Росія країна заколотів: надія на інтелігенцію

Навіть особисто віддана охорона не допомагала, коли формувалася група добре організованих людей, які або теж прагнули влади сьогодні і тепер, або бачили інші, в т. ч. й прогресивніші, шляхи розвитку своїх суспільств, народів, держав. Не будемо наводити приклад єгипетських фараонів, китайських, римських імператорів, королів по обидва боки Ла-Маншу, сімей Муссоліні й Чаушеску. Візьмемо літопис сьогодні ворожої нам північної сусідки, чиї вищевказані традиції закладалися в Білокам’яній.

1605 року з московського Кремля виганяють царя Ф. Годунова, а потім задушують. Через рік саме у Кремлі вбили його наступника В. Шуйського. 1610 року з престолу скинули і постригли в монахи наступного господаря Кремля Лжедмитрія. Чи Петру І хтось розповів, що московським царем у Кремлі бути небезпечно для здоров’я, посади, життя, чи ні, але він вирішив замінити традиційний титул попередників на “російський імператор” і переніс столицю на Балтику, назвавши її не по-російськи Санкт-Петербург. Але московсько-кремлівські жахи для володарів престолу тут не закінчилися. І перенесе їх сюди донька Петра І.

… Холодна листопадова ніч у Петербурзі. У темряві височить Зимовий палац. До нього стрімко наближається озброєний загін. Заколотники швидко і без зайвого шуму оволодівають осередком російських імператорів. А було це задовго до 1917-го. І очолила заколотників… Єлисавета Петрівна Романова. Позашлюбна дочка колишньої магдебурзької солдатки і російського імператора (лише з часом її батьки обвінчалися) скинула з трону дворічного Івана VI і його матір – правительку Анну. У далекому 1742 році малюка було заточено до Шліссельбурзької фортеці, а його батьків заслано в Холмогори. 300 преображенців-заколотників, які перед цим проголосили Єлисавету в своїх казармах імператрицею, отримали гроші і селян (навіть на кожного рядового припало по 29 душ). Церква не мала права коронувати незаконнонароджену (позашлюбну) особу. Але ж озброєні преображенці були так переконливими й наполегливими…

Через двадцять років у Зимовому плела сіті заколоту проти законного імператора Петра (свого чоловіка) німкеня Катерина. Першими присягнули їй у Ізмайлівських казармах, проголосивши новою імператрицею. Петра ж було змушено відректись від престолу, після чого він довго не прожив.

У 1801 році в Зимовому – знову заколот. Представники столичної знаті задушили імператора Павла І. Ще через 80 років по дорозі до Зимового двома бомбами був убитий цар Олександр II, за якого були прийняті Валуєвський циркуляр і Емський акт, котрі забороняли вживання рідної мови на Україні на офіційному та публічному рівні. А між ними було ще й повстання декабристів, яке на завершальному етапі очолив уродженець Новомиргорода, князь Оболенський. У березні 1917 року російські демократи повалили самодержавство, змусивши господаря Зимового палацу Миколу ІІ відректись від престолу. Після цього Тимчасовий уряд одразу ж його арештував і заслав до Сибіру.

Потім настала черга Тимчасового уряду, який холодної жовтневої ночі 1917 року повалили більшовики, оволодівши Зи¬мовим (зробили вони це майже через 175 років після Єлисавети). Далі вони заборонили ще й Установчі збори, оскільки їхній караул втомився. Їхня влада перебралася до Москви (можливо, щоб не було рецидивів переворотів у Смольному?). Влітку 1918 року у Кремлі схвалили розстріл відреченого царя і його сім’ї.

1924 року у Кремлі “приховали” заповіт Леніна, який помер через три роки після отримання вогнепальної рани під час замаху на нього, і політичним лідером СРСР став Й. Сталін, котрий 1953 року помер, за деякими даними, від отруєння. Через 40 років новому господареві Кремля М.Хрущову повідомили, що він не туди веде Союз і – замінили. Згодом звідси перший секретар Свердловського обкому КПРС Б.Єльцин отримав таємне рішення Політбюро про знесення будинку, де відбувся розстріл Миколи II, і виконав його. Були невдалі замахи на Л. Брежнєва й М. Горбачова. А на початку 90-х перебудовники зачинили свого виконроба Горбачова на Форосі. Через кілька місяців його позбавили і країни, і кремлівського кабінету.

Повновладним господарем Кремля став демократ Єльцин, який заборонив Верховну Раду Росії. А парламент у свою чергу звільнив з роботи президента. Але танків і телесистем виявилося більше у Єльцина. Потім Єльцин підозріло несподівано і не в традиціях Кремля пішов у відставку. Медведєв підозріло не в кремлівських традиціях не захотів вдруге балотуватися на господаря Кремля.

Такі деякі пам’ятні фрагменти історії, які творилися у Зимовому палаці, Кремлі і Білому домі. То все історія нашого сусіднього народу. Але від багатьох з її подій тріщали чуби в українців. Тому вони завжди спостерігали за Москвою та Петербургом. З острахом, з цікавістю, зі співчуттям, з надією, тепер уже й зі злістю. Серед варіантів припинення сучасної непродуманої, нелогічної, агресивної політики Кремля і ті, які містить російський історичний досвід: перенесення столиць, відставки і ще багато повчального, що відбувалося, починаючи від Б. Годунова … Вибір – за справжніми російськими патріотами (генералами, офіцерами, чиновниками, підприємцями, інтелігенцією), які мають обрати шлях приходу до влади кадрової еліти, котра б зберегла Росію від розпаду, вивела її із статусу ворога слов’янського мирного співробітництва, повернула рівень життя росіян хоча б до 2013 року, розпочала б кроки до виходу з міжнародної політичної, економічної, торгівельної ізоляції своєї батьківщини.

Сергій ШЕВЧЕНКО