Полеглому спецпризначенцю з 3-го полку просять присвоїти звання Героя України: петиція

Петицію опублікували на офіційному сайті інтернет-представництва президента України.

Владислав Ковальчук народився 9 квітня 2002 року у місті Бердичеві, що на Житомирщині. Він з дитинства мріяв бути військовим, як його батько.

Тому ще у 13-річному віці вступив до Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Після успішного закінчення ліцею Владислав вступив до Військової академії на факультет Десантно-штурмових військ, де навчався на відмінно.

На початку повномасштабного вторгнення росії Владиславу Ковальчуку було 19 років, та він вирішив добровільно долучитися до української армії. Спочатку служив у роті спеціальної розвідки 120 окремого розвідувального батальйону для виконання завдань особливого призначення. Він був наймолодшим з 10 воїнів-«спартанців».

Потім продовжив свій бойовий шлях як командир відділення у 150-у окремому розвідувально-ударному батальйоні.

Виконував обов`язки головного сержанта роти вогневої підтримки 4 окремого штурмового полку «RANGERS». Та він мріяв бути спецпризначенцем, тож перевівся на посаду старшого оператора групи спеціального призначення 3-го полку імені князя Святослава Хороброго ССО ЗСУ.

«Він завжди був сміливим, справедливим і розсудливим лідером, який впевнено вів людей за собою. Будь-яку справу доводив до кінця і робив якісно. Мужньо виконував завдання, зокрема особливого призначення, на Київщині, Харківщині, Лисичанську, Соледарі, Бахмуті та Покровську», — йдеться у петиції.

Владислав Ковальчук загинув від отриманих поранень під час виконання чергового бойового завдання 22 січня 2025 року на Донеччині зі зброєю в руках.

«Мій син все віддав за нас з вами, за вільну Україну та мир. Справжній герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду Герой України (посмертно)», — зазначає авторка петиції.

Підписати петицію за присвоєння Владиславу Ковальчуку звання Героя України (посмертно) можна за посиланням.