«Навіть снилося, що я у грі»: на Кіровоградщині проживає 78-річна геймерка-переселенка
На Кіровоградщині проживає переселенка із Донеччини Людмила Кулакова. Жінці 78 років і вона — геймерка. Грає у онлайн-«шутери» та стрімить. Розповідаємо як пенсіонерка почала грати та які стратегії сама розробляє.
Свою історію Людмила Кулакова розповіла для «Суспільне Донбас»
Жінка із Білозерського, що на Донеччині. Звідки її у серпні спочатку евакуювали до Дніпра, а потім вона переїхала на у село Надлак на Кіровоградщину до соцзакладу.
Геймерка із 17-річним стажем
Зі слів пані Людмили, навчив грати у компʼютерні ігри онук 17 років тому. З того часу вона захоплюється цим.
«Не тільки в Counter-Strike граю, я граю в усі комп’ютерні ігри. Найбільше мені подобається наша українська Metro Exodus. Штук п’ять-шість у мене завжди відкриті ігри. Вони дуже добре допомагають для нервової системи, тим паче у моєму віці», — зазначила пенсіонерка.
Каже, що багато хто не вірить, мовляв: «Бабуся, маразм має бути. У неї руки повинні трястись».
«Але у мене руки ніколи не тремтять. Нормальні. Деменції немає, Альцгеймера немає. Реагую на все реально. Так, звичайно, прикро, що не вірять. А я говорю: я ще вас переживу. Ще з вашими онуками буду грати», – говорить геймерка.
Згодом, каже, почала записувати відео під час гри.
«У кожній грі своя тактика. Я сама її вигадую, сама вираховую за секундами, де можна зробити постріл, де не можна, де взагалі краще промовчати. Багато хто неправильно робить, кидає гранату світло-шумову. Все — видав себе», — каже пані Людмила.
«Мені навіть снилося, що я у грі»
Втім, після евакуації тривалий час не мала змоги грати, бо компʼютер лишився в Білозерському. Згадує, що одяг — все, що встигла взяти з дому.
«Днів вісім я, мабуть, нічого не їла. Але я вже не мала бажання їсти. А ніде нічого було взяти. Все закрите, все розбите. Мене сильно КАБ налякав, і коли я опинилася біля білого автобуса, і молоденький цей солдатик мене на рученята підняв на цей автобус… Було жахливо. І це єдині люди, які мене врятували. Я на все життя це запам’ятаю», — ділиться пенсіонерка.
На Кіровоградщині жінка проживає вже два місяці. А нещодавно отримала у подарунок компʼютер. Про бабусю-геймерку дізналися в українській компанії, яка розробляє комп’ютерні ігри, — і вирішили подарувати жінці ноутбук.
Пані Людмила говорить, що було дуже важко через те, що довелося покинути домівку. А до всього ще й не мала можливості займатися улюбленим захопленням:
«Додому хотілося весь час. Там же я 50 років прожила. Всі свої. Всі рідні. Важко мені було. Мені навіть снилося, що я у грі».
Тепер вона грає в комп’ютерну гру на омріяному ігровому ноутбуці.
Ноутбук передали через евакуаційників. Представниця фонду “Схід SOS” Ольга Владімірова разом із колегами привезли пані Людмилі.
У соцзакладі на Кіровоградщині, де перебуває геймерка, живуть 35 людей. Людмила Кулакова мешкає в кімнаті з двома сусідками. Одна з них переселенка зі Слов’янська, зі слів пані Людмили, теж вже зацікавилась іграми.
«Вона показувала нам свої страйки. Я теж хочу спробувати, але не знаю, чи вийде у мене, чи ні», — говорить сусідка.
Окрім захоплення іграми Людмила Кулакова найбільше мріє про швидке завершення війни й повернення додому.
