Прикордонник: Патріотизму в людей вистачає, але ми хочемо бути впевненими, що охороняємо не броньовані мерседеси та маєтки

Подібних проблем, про які йтиметься нижче, вистачає мабуть у більшості частин, що зараз задіяні в охороні державного кордону на Сході України, але мовчати про них не можна. Хлопці, патріоти, які добровільно пішли захищати державу від агресора, покинули свої сім’ї, дехто лишився роботи…

А що натомість? Телефонна розмова з одним із кіровоградців на ім’я Володимир, який зараз на Сході, для декого буде вражаючою… 

Ця історія з одного з відділень прикордонної служби на південному сході України:

– По-перше. Виникає багато питань в особового складу щодо фінансового забезпечення, адже інформація про зарплати, що розповсюджена в засобах масової інформації не відповідає дійсності. Хоча наразі ми декілька днів тому отримали телеграму, що її нам мають підвищити на 100%. Наскільки вона правдива – невідомо. Протягом цього тижня маємо отримати, тоді і побачимо чи відповідатиме вона тій телеграмі, що до нас надійшла.

Друга проблема стосується засобів індивідуального захисту. На даний момент на 40 чоловік ми маємо 15 бронежилетів із них лише чотири – 4-го класу, інші 2-3 класу, які можуть врятувати хіба що від ножа. Наш наряд виходить на охорону державного кордону. Поки що в нас тихо, але всяке може бути.

Третя проблема стосується озброєння. Воно взагалі в «плачевному» стані. Одні АКМи, АКСи, більшість із них досить старі. В деяких автоматах або мушки криві або ствол. Немає ні кулеметів, ні підствольних гранатометів ні взагалі гранатометів класу РПГ-26, хоча б РПГ-7В. Цього немає. Я вже третій місяць намагаюся добитися від служби озброєння загону, але до цього часу нам нічого не можуть надати.
Особлива увага – правовий статут людей, які тут знаходяться. Багато людей висловлюють незадоволення, тому що зарплата, яку вони тут отримують не дає змоги нормально проживати та забезпечувати родини. Людей вирвали з нормального, робочого кола, де хлопці отримували 3, 5, 7 тисяч гривень, забезпечували родини, взяли кредити… Я тут виконую функції старшини застави, намагаюся втихомирити людей, але вони вже зневірилися в обіцянках, тому вже просто немає віри.
Далі. Немає радіозв’язку. Радіостанції класу Kenwood або інші переносні – це не ті радіостанції, які мають бути у військових. У нас повинні бути навушник, мікрофон і сам передатчик у нагрудній кишені. Я повинен постукати лише в мікрофон і щоб мене вже почув весь підрозділ або взвод. Люди, які намагаються забезпечити військових радіозв’язком, не розуміють що саме нам потрібно. Поки я викличу свого колегу та дам йому якусь вказівку, може статися непоправне. А коли боєць моніторить і знає як себе вести відповідно до наказу командира групи, відділення це підвищує нашу боєздатність та ефективність. Я провів не один рік у гарячих точках і знайомий з цією ситуацією зсередини.

Але і це ще не все. У нас немає жодної снайперської гвинтівки. Я можу нормально підготувати снайперський розрахунок, але не маю можливості, хоча є люди, які вміють влучно стріляти. Та цим ніхто не займається.

І ці проблеми не лише стосуються нас, такі ж проблеми вздовж усього кордону.
Відносно харчового забезпечення – терпимо. Умови проживання – люди відносяться з розумінням, якось ще потерпимо. Але я повертають до основного питання – фінансового забезпечення. Зокрема у мене дружина вдома отримує 1200-1300 гривень, я тут зараз отримую не більше. Як я можу допомогти родині? Є хлопець в якого дитина інвалід, він один забезпечує сім’ю, є чоловіки в яких декілька дітей.

Патріотизму в людей вистачає, але всі ми хочемо бути впевненими, що охороняємо не броньовані Мерседеси та маєтки, що будують наші заможні громадяни, а дійсно за своє. Бо не дай Боже так трапиться що когось із нас не стане…. Нехай вони розкошеляться і фінансово підтримають обороноздатність нашої держави, а не продовжуватимуть і надалі розкрадати державу.

Що стосується форменого забезпечення. Воно наче і є, але… Банальне питання. Зараз літо. Ми отримали ще зимові камуфльовані футболки. Ми запросили літні футболки з короткими рукавами. Нам кажуть: «Вони є на складах, але ви можете купити їх за 40 гривень. Берети нового зразка – ви можете їх купити за 130 гривень. Та б…, країна у стані війни! Невже і зараз наші тиловики заробляють на цьому гроші? Скільки це може продовжуватися? Таке ставлення до нас позначається на бійцях, адже багато з нас тут – добровольці. Перш за все ми чоловіки і повинні виконувати функції з охорони своєї країни… Але потрібна і якась підтримка. Складається враження, що наші чиновники в такий час продовжують працювати по-старому, розкрадати армію і руйнувати країну…

Спілкувався Сергій Рябовол