Порошенко засумнівався в походженні африканського вугілля?
На допит до Генеральної прокуратури України, слідом за керівниками компаній «Укрінтеренерго» і «Центренерго» Володимиром Зіневичем та Юрієм Головачовим, сьогодні був викликаний міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан. Ніяких виїмок документів або обшуків ні в названих компаніях, ні в міністерстві не було.
Не виключено, що тиск на ставленика «Батьківщини» пояснюється висловленим Президентом Петром Порошенком побажанням щодо повного оновлення складу Кабінету міністрів.
На засіданні Ради національної безпеки і оборони, яке відбулося 4 листопада, глава української держави припустив, що вугілля з ПАР закуповується за ціною, що перевищує ринкову. Президент адресував свій закид прем’єр-міністру Арсенію Яценюку, міністру енергетики та вугільної промисловості Юрію Продану і голові СБУ Валентину Наливайченку. Порошенко зобов’язав відповідні правоохоронні органи в тижневий термін провести необхідну перевірку і доповісти про результати. Як повідомили українські ЗМІ, перевірка витрат Міненерго при купівлі вугілля була оформлена рішенням РНБО.
У період президентства Віктора Януковича на вугільників Луганської і Донецької областей відпускалися величезні кошти. Зрозуміло, безпосередньо шахтарям всі вони дійти не могли за визначенням; проте навіть того, що вціліло після «усушки-утруски», цілком вистачало для нормального функціонування більшості шахт. Не дивно, що лідери самопроголошених ЛНР і ДНР без боїв віддавали регулярній армії України і Нацгвардії так звані аграрні райони, – але до останнього билися за території, де функціонують відносно успішні шахти. За деякими даними, зараз більш половини цих шахт відрізані від «решті» України. У тому числі з причини частково зруйнованих залізничних шляхів. Проблема з реалізацією видобутого вугілля могла б вирішитися шляхом продажу частини його для потреб України.
Сьогодні керівництво самопроголошеної Донецької народної республіки заявило: в ДНР достатньо вугілля для відправки на Україну. «Видобуток вугілля на Донбасі продовжується, вугілля у нас є. Однак на сьогоднішній день Київ як і раніше не готовий його закуповувати, тому ми не можемо налагодити поставки», – наводить Інтерфакс слова віце-прем’єра ДНР Андрія Пургіна.
На початку листопада Київ заявив про готовність купувати вугілля з шахт на Донбасі, які знаходяться на підконтрольній «ополченцям» території. Як уточнив перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков, йдеться про 2 мільйони тонн вугілля. Через кілька днів владці ДНР заявили, що переговори про продаж палива припинені до припинення Києвом бойових дій.
Купувати вугілля безпосередньо у власників шахт – вигідніше, ніж доставляти його морським шляхом з ПАР, адже можна домовлятися про прийнятну ціну з кожним вугледобувним підприємством окремо. Правда, навіть в разі досягнення консенсусу між Мінпаливенерго і «вугільними баронами» довезти енергоносій до України найкоротшим наразі поки не представляється можливим. РЖД не дала згоди українській стороні на «кружний шлях» – скажімо, з українського Донбасу в Ростовську область і потім на повторний в’їзд до Харківської області з Бєлгородської області.
Тиждень тому на Харківщину доставили першу партію вугілля з Південно-Африканської Республіки. Станом на 3 листопада на Зміївській ТЕС розвантажений 51 піввагон (близько 3,5 тис. тонн) першої партії вугілля і очікується відправка другої партії вугілля в такому ж обсязі (50-52 піввагонів, близько 3,5 тис. тонн). Після цього планується завантаження третьої партії вугілля (близько 50 вагонів) і її відправлення 4 листопада 2014.
З 5 листопада 2014 планується відправка ще двох партій вугілля, одна з яких призначена для Зміївської ТЕС (близько 3,5 тис. тонн), а друга – для Трипільської ТЕС, що на Київщині (близько 3,5 тис. тонн). Надалі відвантажене вугілля поставлятиметься партіями по 50-55 піввагонів щодня для кожної електростанції.
Чи справді все це вугілля – виключно південноафриканського походження? Довести це непросто. Донеччанам зі стажем відомо: частину вугілля за часів СРСР ім завозили з Кузбасу, а то і з Казахської РСР, видаючи вантаж за нібито видобутий «десь поряд». Така схема дозволяла випрошувати для «всесоюзної кочегарки» нові дотації з Москви; в свою чергу, кращі організатори «ударного видобутку» удостоювалися орденів і Золотих Зірок Героїв Соціалістичної праці…
Олег БАЗАК
