Повна зала і жива музика оркестру: як Херсонський театр показав українську весну у «Кропиві»
У неділю, 11 травня 2026 року, на сцені Творчого об’єднання «Кропива» у Кропивницькому вперше прозвучала оркестрова група. Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша привіз до міста музичне арттерапевтичне дійство «Коло життя: весна» — програму про українські весняні традиції, яка поєднує фольклор та сучасну музику. Як пройшла вистава, чи відгукнулася вона кропивницьким глядачам та чому вона є терапевтичною також і для самих артистів з Херсону — розповідає «Гречка».
Маленька сцена, живі інструменти і повна зала
На сцені «Кропиви» — скрипка, фагот, гітара, перкусія, фортепіано, автентична колісна ліра та вокалісти. Для невеликого простору це виглядало майже як експеримент: інструментів багато, сцена камерна, а глядачі сидять зовсім близько до виконавців.
Саме ця близькість і створила атмосферу не звичайного концерту, а спільного дійства. У залі не було вільних місць. Навіть довелося доставляти стільці, а на глядацьких лавах сідали щильніше, щоб всі бажаючі побачити дійство могли поміститися у залі.
«Люди просто просилися, ми не могли відмовити. Одна глядачка прибігла під дощем і сказала, що бігла саме заради того, щоб побачити дійство. Звісно, ми поставили стілець і посадили», — розповів співзасновник «Кропиви» Вʼячеслав Вандрашек.
Для «Кропиви» це був перший досвід роботи з оркестровою групою. Вʼячеслав Вандрашек каже: команда давно хотіла, щоб у просторі, який знаходиться в укритті «Книгарні Є» у Кропивницькому, з’явилася така форма. У майбутньому в фоє «Кропиви» планують облаштувати невелику музичну зону — для квартету, дуету чи камерної оркестрової групи перед виставами.
«Ми дуже хочемо, щоб перед початком вистав у нас звучала жива музика. Там, де зараз стоїть піаніно, хочемо зробити музичний закуток або зону оркестру. Ми над цим працюємо», — пояснив він.
Що таке «Коло життя: весна»
«Коло життя» — це цикл із чотирьох програм Херсонського театру: «Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима». У кожній ідеться про українські традиції певної пори року — свята, обряди, народні пісні та сучасну музику.
Автор проєкту Олексій Пономарьов пояснює: «Коло життя: весна» — це не вистава у звичному сенсі, а саме дійство. У ньому є музика, розповідь, інтерактив і спроба повернути глядача до українських традицій не як до музейного експоната, а як до живої культури.
«Ми розповідаємо про українські традиції, які були раніше і які збереглися сьогодні. Граємо інструментальну та вокальну музику — фольклорну, народну, композиторську. А ще показуємо музику, яка пишеться сьогодні, зокрема в Херсоні», — розповів Олексій Пономарьов.
Режисерка програми — заслужена діячка мистецтв України Ірина Корольова. За словами Олексія Пономарьова, усі чотири програми циклу команда створила за два місяці в межах грантового проєкту. Працювали майже щодня по кілька годин, а завдяки гранту театр придбав інструменти й частину сценічного одягу.
У весняній програмі згадують українські свята, обряди й пісні: ті ж веснянки і гаївки, якими в давнину українці закликали весну. Частину епізодів побудували так, щоб глядачі не просто слухали, а ставали учасниками. В інших частинах циклу глядачів залучають і до весільного обряду — автор проєкту жартує, що «глядачі женяться прямо на сцені». У весняній програмі одним із таких інтерактивів стала Масниця: традицію відтворюють на сцені й пригощають глядачів млинцями.
«Ми запрошуємо глядача до інтерактивних епізодів, щоб він разом із нами пограв у традиції. Наприклад, у цій програмі є Масниця: ми показуємо, як це відбувалося, і даруємо Масницю глядачу. Неважливо, що вона була кілька місяців тому, — ми говоримо про цей період, і це приємний подарунок від нас», — каже Олексій Пономарьов.
Музика як терапія
Головний диригент Херсонського театру Артем Філенко називає програму музично-терапевтичною. Каже, що в такому форматі живий звук має принципове значення.
«Отримувати терапію від фонограми не так приємно, як від живих інструментів», — пояснює він.
Коли програму створювали, Херсон уже пережив окупацію, а частина музикантів театру залишалася в різних містах. Тому склад оркестрової групи сформували камерний: квінтет музикантів — скрипка, фагот, гітара, перкусія і фортепіано, а також двоє вокалістів. За словами Артема Філенка, такий склад одночасно створює і домашню, і концертну атмосферу.
Програма триває близько години і йде в одну дію. У ній звучить фольклор, класичні й сучасні твори, українська популярна музика, авторські композиції. Серед упізнаваних — мотиви з творчості «ДахаБраха», пісня «Весна» гурту «Воплі Відоплясова», музика з фольклорного циклу Ігоря Шамо, а також твори самого Олексія Пономарьова.
«Ми намагалися розумно зайти в цю програму: щоб було і пізнавально, і для відпочинку. Для херсонців це був такий видих — можливість просто послухати гарну музику», — каже Артем Філенко.
За його словами, у цьому і є терапевтичність програми: вона працює в обидва боки — для глядачів і для самих артистів.
Театр із Херсона, який працює під обстрілами
Херсонський театр імені Миколи Куліша нині працює в умовах постійної небезпеки. За словами Олексія Пономарьова, у самому Херсоні театр не може запрошувати глядачів до основної будівлі. Натомість виступи проводять у більш безпечних просторах через постійн обстріли зі сторони росіян.
«Ми працюємо в шелтерах, у приміщеннях під землею, в укриттях — і для дорослих, і для дітей. У Херсоні досі багато дітей шкільного віку. Ми випускаємо багато прем’єр, попри те, що в країні війна», — розповів Пономарьов.
В’ячеслав Вандрашек каже, що для «Кропиви» було важливо не лише привезти якісний мистецький продукт до кропивницького глядача, а й підтримати херсонських колег.
«Люди працюють у Херсоні під обстрілами, театр постійно під ударом. Для них приїхати до Кропивницького — це теж ковток свіжого повітря: не ховатися під сітками від дронів, поспілкуватися з іншим глядачем, відпрацювати для іншої зали», — розповів Вандрашек.
За його словами, того ж вечора, коли частина команди грала у Кропивницькому, інша частина Херсонського театру виступала в Миколаєві. Через постійні обстріли театр багато гастролює і працює там, де може зібрати глядача безпечніше.
«Глядач ще має добратися до театру, а там росіяни влаштовують дронові “сафарі” на людей, атакують маршрутки й автомобілі», — каже Вандрашек.
Він додає, що артисти Херсонського театру отримали від вечора не менше емоцій, ніж глядачі, а після виступу прогулялися вечірніми вулицями відносно безпечнішого Кропивницького.
«Вони самі сьогодні жартували: наче йдуть Кропивницьким, але голова все одно за звичкою повертається до неба — чи не летить ворожий дрон. Це складно “вимкнути”», — додав він.
Чому «Кропива» запросила Херсонський театр
Вʼячеслав Вандрашек каже: з комерційної точки зору привезти таку програму було непросто. Через вартість пального і логістику це не той проєкт, який «окуповується» у звичному сенсі. Але для «Кропиви» це було важливо саме як культурна подія.
«З комерційної точки зору це абсолютно нерентабельно. Але привезти класну, якісну, професійну програму, де працюють справжні музиканти, професіонали й вокалісти, для нашого глядача — це була справа честі», — сказав Вандрашек.
За його словами, після завершення дійства глядачі довго не відпускали артистів, аплодували, підспівували, а згодом писали відгуки у соцмережах.
«Глядач був у такому приємному шоці, у невеличкому катарсисі від того, що отримав це задоволення. Оце головне — взаємодія між артистами і залою. Вчора було дуже тепло», — каже він.
Для Творчого об’єднання «Кропива» запрошення інших театрів — один із напрямків роботи. Раніше тут уже приймали театри з Миколаєва й Одеси. Співзасновник творчого обʼєднання пояснює: під час війни не кожен глядач може поїхати в інше місто на виставу, але театр може приїхати до Кропивницького.
«Можливості поїхати подивитися виставу в Миколаїв чи Одесу зараз у багатьох немає — це і безпека, і гроші. А можливість привезти ці колективи сюди у нас є. І ми цією можливістю користуємося», — сказав він.
Програму покажуть і школярам
Після показу для дорослого глядача «Коло життя: весна» ще тричі покажуть протягом 11-12 травня для школярів у Кропивницькому. За словами Вандрашека, «Кропива» співпрацює з місцевими ліцеями.
Він каже, що така програма важлива для дітей, бо це не лише концерт, а й екскурс в українську музику й обрядовість.
«Ми вирішили, що дітям буде цікаво побачити цей екскурс в українську музику, почути розповідь про наші весняні свята. Це обрядовість, це наша культура та історія, про яку діти мають знати», — сказав Вандрашек.
Олексій Пономарьов теж наголошує: програма універсальна для різного віку, але для дітей вона має ще й освітню складову.
«Традиції — вони не для когось конкретного. Багато чого дорослі люди не знають в українських традиціях, а для дітей це взагалі освітня компонента», — пояснює він.
У Кропивницький можуть привезти весь цикл
«Коло життя: весна» — лише перша частина циклу. За словами Вʼячеслава Вандрашека, у «Кропиві» вже попередньо обговорили можливість запросити Херсонський театр із наступними частинами програмами — «Літо», «Осінь» і «Зима».
«Хотілося б, щоб кропивницький глядач мав змогу подивитися весь цикл цих програм», — зауважив він.
Також 16 травня на сцені «Кропиви» планують показати виставу «Двоє на гойдалці» Миколаївського художнього театру в постановці режисера Євгена Курмана, який багато років працював у театрі корифеїв у Кропивницькому.
Анонси наступних подій Творче об’єднання «Кропива» публікує на своїй Facebook-сторінці.
Раніше «Гречка» розповідала, як Обласна універсальна бібліотека імені Дмитра Чижевського гуртує творчих людей у Кропивницькому.
