Переселенець з Криму став “пробником” для кіровоградських чиновників
Так склалися життєві обставини, що Іван М. із Сімферополя став одним із тих,кому довелось у Криму покинути маму, дім, роботу. Але на Кіровоградщині він також зіштовхнувся з негостинністю. Тут зустрів цілковиту байдужість до власних проблем.
Після кримського референдуму 16 березня пан Іван став «бандерівцем», ворогом, чужим серед своїх, бо позиціонував себе українцем, і змушений був у спішному порядку покинути півострів. Їхав на материк у надії, що тут допоможуть побороти труднощі перехідного періоду. Однак поки що він без житла, без грошей, без роботи. Тимчасово чоловік поселився у знайомих і почав розшукувати відповідальних за розселення біженців із Криму.
Свого часу він працював технічним спеціалістом кабельних мереж, уміє розібрати-зібрати комп’ютер, у різний час був засолювальником у ковбасному цеху та пекарем, інсталятором басейнів, підсобним робочим на будівництві, санітаром. Та навіть це підтвердити нічим, бо трудова книжка залишилася у відділі кадрів у Сімферополі.
У Кіровоградському міськвиконкомі, куди Іван звернувся тиждень тому, записали його дані, порозпитували: а як там, на півострові, ситуація взагалі, чому сюди заїхав, і пообіцяли допомогти…
У Пенсійному фонді пообіцяли зробити запит, аби чоловік міг одержувати пенсію по інвалідності, що йому належить, безпосередньо в Кіровограді.
В управлінні соціального захисту його послали в центр зайнятості.
У центрі зайнятості видали список із трьох вакансій з мінімальною зарплатою.
На кіровоградському Майдані пообіцяли сприяння у підселенні до когось на квартиру.
Як не крути, не верти, а той, хто їхав на Кіровоградщину в надії на всіляке сприяння із поселенням та працевлаштуванням, поки що нічого такого тут не побачив. Він, мабуть, спокійно змирився б із подібним станом речей, коли б не почув і не побачив напередодні свого переселення так багато інформації про всебічну підтримку кримчанам по всій Україні… Зокрема, на кіровоградських сайтах Іванові вдалося прочитати, що «Кіровоградські депутати виділили на організацію життєзабезпечення сімей військовослужбовців та цивільного населення з Криму 709 тисяч гривень», «депутати обласної ради передбачили збільшення видатків обласного бюджету на два мільйона гривень … на організацію життєзабезпечення сімей військовослужбовців, евакуйованих із території Автономної Республіки Крим»; «Міністерство соціальної політики України готове забезпечити додатково 55 тисяч вакансій для жителів Криму, які захочуть переселитися на материкову частину країни»… Куди ж пішли ті гроші і що входить у поняття «допомога», поки що не зрозуміло.
Іван не вірить, що Крим колись ще належатиме Україні. Нині там військова база. Тому він хоче облаштуватися в Кіровограді надовго, а може, й назавжди. Але поки-що він лише відчув, як сам зізнається, що став для кіровоградських чиновників своєрідним «пробником»…
P.S. Тим, хто раптом захоче реально допомогти Іванові з працевлаштуванням чи, скажімо, з гуртожитком, його координати можна дізнатися в редакції.
Лариса Романюк
