарка. Окрім цього, на балансі лікарні мозаїки ніколи не було. 

За словами Лариси Андреєвої, на той момент на стіні не було жодної вцілілої деталі мозаїки.

«Звісно там стирчала зі стіни якась арматура, були шматочки чогось, залишки бетону. Стіна була закрита зарослями та бурʼянами, які перед початком робіт вирубували, випилювали, вичищали це все», — згадує Лариса Андреєва.

З її слів, реконструкція приміщення передбачала також оздоблення вхідних дверей, згідно з вимогами безбар’єрності. 

Щоб зрозуміти, чи справді на стіні опікового відділення колись було панно, Лариса Андреєва поспілкувалася з працівниками.

«Я запитувала людей, які працювали раніше, до мого приходу, то вони згадали, що там було красиве панно. Проте я цього вже не побачила», — зауважила головна лікарка.

Також, із її слів, що люди згадують, що те панно в певний період почало руйнуватися. Втім Лариса Андрєєва наголошує, що побачила лише зараз вперше на фото цю мозаїку і переконана, що вона заслуговувала на збереження.

«Мені шкода, що її не зберегли. Що вона зруйнувалася від часу. Якби панно залишилося до сьогодні, то ми б неодмінно реставрували його, щоб зберегти таку красу», — зазначила Лариса Андреєва.

Чому мозаїки радянських часів мають право на життя?

«Це складне питання. У нас же досі немає консенсусу в суспільстві щодо українського монументального мистецтва радянського періоду. Для одних це, в першу чергу, радянщина, для інших — все ж українське мистецтво», — зазначила дослідниця монументального мистецтва.

Згідно із Законом України  «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», долю мозаїки може визначити лише експертна комісія Українського інституту національної пам’яті, яка надає висновки щодо кожного конкретного об’єкта.

У коментарі «Рубриці» співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко зазначав, що не всю мозаїку із символікою комуністично-тоталітарного режиму демонтовуватимуть.

Якщо там зображені умовний Суворов чи Кутузов, зображення демонтують. Якщо ж на мозаїці є двоголовий орел чи червона зірка, то його усунуть, а твір збережуть.

Як вберегти мозаїки від знищення?

Юлія Мельник зауважує, що є успішні приклади збереження мозаїк. До прикладу у Києві з 2024 року дослідження творів монументально-декоративного мистецтва проводить Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.  У результаті цього найбільш цінні об’єкти вже отримали статус щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, а документацію передали до Міністерства культури. 

У грудні 2025 мозаїки, які були в Річковому вокзалі Києва, врятували й відновили, — пише «Вечірній Київ».

Зі слів Юлії Мельник, в інших містах теж є мозаїки, які отримали статус об’єктів культурної спадщини, але це дуже незначна частка від загальної кількості творів монументального мистецтва, які ще збереглися на території України.

«Скільки їх всього — не знає ніхто. Механізму, що б одночасно захистив їх усі, не існує, і не може існувати, тому що вони всі дуже різні. Але і справжні шедеври, і прості “наївні” мозаїки у нас зазвичай однаково незахищені», — наголошує на проблемі дослідниця монументального мистецтва. 

Одним із рішення для цієї ситуації, зауважує Юлія Мельник, є створення комісії в обласних центрах, які б могли скласти перелік наявних творів, фахово проаналізувати їх та внести до переліку найбільш цінні об’єкти, з подальшим поданням до Мінкульту. 

«Поки що існування більшості робіт залежить від ставлення до них власників будівель та небайдужих громадян. Інколи одна людина за допомогою розголосу може зупинити знищення твору монументального мистецтва. Або, як з цією мозаїкою на території лікарні, ніхто багато років не помічав втрату, тому що не було людей, які б порушили питання її збереження», — зауважила вона.

Повідомити про мозаїчну роботу під загрозою знищення (внаслідок знесення будівлі або з інших причин) можна у проєкт «Soviet Mosaics in Ukraine», який рятує монументально-декоративну спадщину України від знищення. За допомогою реставраторів там збережуть пам’ятку монументально-декоративного мистецтва задля подальшої музеєфікації та експонування. 

Зазначимо, в Кропивницькому збереглися ще два впізнавані панно:

• мозаїчне панно «Муза Науки» на фасаді головного корпусу Центральноукраїнського технічного університету;

• мозаїка на стіні одного з корпусів Центральноукраїнського державного університету імені Винниченка.

Нагадаємо, команда етнопроєкту «Баба Єлька» створює одяг із принтом мозаїк на зупинках громадського транспорту Кіровоградщини. Так, намагаються закарбувати цікаві та автентичні зображення квітів і птахів.