Невідомі деталі операції «Цитадель»: як спецпризначенці ССО підірвали «вишку Бойка» у Чорному морі

ПАРТНЕРСЬКА ПУБЛІКАЦІЯ

Операція «Цитадель»: як ССО знищили російський вузол у Чорному морі

Січень 2024 року, ніч у Чорному морі. Група українських спецпризначенців 73-го центру ССО після шестигодинного переходу долає останні кілометри до бурової платформи, яку росіяни перетворили на технічний вузол для своїх дронів.

Попереду — «вишка Бойка», що розташована майже за 60 кілометрів від окупованого Криму. Через кілька хвилин бійцям доведеться вистрибувати з човнів на металеві опори платформи з 40 кілограмами спорядження.

Їхнє завдання — забрати секретну апаратуру, замінувати обладнання і залишити об’єкт до того, як ворог це виявить.

Так почалася операція ССО «Цитадель».

Як росіяни використовували «вишки Бойка»

росія захопила бурові платформи ще у 2014 році під час анексії Криму. Вони входять до групи так званих «вишок Бойка» у Чорному морі.

Після початку повномасштабного вторгнення росіяни почали використовувати ці об’єкти у військових цілях. На платформах розмістили антени, радари та ретранслятори зв’язку.

Це дало противнику кілька переваг:

• розширення радіогоризонту,
• контроль над акваторією і повітряним простором,
• можливість працювати далеко від українського узбережжя.
  

Формально платформи залишалися цивільними об’єктами, що ускладнювало їх ураження.

За даними української розвідки, платформа стала технічним вузлом для безпілотників.

Там працював ретранслятор, який збільшував радіус дії іранських дронів Mohajer-6. Це дозволяло їм досягати Одеси, Миколаєва та Херсона.

Крім того, на платформі була радіолокаційна станція «Нева-Б». Вона допомагала контролювати надводну обстановку та коригувати удари дронів.

Знищення цього об’єкта означало втрату важливого елементу російської системи спостереження в Чорному морі.

Про операцію, яка отримала назву «Цитадель», розповіли два її безпосередні учасники з 73-го морського центру ССО: командир групи, старший лейтенант із позивним «Смола», та його побратим, молодший лейтенант на псевдо «Жук».

Підготовка: шість тижнів тренувань

Підготовка до операції тривала близько шести тижнів.

Окрім базового плану дій, група відпрацьовувала різні можливі сценарії: від появи ворожого гарнізону до погіршення погодних умов. Використовували дані розвідки — відео, фото, супутникові знімки.

На основі цих матеріалів створили макет платформи, щоб розподілити ролі і відпрацювати дії.

«Також ми підключали гірську підготовку, fast roping — метод швидкісного десантування з гелікоптера. Працювали зі страховочними системами, тренувалися в нічних умовах», — згадує «Жук».

Паралельно, додає спецпризначинець, відпрацьовували роботу з інструментами для проникнення на локацію: бензорізаками, газовими різаками та кувалдами. Завдання полягало в тому, щоб на реальному об’єкті не витрачати час на імпровізацію, а діяти за заздалегідь відпрацьованим алгоритмом.

«У підсумку ми орієнтувалися на платформі так, ніби вже там були. Розуміли, де сходи, де можливі точки входу, де причал. Були нюанси, наприклад, газові вентилі, яких не було видно на обльотах, але загалом рівень підготовки був дуже високим», – додає «Смола».

Шестигодинний рейд і висадка

Перехід морем від точки виходу на одеському узбережжі до платформи – більше ста кілометрів – тривав приблизно шість годин.

Погодні умови були непростими. Температура повітря опускалася до мінус 4-6 градусів, вода мала лише 2-4 градуси тепла. 

22:30. Приблизно за вісім кілометрів до «вишки» основна група зі спорядженням пересіла на два малі гумові човни для прихованого підходу. Рухалися на мінімальній швидкості, намагаючись не шуміти двигунами.

Безпосередньо на платформі завдання зі штурмовими гвинтівками М4 Colt мали виконувати десять операторів. Група прикриття залишалася на катерах, на їхньому озброєнні були кулемети, автоматичні гранатомети та переносні зенітні ракетні комплекси Stinger.

Найскладнішим моментом стала висадка, згадує «Жук». Попри відносно спокійне море, хвилі билися об опори платформи, створюючи сильний прибій.

23:00. Вихід на платформу знаходився приблизно на висоті 1,5-1,8 метра над човнами. Операторам доводилося чекати, поки хвиля підніме човен, і в цей момент вистрибувати на металеву конструкцію, підтягуючись із 40-кілограмовим бойовим спорядженням.

«Глибина під платформою – близько 60 метрів. На тобі броня, зброя, інструменти. Було холодно, мокро. Це був, мабуть, найскладніший фізичний момент», – згадує «Жук».

Через складність висадки вирішили не затягувати на платформу переносні ПЗРК Stinger – існував ризик втратити їх у воді.

Робота на об’єкті: демонтаж і підрив

Група діяла максимально обережно, не знаючи, чи є на платформі ворожа варта і чи не з’явиться загроза з повітря. У цьому районі інколи патрулювали російська авіація та кораблі чорноморського флоту рф.

«Ми достовірно не знали, чи є там противник. Тому спочатку висаджувалася підгрупа, яка забезпечувала сектор контролю, після чого заходила підгрупа оперативного прориву на локацію», – каже «Смола».

Двері на платформі виявилися завареними по контуру, тому довелося використовувати різак. Попри гучність інструментів, шум моря фактично поглинав звук, бензоріз не було чути навіть за 60 метрів.

03:00. Головною ціллю спецпризначенців було обладнання, пов’язане з роботою дронів Mohajer-6. Група мала фотографії та технічні характеристики апаратури, тому ідентифікувати її вдалося швидко.

Частину обладнання, зокрема термінали зв’язку та елементи керування, демонтували, щоб передати українським фахівцям для подальшого аналізу. А ось щоглу з антенами та радіолокаційною станцією «Нева-Б», яка контролювала надводну обстановку, замінували та підірвали. За словами бійців, демонтувати її повністю було неможливо через висоту конструкції, сильний вітер і складність доступу, тому ухвалили рішення знищити її на місці.

На момент операції на платформі тривав видобуток газу, що лише посилило ефект вибуху. Після підриву полум’я ще деякий час виривалося з конструкцій, а сама платформа швидко перетворилася на купу понівеченого металу.

04:00. Від моменту висадки до відходу групи минуло майже п’ять годин.

Згодом російські медіа почали поширювати повідомлення про нібито «теракт» на цивільному об’єкті у Чорному морі. Це виглядало як спроба перекрутити події і подати їх у вигідному для себе світлі – звична практика інформаційної війни з боку агресора.

Повернення і заслужені нагороди 

10:00. Спецпризначенці повернулися на базу. На березі їх зустрічало командування центру – без зайвих церемоній, але дуже тепло.

«Це, знаєте, такі моменти, коли ти старший матрос, а тобі капітан другого рангу допомагає скидати твоє спорядження або разом із тобою тягне сумки. Це дуже приємно. В ССО ви справді стаєте єдиним організмом», – зізнається «Жук».

Учасників операції відзначили державними нагородами та нагрудними відзнаками Міністерства оборони України. Зокрема, «Смола» отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а «Жук» – Хрест Сил спеціальних операцій.

Під час виконання завдання група фактично не зустріла прямого ворожого опору. Не тому, що його не було, а тому, що всі етапи операції були настільки точно прораховані і виконані, що противник просто не встиг відреагувати.

77 секунд відео ССО з тієї самої платформи:

Для тих, хто хоче стати частиною елітних підрозділів ЗСУ і служити з найкращими варто з звернутися до «ССО Рекрутинг»:

• сайт
• facebook 
• instagram 
• telegram канал  
• Телефон: 0800357174

Нагадаємо, раніше «Гречка» писала, що у 2026 році ССО відзначають 10-річний ювілей з моменту створення окремого роду сил ЗСУ, і згадувала 10 яскравих епізодів із потужної бойової роботи спецпризначенців за підсумками 2025 року.

Автор: Рекрутинговий центр ССО